Чер 14

У парадні колони владних «новацій», спрямованих на перекроювання того, що за два десятиліття наформувало для всіх нас поняття У-К-Р-А-Ї-Н-А, вклинюється все більше відверто ж-ж-ерстяних. Як-от остання (достеменно варта цитування):

«Молодь, яка підтримує Партію регіонів, отримає знижки в магазинах і нічних клубах»

««« Члени Всеукраїнської молодіжної організації Молоді регіони матимуть ексклюзивні знижки в магазинах, розважальних закладах та медичних закладах по всій Україні.

Презентація відповідної дисконтної картки для молоді анонсована на 16 червня, говориться в прес-релізі, розісланому Молодими регіонами.

“Дисконтна картка Молоді регіони – це ексклюзивний клуб Всеукраїнської молодіжної організації. Ця картка може бути засобом оплати за певні послуги та гарантією надання знижки для членів Молодих регіонів у торгових представництвах партнерів Дисконтного Клубу”, – говориться в прес-релізі.

Зокрема, члени молодіжного крила Партії регіонів зможуть мати знижки на придбання одягу, взуття, косметики, парфумерії, послуги салонів краси, спорткомплексів і культурно-розважальних установ. У перспективі дисконтну програму планується поширити на медичні установи, продовольчі магазини, ресторани, кафе та АЗС.

У презентації дисконтної картки Молоді регіони візьме участь народний депутат України, голова ВМО Молоді регіони Андрій Пінчук.

Нагадаємо, раніше ЗМІ повідомляли, що студентів Харківського національного педагогічного університету ім. Сковороди змушують вступати в Партію регіонів. »»»      (“Кореспондент“)

Хто не пам’ятає черновеччину з гречкою й олією?  Винахід простий, як двері, й не менш ефективний. Як не поширити подібне, але вже в «безподібному» масштабі!? Вкотре скориставшись звичною формулою «Все геніальне – банально просте!» Роздавати ж значно зручніше пільги. Й обіцяти – майбутню шару. Це вам не якась там хлібна картка, а диско-о-онтна (причому, універсальна – від аптеки до АЗС)! Картка-ПееРка!

Згадайте, скільки ви чули розмов про прагматичний меркантилізм і меркантильний прагматизм сучасної молоді. Так-от і його можна використати – не пропадати ж «добру»! Як багато в Україні знайдеться таких, кому до тіла ближче не власна, а ідеологічна сорочка? Правильно, вельми небагато.

Ви встояли перед першим «траншем» пільг, за які пропонується купити вашу позапартійність або іншопартійність? Нема проблем, розширимо перелік! Як вам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, користування газом та електроенергією? Мало? Вам додадуть ще пільги на молодіжний житловий кредит… І ще… І ще… Пільги на користування платними нужниками врешті-решт. Перед подібною «психічною атакою» пільгових обіцянок встоять хіба що поодинокі екземпляри «пропалено антивладних фанатів». Всі інші, як горіхи, посиплються в кошик мегачленної партії – владно-всевладної ПР.
 
Тому – не брикайтеся: якщо й устоїте перед надцятою пільгою, котрась стонадцята вас неодмінно доконає! І ви, сором’язливо потупивши очі (в разі, якщо ви у душі все ще патріот іншого кольору), поплентаєтеся вступати до найщедрішої з партій. Відтак – наваристого вам вступу! Особливо, якщо не забудете, прискіпливенько так, поторгуватися. Продаватися – так з пільгою!

Лют 16

Український хоррор: ніщо не бадьорить воєноборчі сторони так сильно і тремтливо, як очікування війни свіженької…

Здавалося б, чого ще більш бажати: владно-політична будівля скомпонована настільки картато, конфліктно та непримиренно; волохатий смердливо-газовий сусід-нахаба настільки увійшов у раж, що війни без перерв на обід гарантовані на десятиліття. Мало того, навсесвітній вулкан кризи настільки густо присипав перцем та попелом рідні економічні обшири, що роками не відічхаєшся. Ну як не бути в тонусі?!

Звична річ: першій особі держави приспічило ще раз звернутися до всенького свого народу. Навіщо? А хто сумнівався б – щоби повоювати: прем’єрку зайвий раз потовкти, себе вкотре виправдати, начебто ніяк не причетний гарант до неприємностей вседержавних. Біло-пухнастий себто. І що, хтось поспішає ганьбити песиміста-очорнителя за, вибачте, чеснооке блюзнірство? Аж ніяк, звикли вже – а ля ґер, ком а ля ґер. Жодної потреби нема навіть прослуховувати тії звернення: й хрущеві ясно наперед, що скаже «ясноокий».

Юльку-акулку хоч слухати цікавіше, хоч оптимізмом трохи підзарядить. Та й у войовничості своїй бойовитіша, здібна навіть з’язвити пообразніше. Годі й змагатися з нею хамовитому опозиціонеру – ватній іграшці Ренатика, у якої регулярно клинить роботовий гучномовець.

Дик, а мріється ж саме про це! Щоби ЗАТКНУЛИ (запломбували, закоркували, забетонували) свої зчорнілі роти лідери наші, щоби гикавиця до кольок їх скручувала при першій же спробі товкти одне одного. Жодних звинувачень і взаємних знищень хоча би на час кризового «водного замирення»!

Але ж – не змовкне канонада. Якнайперше – зі смердючих закутків СП, звідки так і ллється гнидло. Зовсім не завадило б, хоч по суті це лише дешевий піар –
«Люди Тимошенко просять Князевича перевірити психіку людей Ющенка»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/9/89347.htm

Якщо не з психопатологіями, то, принаймні з людиноненависництвом межують хворі фантазії Кислинських–Соколовських–Завад… Регулярно годуючись їхніми діоксиноподібними блюдами, гарант гарантовано плодитиме лише чорноту і розпуку. Навряд чи що інше. Й це мабуть тіко титанічними зусиллями СП рейтинг довіри до Президента вдається утримувати на рівні 2-3%. Та рейтинг той – не більше 0,2-0,3%! З наближенням до нуля, а далі – до мінусового.

Дебелий шмат месіанських та патріархальних комплексів Ющенка пояснює його психопатологічний портрет, яким порадувала «УП» –
«Психологічний портрет Віктора Андрійовича Ющенка»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/21/83206.htm
«Психологічний портрет ВАЮ-2»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/22/83312.htm

Може трохи менш яскравим, але небезсимптомним був би й аналогічний портрет прем’єрки! Й аналіз протягів, які свистять в обізленій макітрі містера Я. Й узагалі: отакі-от патолого-портретування політчиновництва варто проводити регулярно і в якомога більшому від центра радіусі. Щоби відкрито бачив люд реальну щільність параної на кожні 100 грамів мозкової маси політикуму.

Бо що, як не параноїдальні збурення й амбіції, є найпотужнішим пальним отаких-от воєн, що бруднять розвій України? Здається ніколи не скиснуть бойові топ-новини, що вже скіко часу гірчать на вустах громади. Під кінець року минулого, як не старалися кусатися отруйні парламентські терміти-депутати, канонада внутріпомаранчевої війни звучала все одно лункіше. І болючіше.

Новорічно-різдвяні свята, щоправда, цілковито затхнулися газом. Раша не могла не нагадати, хто головний (і справжній, а не піарний) війнотворець євразійського геополітичного простору. Час був якраз підходящий – подій негусто, народ розслабився, пах і дупу не пильнував. Та й привід убити відразу трьох зайців як не використати: гонорливу Україну потовкти-провчити-зганьбити, Європу налякати й присмирити, хто в євродомі енергетичний пахан – «четко и р-резко» показати. Й еРеФі, схоже, байдуже, що стала та перемога для неї воістину пірровою.
«Експерт: Росія боротиметься за українську ГТС і продовжить шантаж»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/11/89426.htm

Але українські непримиренно воюючі сторони таки перебрали ініціативу в свої руки – канонада їхньої війни знов найгучніша. Гарант уперто гупає прем’єрку, а та товче гарантове «невідомо що» межи ніг. Причому, скочуються й справді до принизливого рівня на кшталт «Ой там, на товчку, на базарі» дві свахи в РНБО засідали…
«Ющенко: “Юлія Володимирівна, без ваших хабарів партнери до вас жопою повернуться”»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/16/89687.htm

Щоправда, нині окреслилася нова тенденція – до розпорошеності, картатості воєнних дій і до збільшення числа «успішних» баталістів. Нестримнішає прагнення піаритися на дошкульних війнах у регіонелів (внутрішній розбрат яких от-от склепає тверда Ахметова рука), у Його Космічності (особливо, у поєдинку з гарантовим наБаложником), у інших партійок (й не лише в червонодупих), а ще (!) – підозрюється таке прагнення у найпотужнішої, загадкової сили – у тої, що НАРОДОМ зветься.

Громадський війновий тенденц озвучив пан Турчинов. Його інтригуючі одкровення щодо загадкових «воєнних дій», «масових заворушень» стали ледь не сенсаційними. «Першою реакцією певної частини населення на серйозні проблеми буде бажання вирішити їх незаконним чином. І ось на цьому етапі ми повинні поставити заслін”, – закликав перший віце-прем’єр.

«ТУРЧИНОВ: “МИ В УМОВАХ БЛИЗЬКОЇ ТРАГЕДІЇ І ВОЄННИХ ДІЙ”»
http://ua.pravda.com.ua/news/2009/2/9/89333.htm

«Луценко хоче збільшити внутрішні війська. Вони до бабусь не лізуть»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/13/89633.htm

А заворушення таки можливі. Формальний привід завжди під рукою – криза. Насамперед, вже звичні для нас міні-«революції» (себто інспіровані, проплачені). Результатом яких ставатимуть рейдерські перемоги економічних чи політичних забарвлень. Он навіть червонодупі намагаються роздувати в регіонах течії протесту «Дістали» (чи «Дістаємо») з мрією реалізувати свій рожевий сон 15 останніх років – повернути жорстку «диктатуру пролетаріату». Зрештою, кандидатів накласти саме свою жорстку руку на країну не бракує – й донецьке «Я», й сумське «Ю», й залізне «БЮ» – через введення авторитарних прямих форм правління.

А список потенційних диригентів «народних заворушень» і в кілька сторінок не вкладеш. В т.ч. й зарубіжних – та ж вічно хтива «рука Москви» так і в’юниться…

Словом, кожен із учасників нинішніх воєн перебуває в очікуванні свого омріяного Годо. Не зовсім за Семюелем Беккетом, але все ж недалеко від театро-абсурдового. Прикрість у тім, що той «Годо» може виявитися нічийним. Аполітичним. Просто протестним. Без різниці – повстання «готів», чи «роботоботів», чи «голодний бунт» доведених до розпуки безробітьків. У будь-якому разі, сценарій подій може виявитися некерованим, небажаним ні для кого. Руйнівним для країни. Як прихід АнтиГодо.
Й тоді вже гірше стане всім.

Допоки не пізно – ховайся, піаролюбний політикуме! Від гріха подалі, від своїх остогидлих воєн. У роботу. В пахалово. Аби не видно і не чутно вас було із-за робочих столів. Аж до дійсного покращення життя, до перемоги над кризою. Отоді вже вилазьте на свої броньовики і піартеся.

А допоки – З-А-Т-К-Н-І-Т-Ь-С-Я!!!
Будь-ласка…

Жов 01

     Шугану сусідів ближніх, аби дальні затремтіли, та ще й добре протрясло щоб – вирішила Раша – і вперлася рогом на грузинській землі. Не грузинська вона тепер, а буф-ф-ферна. Прокладкова чи памперсна, гофроматеріал словом (гусеницями раша-танків згофрований ущерть).

     Мильний спектакль із нібито виведенням військ з грузинської території світову громадськість знудив не менше, аніж українців – гундосні ультиматуми колишніх соратників по демкоаліції.
    
     Як і українські політики, російський Двоголовий Індик довів – вірити його словам, запевненням, твердженням не можна в жодному разі. Віроломність, підступність та блюзнірство, як споконвічні родові плями варварської Московії, знову невідмивно в’їдаються в оновлені штандарти шовіністичної еРеФи.
    
     Коли Україна зі скрипом почала робити несміливі кроки з відновлення власної історії, Росію лютило, що в неї відбирають украдене й безповоротно присвоєне нею ще в минулі століття.  

     ««Протягом сотень років російських дітей у школі вчили, що “Киев – мать городов русских”. Батькам важко пояснити дітям, чому Київ знаходиться за кордоном і навіть не пов’язаний з Росією. Так само важко багатьом патріотично налаштованим росіянам прийняти той факт, що історія Росії починається в XIV столітті з варварського князівства Московського, а не з Києва, який на три сторіччя раніше при князі Ярославі Мудрому вже був столицею великої, економічно і культурно процвітаючої європейської країни»», – пише у статті в The Washington Times консультант з політики національної безпеки у Вашингтоні Віктор Басюк.
«Україна в НАТО помирить Росію і Захід?»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/9/30/82025.htm

     І справді, відбери у Росії незаконно присвоєну нею багатющу спадщину Київської держави Русі – і її варварське єство стане голим-лисим на горбі. Тому й опирається вона, тому й не віддає ні «п’яді» раніше загарбаного, присвоєного, викраденого, стягненого «з чужого плеча» та начепіреного на свою «косую сажень».

     У грузинську територію Раша вгризлася – не відірвеш. А відривати ж від чужого треба! Тому й спрямували 22 країни світу своїх 300 спартанців – європейських миротворців до зраненої Грузії. Аби стежили за підступним крадієм, контролювали неконтрольовані самостійно дії раша-клептомана.

     «Миротворці Євросоюзу, які у середу починають свою місію в Грузії, не матимуть негайного доступу до буферних зон навколо Південної Осетії»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=737684
«На першому етапі спостерігачі ЄС працюватимуть на територіях, прилеглих до зон південноосетинского і абхазького конфліктів»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=737674

     А що Росія? Опирається, шкіриться і поспіхом наїжачується все новим і новим озброєнням.
«Уряд РФ додатково виділить на озброєння 80 млрд рублів»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=738015

     Ясна річ, рожевих планів ніхто не ліпить. Хоч і триста тих сучасних євроспартанців, але що вони зроблять? Не в тій вони силі, що пращури їхні, що славнії Спарти сини. Потовчуться-потовчуться – та й розійдуться. Пальчиками посваряться, міжнародними нормами подокоряють, на тотальне недопускання поображаються – та й по тому. Норми міжнародні для євроджентльменів писані. А відверті нахаби як плювали на них, так і плюватимуть – з масним перегаром. Газовим.
    
     Перманентна варварська епоха РФ ще тільки зайшла на новий висхідний виток. Ще наплачуться від тих витків – і світова громадськість, і сусіди сором’язливі, й сотні тисяч свідомих росіян. Біс.

Вер 19

     Не сталося, як мріялось! Увірвавшись зголоднілими на скандали й вигідну руйнацію до політичних терен, розбратці-депутатці головними ньюсмейкерами держави так і не стали. Куди їм угнатися за головними поєдинщиками, котрі на повнім ходу пруть до прірви?! Скубати їм по дрібницях, або ж приєднатися до генеральних воюючих сторін. Помогти тій чи іншій бомбанути посильніш. І попутно висмоктати й собі сцьось солоденьке.

     Дик, найсолодшим висмоктишем була б для них, звичайно ж, парламентська республіка. З матрьошкуватим президентом та зговірливо-догідливим прем’єром. Та й рулери з Расєї, як видно, теж про подібне «счастіє» тіко й мріють. Оскільки горбата нестабільність гарантованою для України була б навіки. А отже – керування іззовні завжди можна було б організовувати за першої ж ліпшої потреби.  

     Ну які рулери із депутатів? Хіба що камікадзеподібні. Не зможе (навіть гіпотетично) хоч будь-коли оте недолуге картате збіговисько тримати державне стерно. Не випливе Укркаравелла зі штормової зони, допоки її стерно обліплене буде отим гризливим, озлобленим комком на ймення Рада. А от під дисциплінарним кнутом – випливе. Навіть під двоязиким – Янеко-Юльним. Ать-два – голосувать, братва!

     Що найсокровенніше має дарувати лідер? Душу! Вести за собою, надихати, оптимізму, віри і світлої енергії додавати. Аби жити хотілося! І рук докласти праглося.

     Хто нам дарує таке щастя? Та ніхто!!! Хіба що Юлька час від часу неприроднім, роблено-дутим популізмо-оптимізмом обдаровує. Дик, і за це спасибі їй огроменне! Хоч хтось світлими барвами оперує.

     Ким у нас гарант нині підпрацьовує? Президент у нас – Головний Скиглій і Бурчун держави. Послухаєш його, «сердобольного» – удавитися хочеться. І те не так, і це погано, і тут злостивці, й там вороги. «Кранти» вже сьогодні… За таким лідером лише до комори плестися, де з бантини мотузок звивається, заплетений у тугу петельку.

     Лебедина пісня нині у гаранта (і єдиний порятунок на збереження рейтингу) – самопроголошена монополія на піклування про Україну. Усі промосковські, а я патріот! Руками Балоги–ЄЦ ланцюги багатокілометрового «єднання» вишиковуються. Хід непоганий – та недобровільний. Не знизу – згори той ланцюг!

     Однак, попри все, для «ходу у відчаї» придумано непогано, бо іншого такого моменту – підняти гаранто-рейтинг із 5 хоча б до 8 відсотків – навряд чи виждеться.

     А іззовні – рух іде… Американці виводять війська, росіянці – заводять. Життя вирує майже.
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=730630
«Сполучені Штати Америки на початку 2009 року виведуть з Іраку майже 8 тисяч військовослужбовців – президент США Джордж Буш»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=730633
«Росія розмістить 7600 військових на базах в Абхазії і Південній Осетії»
«Врівноважується», як у сполучених ємкостях: скільки із одної вийшло, в іншу увійшло…

     Хоча для еРеФців, мабуть, «сумнувато» виглядає: пройшло вже майже півтора місяці як «Війнотворець №1» (Раша, Раша!) не веде ні з ким відкритої збройної війни. Застоялися вже «русскіє арли-воіни», нетерпляче гребуть копитами радную (і чужу) землю, ждучи подальшої Путінської відмашки. Російські економічна, інформаційна війни, від канонади яких закладає вуха усім сусідам, – не той драйв, якого Масквє хоцця!

     А сепаратистські регіони Грузії (Півд.Абхазія з Осетією), керовані громадянами Росії – колишніми ФСБ-шниками, а нині спів-лідерами самопроголошених територій, чекають на підтримку. І дочікуються.
http://ukrinform-korr.livejournal.com/171020.html
«ВР Крыма призывает украинский парламент признать независимость Абхазии и Южной Осетии»
http://ukrinform-korr.livejournal.com/144976.html
«Луганські депутати попросили ВР України визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії»

     Ніби ж не дивно: про це заявляють потенційно сепаратистські (з огляду на склад більшості кримського парламенту та луганського «регламенту» – ПР + Вітренчани) регіони. Зверніть увагу, як підігріваються останнім часом «новини» у Криму. Топ-новини вже не кримсько-татарські (та карта не пляше, як треба Росії), а парт-регіонні й натале-вітренні. От за ким сила й майбутнє (не українське, звичайно ж).
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=733835
«Заклик Верховної Ради Криму визнати незалежність сепаратистських регіонів Грузії посилює побоювання, що Росія може спробувати розіграти “грузинський сценарій” і в Україні – “Файненшл Таймс”»

     Так, не хоцця, до болю не хоцця – ні паралічламентської республіки, ні розламентської.
Але ж: а світле де? А світлого – катма! Агов, де наш недремний Данко?
 

Вер 01

1 вересня: справді свято – Перший дзвінок.
2 вересня: справді сум – тривожний дзвінок, ба навіть стрес-сирена – повертаються провідні деструктори держави. У кількості 450 бойових деструктивних одиниць.

Це вони, «рідненькі» – наші парламентарі. У цьому сенсі в держави облом: депутатські канікули здулися! Вертаються блокувальники усього і вся. 450 гумових апендиксів знов підуть на приступ усього, що перебуває поза зоною впливу їхніх рідних партій та кровних інтересів.

А як було добре, коли ці «законогуби» канікулилися та гріли черева на курортах. Благодать! Народ лиш зрідка смакував смажені фотки депутатських дуп, спечені ласими до публічного м’яска папарацці. Розніжені та безтурботні, нардепи менш збиткові та руйнівні для країни. Для нас з вами.
Але та благодать минула – настає новий етап для піарних струшувань повітря у парламентській залі, для бойкотувань, блокувань, криків-штовханини, безкінечних перерв та нарад, для вишкірено збоченицьких інтриг та зрад.

І жодного конструктиву! Природне запитання: кому потрібні оці 450 палок у колесах країни? Навіщо державному організмові отой тлустий апендикс на ймення «парламент», який Гарант називає «унікальним органом»? Нині, в умовах тріскучої деградації політики, той орган скорше «уніКальний».
Політикоподіл парламенту, позбавленого мажоритарного (хоча б формально) забарвлення, та ще й відкритого спискування, нівелював і сам сенс власне народного представництва. Ніхто з депів ні перед ким, окрім своїх партійних босів, не відповідальний і нічо виборцеві не винен. Суцільні внутріспрямовані рулі.

Щодо «виробничих» обов’язків – законотворення – те ж саме: нардепи вправляються один перед одним переважно у продукуванні кланових дозвільних грамот.
Обіцянкове ж словоблуддя – усього лиш атрибут, уніформа, ховаючись за яку депи нищать депів-конкурентів. По великому рахунку, вони й Україну готові спалити дотла, аби лиш з нею разом згоріли й опоненти-конкуренти.

  Уф, згоден, замість розмірковувань, поперли емоції… А проти несхибних законів парламентських джунглів все одно – не попреш!
    Яким бачиться вихід? Наприклад: створити дві парламентських палати.
У почесній «верхній» палаті залишити нинішніх трандоболів, назвавши її, скажімо, «Велика політика». Вважати цю палату символом, добровільним тягарем, даниною, жертвою-ясиром – від народу політикам. Нехай отая палата (без номера) буде своєрідним дискусійним клубом. І нехай там нинішні «обранці» пікетують, блокують, виступають, потрошать одне одного (словом, що хочуть, те й роблять). Ще й трансляцію їм вести, з ведучим-Шустером. По «шоу-марафон-каналу».
    А от на «нижню» палату – покласти власне виробничі сподівання. І назвати її, приміром, «Законотворці-роботяги». З цієї палати не вести трасляцій, не робити з неї мекку для преси, взагалі заборонити в ній будь-які шуми. Як у операційній, де триває філігранна робота, у копітких трудах старанно і нудно нидіють фахівці-науковці, економісти, аналітики… Або як у Конституційному суді, з якого – жодної фотки, жодного інтерв’ю.
От там має бути суто робота. Бо всі члени нижньої палати – чорнороби. Ні тобі шалених пільг, квартир та бабла, ні машин (хай на метро на роботу їздять). Матимуть тільки пристойну зарплатню, а на старість – звання «Справжніх Героїв України» і персональні пенсії. Але – відбір у нижню палату проводити на основі обов’язкового медичного обстеження (у психологів, психіатрів і «психопатологоанатомів») та наукового тестування, а також за рівнем IQ. Вхід – тільки для яйцеголових. Яйцепоголовно.

P.S.
Допоки ж виклапуються чи переглядаються ці рядки, довкола земля двигтить і корчиться від масованого бомбардування України. Ні на хвилину не стихає канонада важкої артилерії, котра прицільно б’є з російського боку. У розпалі – інформаційне бомбардування та інформканонада (на щастя, тільки «інформ»).
Лиш один мимобіжний погляд на позиції рашівської артилерійської батареї на ймення «РИА-Новости Украина» – http://rian.com.ua/
На 1 вересня у розділі «Главные новости» новин усього 5. Але які?!
Перелік «снарядів»:

««1). РФ может ужесточить тарифную политику в отношении товаров из Украины
Первый вице-премьер Игорь Шувалов дал поручение Минэкономразвития, Минсельхозу, Минпромторгу и Минфину обеспечить защиту российского рынка в связи с вступлением Украины во Всемирную торговую организацию.
2). Кокойты снова обвиняет США и Украину в геноциде в ЮО
“США и преступный режим Буша так же, как и президент Украины, несут такую же ответственность (как и Грузия) за геноцид югоосетинского народа”, – сказал Кокойты на встрече с российскими и иностранными журналистами.
3). Моряки c американского “Далласа” боятся сходить на берег Севастополя
“Даллас” получил право стоянки на морском вокзале, где швартуются пассажирские теплоходы. Территория морского вокзала огорожена забором, а перед единственным выходом выставлен усиленный пост милиции в количестве десяти человек.
4). Украинцы считают, что им не стоит вмешиваться в конфликт Грузии и РФ
Президент Ющенко поддержал в конфликте Тбилиси и осудил признание РФ независимости Абхазии и Южной Осетии. Премьер Тимошенко воздержалась от жестких оценок и высказалась за сохранение территориальной целостности Грузии. Около половины украинцев считают, что страна не должна поддерживать какую-либо из сторон грузино-российского конфликта.
5). “Регионы” предлагают Раде оценить действия власти по ситуации в Грузии
Партия регионов осуждает украинскую власть за одностороннюю поддержку Тбилиси в грузино-югоосетинском конфликте и инициирует рассмотрение в парламенте этого вопроса, заявил в понедельник лидер партии Виктор Янукович.
»»

Пригніть голови, аби не зачепило! Стріляють шрапнеллю.

Тра 12

     Лискучі лохівські обгортки, прісний дипломатичний лак знову зідрано. З істерично-неврастенічними хрускотом. У гротескно-кноунівському виконанні містера “Кепки”.

     Росія не могла оминути привід відсвяткувати в Україні ще одне притягнуте за вуха “свайо” свято – 225-річчя чорноморського флоту РФ. Адже це ще один привід побряцати зброєю та полобіювати свої політичні інтереси!

     От і поїхали на свято «степсель» і «тарапунька» – загартований у дипломатичному чиновництві в.о. міністра оборони РФ Сердюков та неврівноважений істерик мер Лужков. Один про «планомерные переговорные процессы» торочить (врівноважує так би мовити), другий – рубає про «государственное право России на Севастополь» (кузькину мать показує).

     Цілі то у обох однакові – російський флот, як стратегічний рубіж укріпити і навічно у кримські береги вкарбувати. Навіщо? Закріпити панування РФ. Тільки от один «патіхоньку» сапає, а другий лопатою по спині – віддавайте Севастополь і Крим, бо ще й пів-України відчикрижимо!

     «Этот вопрос остался нерешенным, и мы его будем решать. Мы его будем решать в пользу тех государственных позиций и того государственного права, которое имеет Россия по отношению к своей военно-морской базе – Севастополю», – заявив кепково-блиский Лужков (шлемоблещущий Гектор) перед відкриттям концерту зірок російської естради на центральній площі Севастополя

     Як відповідь на подібне «лопатодромство», можна навести слова Кепчиного боса. 9 травня у Москві президент Росії Дмитро Медведєв прорік сакраментальні для Росії істини: «Надо очень серьезно относится к проявлениям терроризма, попыткам насаждения экстремизма и, в частности, пересмотру государственных границ и пренебрежению международным правом».

     От наше СБУ до таких побажань і дослухалось – шлагбаумнуло порушнику «Кепці» українські вояжі. В яких той розпатякує  про «державне право» Росії на сусідні держави. Про імперське право тобто.

     А Лужкову заборонили ж лише в’їжджати в Україну. Наїжджати на Україну цей дестабілізатор буде ще довго. Топтавсь і топтатись буде! «Ибо таковая есть сущность» невиліковної імперської шизофренії.

http://ua.proua.com/news/2008/05/11/140714.html
http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/11/75569.htm
http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/11/75575.htm
http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/12/75594.htm
http://www.newsukraine.com.ua/news/108999/
 

Кві 13

Враження, що старі міфи починають нове життя вже буквально. Ідучи повз антинатівських мітингувальників у день приїзду в Київ Буша, порснув сміхом від дослівно наступного:

«Червоноармієць, гвинтівку тримай!
В натівця цілко стріляй!
»

На майдані тоді стирчали камуністи у коктейлі із агресивними соціалістами. Зрештою, посили регіоналів тієї ж «глибини» – взяти хоча б януковичеві співанки «Если бы парни всей земли…».

«Парни» впевнені у безпрограшній грі: не треба навіть розпинатися у хоча б більш-менш здоровоглуздих переконаннях, достатньо освіжати тільки підсвідомість аудиторії легкими натисками на старі-добрі кнопки, позабивані колись кілками у мізки кожного пост-«савєцкава чєлавєка». І вони спрацюють. Міфи совковії.

Печерний раша-ведмідь на легкі натискання вже не розмінюється. Він перейшов на грубі. Ще б пак, це ж треба Україні отак допекти Москву намірами втілити найбільші холодно-воєнні страхи Росії – безбуферно сусідувати із одвічним ворогом Європою, а з нею й Штатами. Це ж оживають кошмарні сни російських бункер-генералів, які досі ведуть безкінечну «борьбу до победного конца». На чолі з Путіним у касці.   

А буфера все нахабніють. Особливо найбільший буферок-фраєрок. Мало того, що ця донедавна безропотна територійка із беззаперечно російської СФЕРИ ВПЛИВУ оголосила себе «д-д-державою Україна» (тоді подумали – хай потішиться наївна), так тепер ця територійка лізе на дах нахабства – хоче не просто вивести себе зі статусу буфера, а ще й цілковито європеїзуватися. Сховавшись при цьому під парасольку європейської системи колективної безпеки. Віддавшись «злейшему врагу» і ставши таким чином частиною ворожого табору. Ґвалт!

Як тут не вийти із себе навіть залізному феліксівцю Путіну? Як не помутніти думками і не посмердіти словами? А хто б сумнівався в тому, що Україна для Путіна навіть не держава, а так – випадковий шмат «сопредельных территорий»? Буфер-прокладка, що вислизає з-поміж ніг. Тому й нічого дивного нема у намірах Росії, розірвавши цю прокладку надвоє, хоча б ще сухою (південно-східно-регіонною) її частиною прикрити свою голизну. Це цілком логічна реакція раша-сусіда. Не виходить цілий «олвейс», хоча б половинкою собі дупу прикриють. Від Грузії он взагалі – зможуть прикритися лише тонюсінькими буфер-прокладочками Абхазією та Південною Осетією.

Таким чином, для України загроза й справді втратити свою територіальну цілісність звучить як ніколи реально за роки незалежності. Нині Росія має для цього дубове підґрунтя («дубове», бо замішане на раша-амбіціях, комплексах холодної війни, ведмежих печерно-бункерних страхах та доктринах геополітичного впливу).

Відтак і звучить цілком логічно заява МЗС України щодо відверто антиукраїнських дії Росії з вимогою припинити практику погроз:  

http://www.pravda.com.ua/news/2008/4/12/74561.htm
«Україна вимагає від Росії припинити погрози»

І як серм’яжна правда, сприймаються гіркі слова заяви:
«У такій ситуації стає дедалі очевиднішим, що євроатлантичний вибір України – єдиний спосіб гарантувати безпеку нашої держави. Отже, Україні належить якнайшвидше інтегруватися до НАТО як основи системи колективної безпеки».

Біс. Дограєшся, Росіє!

Якщо дивитися реалістично, версію вдалого розколу Росією України можна однак розглядати усього лиш як версію. Реальністю буде інше – постійний і безперервний дестабілізаційний вплив Росії на Україну, розбалансовуючий тиск. Не житиметься, словом, нам спокійно з отаким сусідом!

Мало того, що свої «два українці – три гетьмани» згоди не доходять, та ще й Росія олію до вогню відрами литиме. Чи то пак, нафту. З труби до дуп політикам.

Он німців із французами Путін трубою таки надресирував щодо українського ПДЧ. Особливо німців, яких через свою кадебістську дойч-спеціалізацію знає, як облуплених. Фрау Меркель залякав мало не до утробних страхів.  

Але є й спільний для всіх самозаспокоєних європейців острах – боязнь нестабільності, розбалансованості та непрогнозованості. А такою якраз і постає перед брюссельські очі Україна. Як же план дій щодо членства давати такій розгойданій державі? От стабілізуєтесь – передовсім політично. А саме цю тему й Раша просікла хитренько. І тому ніколи не дасть Україні стабілізуватися та солідаризуватися. Політично якнайперше. Хто ж, як не Росія, здатен (і кровно зацікавлений) українську нестабільність зробити ВІЧНОЮ!

Таким чином, пресловута «рука Москви» стане для України не міфічною страшилкою, а повсякденною реальністю, постійним і безперервним зубним болем. Готуймось до борні, панове, інакше ми – раби Москви…

 
                                                                                             Надпис на плакаті – “Киев – русский город”

P.S.
Факти відомі, але нехай хоча б лінково стирчать нагадуванням:
http://ua.pravda.com.ua/news/2008/4/7/74230.htm
http://www.unian.net/ukr/news/news-245485.html
В.Путін: “Ты же понимаешь, Джордж, что Украина – это даже не государство! Что такое Украина? Часть ее территорий – это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами!”

http://gazeta.ru/politics/2008/04/01_a_2683292.shtml  ;
http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/47f27f7800995/
Н.Вітренко: «”нужно не договариваться, а идти в наступление”, в частности, “колоть страну пополам” и делать “антиоранжевый блок”».

Бер 29

Звершилось! Стартонули на теренах засмиканої столиці передвиборчі перег-г-гони.

Головний стартонавт – Леонід Черновецький. Головний стартодром – Козине болото (Майдан Незалежності та прилеглий Хрещатик). Вже зранку центром Києва пішла бронетехніка групи підтримки. Вихлоп, гуркіт, мегафони і фафакання: колонами газували жигулятори, джипери (і навіть мотобайкери) Сандея Аделаджі. Аби ніхто не сумнівався, на кожній з залізяк майоріли горді прапори – «Посольство Боже». Боже, як ефектно! Видовище відразу ж спонукає згадати про виборчий бюлетень.

ВІН сказав – поїхали, і змахнув сльозу… Проте розчуленістю у Льониних рядах навіть не пахне. Сьогоднішній день показовий ще й тим, що Льонич задав доволі жорстку, чорнопіарну тональність агітації.

У центрі міста кіпами роздавали цілковито спохаблену подобу колись доброї газети «Вечірній Київ» – свіжий випуск від 29 березня. Нині це всуціль чорний листок Черновецького. Він со-товариші випендрений героями-красавцамі, опоненти – гротескними карикатурами у стилі Кукриніксів часів холодної війни. Супровідні тексти не менш мерські: Кличко – підтриманець гомосексуалістів і трансвеститів. І самі лідери опонентів – недоумки або ж виродки (це вже резюмує Істерена Кільчицька). 

Клоун смішний, допоки не ображений. В іншому разі – бійтеся злого клоуна! Тим більше – владного масштабно.

 

Бер 28

Лайном – епатажно, але чи дієво? Аж ніяк. Хіба що показово, та й то лише в сенсі правильності вектора. Оскільки не чиновники нас мають макати, а ми їх. Низи, суспільство, громадськість многоликая. Поки що навпаки відбувається: змішують – згори, втоптують звідти ж.

Попри неприємний душок, новина однак потішила багатьох. Так їм, «падєлом»: у Запорізькій облдержадміністрації, під час засідання місцевої координаційної ради з патріотичного виховання молоді, відповідного начальника – рулителя запорським облуправлінням у справах молоді й спорту Ігоря Мещана –  облили рідкими коров’ячими фекаліями.

http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/26/73694.htm
Ексклюзивно випершили новину, до речі, волонтери ЖЖ-спільноти Запоріжжя –
center_gvardiya

Вчинення оце, воно ніби ефектне і афектне. Антипіароємне, та ще й по-зеківськи опускалівське. Але вкоєне, як бачимо, аж ніяк не по-благородньому – не через громадське обурення, а якраз в унісон вилитому із торби – на банальне грошове замовлення, руками несвідомого молодера, через помсту одного екс-чиновника, відлученого від держбюджетної годівниці, по відношенню до іншого. Тож і кваліфікувати дане ефекткалення доречніше у феневій лексиці чи кримінальними термінами.  

Зрештою, воно й на краще, бо зовсім не отакими-от хоцця бачити виливи громадського обурення. І не страшним воно буде у такій-от консистенції. Ну стануть побоюватися чиновники смердливих ляпок люті люмпенової, ну ховатимуться трохи подалі, дещо повище, за трибуни дубовії. А самі думатимуть: прагнете нас заляпати тим, у чому самі по вуха? А не вийде! Піджачок відмиється, а ранги й прибутки лишаться. Ляпайтесь хоч упартеся!

Сморідним печерним примітивізмом на чисту воду чиновництво не виведеш. Воно не тоне. По їхніх інтересах бомбити треба. Відмивати й випрозорювати усе, що в мутній корупційній воді ховається, усі геть дії корисливі – підкилимні, зашухлядні, приофшорні…

А це важко, нудно й неефектно. І потребує не менш ґрунтовного, аніж угорі, своєрідного низового корумпування (координування і узгодження дій). Суспільних. Різношерстих громадських організацій, справжніх опозицій (якщо такі у нас коли-небудь з’являться), незасмороджених владою лідерів. Та багато ще чого… важкоздійсненного.

Тому й домінуватиме у нас найближчим часом те, що легше, гучніше та смородніше. Владорвацьке взаємозаляпування. Біс! 
 
 

Бер 19

Все-таки, як розчулюють наївні дитячі пустощі низових депутатченків! Особливо, коли останні сором’язливо визнають свої дрібні корупційненькі витівки. Ну чому, чому не можна їм, обділеним парламентськими стільцями, хоча б на рівні якоїсь Київрадки поскакати справжніми ковбоями?

Андрійко Андрюшкін поскакав. Спочатку із БЮТика – до мерчика-черновеччика. Кльово. Вигідно і без порушень дисципліни пісочниці. Однак сувора вихователька – Юлія БЮТівна – вирішила покарати пустунів. Якимось страшним імперативним мандатом. Злякалися хлопчаки. Андрійко ж зметикував і намалював малюночок – ухвалу Радивилівського райсуду Рівненщини, якою категорично заборонялося реєструвати наступних за списком депутатів БЮТ у Київраді. За такий кльовий «малюночок» довелося, щоправда, віддати пару цукерочок. Зате як пораділи друзі-однопісочники! Оголосили судову заборону у Київраді, показали язички Юлі БЮТівні, скакали гопки досхочу. Милуватися б і радіти.

Але ж ні. Давай розколупувати, розслідувати, вичисляти корупційненькі схемки, рахувати хабарчики. Жах. Панов-е-е-е, це ж дитячі пустощі! Навіщо ж за них карати от-так-от, па-взросламу – фальсифікації, кримінальна справа, 7 РОКІВ В’ЯЗНИЦІ?!

http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/19/73372.htm
«ДЕПУТАТУ-ПЕРЕБІЖЧИКУ БЮТ ЗАГРОЖУЄ 7 РОКІВ ТЮРМИ»

От Андрійко Портнов правильно поліпив пасочки у пісочниці БЮТ. Хоч і поязвив, що його тезко здав хлопчика-жвавчика Олесика Довгого із «потрохами». Мудрий і далекоглядний БЮТ має намір просити суд про поблажливе ставлення до депутата. «Ми вважаємо, що такі обставини (зізнання) можуть пом’якшити його провину» – змилосердив Портнов.

Браво, виховання – майже за Макаренком! Не лякайтеся, милі депутаськи, громадськість на вас не се-е-е-ердицця.