Лис 18

Єзуїтствуючі братчики-анархісти, Mazurok-geroizatsiaнаштовхнені своїм підступним поводирем на чергову вибухову тему, піарнулися по-чорному. Радикальні промо-провокації навряд чи були вчасними й навряд чи – чесними. Однак сама тема «геройського» месництва на поверхню замутненого розслідування справи «караванського стрільця» спливла й без сторонньої «допомоги».

Місяцем раніше її вже намагалися «втопити». Частину подробиць розслідування справи Мазурка було «засекречено» якраз через подібні побоювання. Це був перший «офіційний» острах героїзації «караванського розстрілу»:

«…из показаний выжившего охранника следует, что руководство ТРЦ не просто молчаливо поощряло вымогательство денег, но и объясняло низкую зарплату охранников тем, что «недостающее» они могут «добрать» во время дежурства.
С учетом таких показаний охранника было принято решение НЕ ОБНАРОДОВАТЬ сказанное им, чтобы не вызывать в народе ненависти к охране и не делать из Ярослава Мазурка национального героя, так как в такой ситуации возможная помощь населения в поимке убийцы может прекратиться
…»

Більш ніж зрозуміло: головна небезпека – не в припиненні подібної допомоги, а в можливому НАСЛІДУВАННІ. Який безлад і паніка наповнять країну, якщо подібні «герої-неогайдамаки» почнуть перетворювати її на гуляйполе – методично відстрілювати хапуг-митників, пресувальників-податківців, а найбільше – багатотисячну жадібливу дорожну армію рекетирів-даішників! Що за радикальною логікою є ніби ж і «справедливим». Але яким варварськи-кривавим! Не приведи, Господи!

Лют 21

Вважається, що «справжнє обличчя» людини (так само – партії людин) проявляється не в стані «глибокого шафе», а якраз в екстремальних ситуаціях, перед лицем небезпеки, коли індивід рефлексує на головний подразник – страх.
Як на мене, оце і є «справжнє обличчя» ПР (скули котрого вимальовуються з повідомлення про реакцію влади на спротив “афганців” – «Лідеру “афганців”, які стали спиною до Януковича, пропонують виїхати з країни»).
Якраз “афганців” (як і будь-якого, по-справжньому ОРГАНІЗОВАНОГО угрупування) влада тупо боїться.
Тому… Українці, не бійтеся організовуватися! )))

Бер 28

Лайном – епатажно, але чи дієво? Аж ніяк. Хіба що показово, та й то лише в сенсі правильності вектора. Оскільки не чиновники нас мають макати, а ми їх. Низи, суспільство, громадськість многоликая. Поки що навпаки відбувається: змішують – згори, втоптують звідти ж.

Попри неприємний душок, новина однак потішила багатьох. Так їм, «падєлом»: у Запорізькій облдержадміністрації, під час засідання місцевої координаційної ради з патріотичного виховання молоді, відповідного начальника – рулителя запорським облуправлінням у справах молоді й спорту Ігоря Мещана –  облили рідкими коров’ячими фекаліями.

http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/26/73694.htm
Ексклюзивно випершили новину, до речі, волонтери ЖЖ-спільноти Запоріжжя –
center_gvardiya

Вчинення оце, воно ніби ефектне і афектне. Антипіароємне, та ще й по-зеківськи опускалівське. Але вкоєне, як бачимо, аж ніяк не по-благородньому – не через громадське обурення, а якраз в унісон вилитому із торби – на банальне грошове замовлення, руками несвідомого молодера, через помсту одного екс-чиновника, відлученого від держбюджетної годівниці, по відношенню до іншого. Тож і кваліфікувати дане ефекткалення доречніше у феневій лексиці чи кримінальними термінами.  

Зрештою, воно й на краще, бо зовсім не отакими-от хоцця бачити виливи громадського обурення. І не страшним воно буде у такій-от консистенції. Ну стануть побоюватися чиновники смердливих ляпок люті люмпенової, ну ховатимуться трохи подалі, дещо повище, за трибуни дубовії. А самі думатимуть: прагнете нас заляпати тим, у чому самі по вуха? А не вийде! Піджачок відмиється, а ранги й прибутки лишаться. Ляпайтесь хоч упартеся!

Сморідним печерним примітивізмом на чисту воду чиновництво не виведеш. Воно не тоне. По їхніх інтересах бомбити треба. Відмивати й випрозорювати усе, що в мутній корупційній воді ховається, усі геть дії корисливі – підкилимні, зашухлядні, приофшорні…

А це важко, нудно й неефектно. І потребує не менш ґрунтовного, аніж угорі, своєрідного низового корумпування (координування і узгодження дій). Суспільних. Різношерстих громадських організацій, справжніх опозицій (якщо такі у нас коли-небудь з’являться), незасмороджених владою лідерів. Та багато ще чого… важкоздійсненного.

Тому й домінуватиме у нас найближчим часом те, що легше, гучніше та смородніше. Владорвацьке взаємозаляпування. Біс! 
 
 

Бер 22

Люблю небездумні проекти. Такі речі – варті підтримки.

Проект «Think For Yourself» на європейський смак:
Варіативні тлумачення – «Упс», «Шок, удар по мізках», «Задумайся, світ не простий», «Ми не одні, ми керовані», «Темні сили полонили нас».

Проект «Думай неопосередковано» як на східного європейця (українця):
Цікавий соціальний проект. Сучасно, хоча євросмак і простенький. Зрозуміло, добірка адаптована передовсім на європеоїда: ввічливо, некрикливо, ненав’язливо, гламурненько врешті-решт. З іншого боку, видовищність, зведена до сірого, побутового рівня, може дістати швидше.

Тематично проект неконкретний, розмазаний досить широко, «по-мистецьки»: тут тобою опосередковано рухають і стандарти, й суспільні стереотипи, і водночас бездумні суспільний протест, громадська пасивність та байдужість; й інстинкти та рефлекси натовпу, і власне альтерего, і заскорузлість міфів з забобонами, й посутній формалізм… Багацько усього. Мабуть із розрахунку, що хтось до чогось та додумається.

P.S.
А додуматись мона, як показує приклад, навіть «веселими яйцями» –
http://eggs.net.ua/photo.php?sid=4016

      

Січ 14

Якимось часом раніше у «Народній правді» пшикнув був розважально-провокаційний виступ від Агентства стратегічних досліджень – іронічний «сценарій», який «является единственным эффективным средством для устранения Тимошенко не только с поста премьер-министра, но и как реального претендента на пост президента» –
«Почти юмор: Как нам избавиться от Юли»
http://narodna.pravda.com.ua/politics/47469e3769d19/

Зрештою, цікаве іронізування. І не тільки в одній конкретно-політичній площині. Як на мене, цей жартівливий «сценарій» може бути корисними як одна з ілюстрацій того, наскільки комплексним і всеохопним може бути (та й, як варіант, МАЄ бути) народний, громадський контроль за діями влади.

Згаданий «сценарій» із шантажу і навіть «вбивства» політиків (у дуже простий спосіб – усього лиш через «тотальне» оприлюднення того, ЩО і ЯК вони насправді роблять) у даному разі змонтований досить вузько, під стьоб із конкретної ситуації. Але якщо оприлюднювальний вектор та спрямувати на якнайширші кола політикуму і держчиновництва? Налагодивши вже не шоу, а незаангажований, по-статистичному сухий і практичний інформувальний реаліті-конвеєр. Та ще й помножений на віддзеркалення у численних ЗМІ. Стількох «діячів» у такому разі здатне знищити оприлюднення, чи не повальну більшість?

У стьобному викладі АСД контроль «пропонується» зовсім не громадський:

«…через все подконтрольные общенациональные и региональные СМИ необходимо постоянно напоминать: “До дня выполнения обещаний БЮТ осталось 30, 29, 28… дней”. Организовать своего рода “Народный контроль за выполнениями обещаний правительства”. Этот обратный отсчет мог бы даже превратиться на некоторое время в народную украинскую забаву. А такой телеканал как ТРК “Украина” мог бы даже установить постоянный тикающий счетчик в углу телеэкрана, который бы своим тиканьем напоминал приближении часа расплаты за демагогию.
При этом, средства массовой информации сообщали бы о еще одной победе демократии и гражданского общества в Украине – наконец-то украинцы почувствовали себя ответственными гражданами и “поставили на счетчик” политиков-демагогов.
»

У даному викладі такі речі як «народный контроль», «победа демократии и гражданского общества в Украине», «украинцы почувствовали себя ответственными гражданами» вживаються лише імітаційно – як елементи гри в «общенациональное реалити-шоу “Народный Контроль”». Ясна річ, громадськість у даному сценарії виконувала б роль суто статистів, «лузерів», яких вправні режисери-регіонали заганяли б у потрібні їм лузи.

Зрештою, схоже поводилися б і інші гравці політполя. А «громадськістю» лише жонглювали б, оскільки й самі бояться, як вогню, – й прозорості, і реальних оприлюднень. Тому допоки подібний «народний контроль» буде здійснюватися виключно тільки політиками-взаємоопонентами, можна передбачити, яким збоченим він щораз виходитиме (покрутіше мабуть за збоченицький «громадський контроль» у виконанні Тендерної палати).

До речі, тій самій псевдогромадській Тендпалаті – аби «контролювати» одні лиш ласі держзакупівлі – конче потрібна, як вони твердять, огроменна кількість бійців-контролерів – щорік більша, аніж випускають Київський політех, універ Шевченка та Могилянка вкупі узяті. Інакше ну ніяк не справитись у їхній галузі –
“Фабрика дипломів” від Тендерної палати: 50 тисяч (!) студентів щорічно
http://epravda.com.ua/news/2007/12/10/58431.htm

Мимоволі запесимізуєшся, чи можливий, здійсненний узагалі на вітчизняних теренах хоча б як-небудь нормальний громадський контроль? Не зімітований тими чи іншими заангажованими «носіями фінансових ресурсів». Чи може такі «ідеалістичні апендикси» доречні лише для якогось там кампанеллоподібного «Міста Сонця»? А в реалі існуватимуть тільки недолугі шоу…
 

Січ 13

     Настільки обрані призвичаїли народне тло до своїх обраннісних церемоніалів, «святих» забобонів та невідкладних потреб, що аж сироти на тілі тла виступають від елементарних жванецькізмів «А пачему ета собственна?»
     Звичайно, важко усвідомити усю глибинність таїства новорічно-різдвяних обрядів, які на обраннісному рівні мають тривати саме 1 місяць і 5 днів – не менше! Інакше ніяк не відновляться богатирські сили билинних героїв-обранців. Не зможуть силою своєю звитяжною поле законотворче потрясати! І зів’яне било цілющого парламентаризму, усохнуть глибинні корені законотворення.  
     Так вже вийшло (чи піарники накаркали), що невідворотне жванецьківське запитання «А пачему ета собственна?» озвучив саме президент. Присоромивши здепутучених фразами, які, зрештою, й личать батькові. Й не лише отому, що згори. А й отим, що знизу личили б подібні фрази. Істинним батькам обраних (себто – виборцям, громадськості).
     Тому й не стрималися кінцівки клавіше-клапальні скопієклапати гарантові слова, мужів громадських гідні.  

«…кількатижневий відпочинок лише нещодавно сформованої Верховної Ради недоцільний, а з огляду на низку невідкладних завдань перед владою, вирішення яких чекає все суспільство – аморальний».
«Коаліція та уряд взяли на себе серйозні зобов’язання, тому будь-яка пауза в їх втіленні здатна викликати несприятливі наслідки, підірвати довіру громадськості до проголошених цілей, віру в їх досяжність. Зрештою, люди не зрозуміють, чому тоді, коли вся країна працює, виняткова каста недоторканних байдикує. Новорічних і різдвяних свят цілком достатньо, щоб депутати освіжили власні сили».
«В нинішніх умовах влада не може дозволити собі ані найкоротшого тайм-ауту. Депутатами стають не для того, щоб після двох-трьох голосувань брати перерву. Відмовою від цих зимових канікул Верховна Рада засвідчить нову мотивацію і якість своєї роботи», – зевсоподібно резюмував гарант.
http://www.president.gov.ua/news/data/1_21644.html

     У присоромницьких стенаннях гарантових ішлося аж ніяк не про заклик по-корчагінськи та по-пашоангелінськи барикадитися у сесійній залі в самісінький Святвечір. Пропоновано було скромненько відмовитися від 1 тижня тропічного пузогрійства (на практиці, щоправда, набігає усі 2 тижні – бо еластична «проміжність» між сесіями розтягується фактично від 21 січня до 5 лютого).
     І що ж найчесніші, найобранніші? Закувікали, як на вертелі…
     – Раніше треба було казати, до того, як ми путівками позатарювались… – звили від невдоволення регіонели.
     – Чистий популізм! – закудахкали комунери. Ще б пак, дух свого улюбленого коника вони за кілометр чують.   
     – Піар-хід, щоб нагадати про себе! Ющ хоче дискредитувати нас, – наїжачено енкаведнулися пенсіонери ленініани.  
     – «Немає ніякої необхідності пороти гарячку», «а цей тиждень нічого не вирішує» – здудлилися й занюняли НУ-НСи.
     А дійсно ж, що може вирішити якийсь там тиждень (хоч і розтягнений до місяця)? У обширах отакенної країни це – тьху! А в баченні обранців це й взагалі нічого. Це коби зайвий тиждень та щедромільйонна армія виборців попахала, ото б ВВП було! А так, не встигнеш як слід біля трибун розігрітися у блокувальних тусовках, а вже й вихідні. Вже й від парламентства глибокозаслужено відпочивати слід.  
     З намріяного: як хоцця почастіше (та погучніше) чути оте сакраментальне «А пачему ета собственна?» у застосуванні до владного обранництва. Не має значення, чи то верховно-владного чи місцево-самоврядного. Але нехай звучать оті запитання і, як електронно-мікронне бомбардування, вибивають врешті-решт СВІТЛОвий ефект на сірому тлі влади!
     Нехай хоч і звучать популістськи, хай вже хоч і з піарним присмаком, але нехай подібні запитання-звинувачення-пропозиції жиють і будуть! І пабоше! І не тока з одного бока! «Воїни світла» від громадськості, не спіть!

P.S
Не вдалося (може через неахтишне володіння інглішем) відразу призвичаїтися до ЖЖ. Гадаю, скоро втягнуся. Поки ж інерційно-симпатійно першоблогуюся на “Толоці” – http://www.toloka.org.ua/ua/blog/vik_vik/192/ 
Гадаю й другоблогування буде втішним не тільки мені…