Політперсони @ Віктор Жованик
Лис 13

Просерфінговуючи новиновими Януковича-родиназавулками, копійнув прикольний провокаційний комент – типу запитання до гаранта:

«Ал-р Янукович близок к возглавлению рейтинга богатейших украинцев. А ведь еще до 2010 года годовой прирост его капитала составлял не более 20-30%. И вдруг в 2010 небывалый успех – прирост в 500%! В 2011 – уже 850%. А на ноябрь 2012 (до конца года еще целых 2 месяца!) абсолютный прирост его богатств составил аж 1300%!!! Что это – случайное совпадение?»

Що тут скажеш, цифри ж цілком висмоктані з пальця. ))) По-перше, реальні цифри не закінчувалися б на «нулі» (це було б 821 чи 1273 відсотки, скажімо)… По-друге, реально успішний бізнесмен без успіху не залишиться, за будь-яких владних «розкладів»… 😉  Працює людина… Татко ж благородно не заважає йому працювати… на благо роду. 🙂

А всім незгодним залишилося тільки кидати електронні камені в огород. В огого-РОД!

Гру 12

З точки зору рядових переконаних синьосимпатиків: стабільність і процвітання в Україні вже настали б, якби справжнім професіоналам не заважала працювати істерія опозиціонерів. Вихід один – те, що заважає, з дороги слід прибрати. І торжество демократії настане відразу після ліквідації опозиції.

Яку опозицію і в чиїй особі “ліквідовувати” – нікому пояснювати не треба, а от який зміст матиме подальша “синя демократія” – питання… Словом, варіант “тюремної Юлі” якраз і подається як “торжество справедливості та правосуддя”. Щодо самого ж вигляду “ліквідації” думок ще більше: це і політичне забуття, і пожиттєве ув`язнення, і навіть фізичне усунення…

Точки зору безпосередніх “роздувачів істерії” теж вельми розмаїтими не назвеш. Діагнози й щодо Луценка, й щодо Тимошенко схожі – “важкий, критичний стан”, який щодень погіршується фактичним ненаданням медичної допомоги. Процитуємо: «…донька Юлії Тимошенко Євгенія Карр в інтерв’ю німецькому виданню “Bild” днями заявила, що її мати помре, якщо ніхто їй не допоможе. “Моя мати дуже хвора, і вона не отримує необхідної медичної допомоги, страждає від невідомого висипу на шкірі і майже не може ходити”, – сказала Є.Карр».

От якраз у цьому “соусі” найбільш інтригуючими, шокуюче цікавими (а може саме від того – й правдоподібними))) можуть видатися й версії “параноїдальні”. Одну з них – проти ночі – здавшись під напором “знавця”-ейнштейна, перекажу стисло. Отож, після невдалої нейтралізації Ющенка, організованої свого часу, у нинішньому випадку з набагато “небезпечнішим” представником опозиції відповідні секретні служби (не факт, що українські) діють також НАБАГАТО обачніше – аби спрацювати вже без промаху і “навєрняка”, але водночас – “правдоподібно й елегантно” (від останнього “професійного” терміну стає аж моторошно). Тому й робота у даному разі ведеться комплексна (багатьма засобами впливу).

З-поміж таких засобів знавці-параноїки вирізняють різнотипові хвильові (ультра-, інфра- чи т.п.) випромінювачі, котрі розроблялися ще з буремних СРСР-них часів (зокрема, у вигляді від звукохвильових “модуляторів-гармат” до мініатюрних убивчих “брелочків”). Бо як кажуть – й їжаку відомо, що лікувальна панацея – хвильова терапія, якщо її обернути навпаки, може бути досить ефективною “кілерією” (психотропною, імуновбивчою, дестабілізуюче впливаючою на роботу внутрішніх органів жертви, доводячи останні до “колапсу”, а жертву до коми, клінічної смерті). Або ж просто, здатна за короткий час перетворити цілком здорову людину на “ходячу руїну”.

Так-от, УВАГА: щ-щ-щоночі за стінкою камери Тимошенко (за технологією, апробованою на Луценкові) вмикаються 1-2-4 таких-от хвильовички, котрими методично донищуються залишки здоров`я лідерки опозиції. Тому й інакших камерних новин щодо її стану, аніж “важкий” чи “критичний” ви апріорі не почуєте!..

Ну як, страшно?..

Лют 16

Український хоррор: ніщо не бадьорить воєноборчі сторони так сильно і тремтливо, як очікування війни свіженької…

Здавалося б, чого ще більш бажати: владно-політична будівля скомпонована настільки картато, конфліктно та непримиренно; волохатий смердливо-газовий сусід-нахаба настільки увійшов у раж, що війни без перерв на обід гарантовані на десятиліття. Мало того, навсесвітній вулкан кризи настільки густо присипав перцем та попелом рідні економічні обшири, що роками не відічхаєшся. Ну як не бути в тонусі?!

Звична річ: першій особі держави приспічило ще раз звернутися до всенького свого народу. Навіщо? А хто сумнівався б – щоби повоювати: прем’єрку зайвий раз потовкти, себе вкотре виправдати, начебто ніяк не причетний гарант до неприємностей вседержавних. Біло-пухнастий себто. І що, хтось поспішає ганьбити песиміста-очорнителя за, вибачте, чеснооке блюзнірство? Аж ніяк, звикли вже – а ля ґер, ком а ля ґер. Жодної потреби нема навіть прослуховувати тії звернення: й хрущеві ясно наперед, що скаже «ясноокий».

Юльку-акулку хоч слухати цікавіше, хоч оптимізмом трохи підзарядить. Та й у войовничості своїй бойовитіша, здібна навіть з’язвити пообразніше. Годі й змагатися з нею хамовитому опозиціонеру – ватній іграшці Ренатика, у якої регулярно клинить роботовий гучномовець.

Дик, а мріється ж саме про це! Щоби ЗАТКНУЛИ (запломбували, закоркували, забетонували) свої зчорнілі роти лідери наші, щоби гикавиця до кольок їх скручувала при першій же спробі товкти одне одного. Жодних звинувачень і взаємних знищень хоча би на час кризового «водного замирення»!

Але ж – не змовкне канонада. Якнайперше – зі смердючих закутків СП, звідки так і ллється гнидло. Зовсім не завадило б, хоч по суті це лише дешевий піар –
«Люди Тимошенко просять Князевича перевірити психіку людей Ющенка»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/9/89347.htm

Якщо не з психопатологіями, то, принаймні з людиноненависництвом межують хворі фантазії Кислинських–Соколовських–Завад… Регулярно годуючись їхніми діоксиноподібними блюдами, гарант гарантовано плодитиме лише чорноту і розпуку. Навряд чи що інше. Й це мабуть тіко титанічними зусиллями СП рейтинг довіри до Президента вдається утримувати на рівні 2-3%. Та рейтинг той – не більше 0,2-0,3%! З наближенням до нуля, а далі – до мінусового.

Дебелий шмат месіанських та патріархальних комплексів Ющенка пояснює його психопатологічний портрет, яким порадувала «УП» –
«Психологічний портрет Віктора Андрійовича Ющенка»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/21/83206.htm
«Психологічний портрет ВАЮ-2»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/22/83312.htm

Може трохи менш яскравим, але небезсимптомним був би й аналогічний портрет прем’єрки! Й аналіз протягів, які свистять в обізленій макітрі містера Я. Й узагалі: отакі-от патолого-портретування політчиновництва варто проводити регулярно і в якомога більшому від центра радіусі. Щоби відкрито бачив люд реальну щільність параної на кожні 100 грамів мозкової маси політикуму.

Бо що, як не параноїдальні збурення й амбіції, є найпотужнішим пальним отаких-от воєн, що бруднять розвій України? Здається ніколи не скиснуть бойові топ-новини, що вже скіко часу гірчать на вустах громади. Під кінець року минулого, як не старалися кусатися отруйні парламентські терміти-депутати, канонада внутріпомаранчевої війни звучала все одно лункіше. І болючіше.

Новорічно-різдвяні свята, щоправда, цілковито затхнулися газом. Раша не могла не нагадати, хто головний (і справжній, а не піарний) війнотворець євразійського геополітичного простору. Час був якраз підходящий – подій негусто, народ розслабився, пах і дупу не пильнував. Та й привід убити відразу трьох зайців як не використати: гонорливу Україну потовкти-провчити-зганьбити, Європу налякати й присмирити, хто в євродомі енергетичний пахан – «четко и р-резко» показати. Й еРеФі, схоже, байдуже, що стала та перемога для неї воістину пірровою.
«Експерт: Росія боротиметься за українську ГТС і продовжить шантаж»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/11/89426.htm

Але українські непримиренно воюючі сторони таки перебрали ініціативу в свої руки – канонада їхньої війни знов найгучніша. Гарант уперто гупає прем’єрку, а та товче гарантове «невідомо що» межи ніг. Причому, скочуються й справді до принизливого рівня на кшталт «Ой там, на товчку, на базарі» дві свахи в РНБО засідали…
«Ющенко: “Юлія Володимирівна, без ваших хабарів партнери до вас жопою повернуться”»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/16/89687.htm

Щоправда, нині окреслилася нова тенденція – до розпорошеності, картатості воєнних дій і до збільшення числа «успішних» баталістів. Нестримнішає прагнення піаритися на дошкульних війнах у регіонелів (внутрішній розбрат яких от-от склепає тверда Ахметова рука), у Його Космічності (особливо, у поєдинку з гарантовим наБаложником), у інших партійок (й не лише в червонодупих), а ще (!) – підозрюється таке прагнення у найпотужнішої, загадкової сили – у тої, що НАРОДОМ зветься.

Громадський війновий тенденц озвучив пан Турчинов. Його інтригуючі одкровення щодо загадкових «воєнних дій», «масових заворушень» стали ледь не сенсаційними. «Першою реакцією певної частини населення на серйозні проблеми буде бажання вирішити їх незаконним чином. І ось на цьому етапі ми повинні поставити заслін”, – закликав перший віце-прем’єр.

«ТУРЧИНОВ: “МИ В УМОВАХ БЛИЗЬКОЇ ТРАГЕДІЇ І ВОЄННИХ ДІЙ”»
http://ua.pravda.com.ua/news/2009/2/9/89333.htm

«Луценко хоче збільшити внутрішні війська. Вони до бабусь не лізуть»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/13/89633.htm

А заворушення таки можливі. Формальний привід завжди під рукою – криза. Насамперед, вже звичні для нас міні-«революції» (себто інспіровані, проплачені). Результатом яких ставатимуть рейдерські перемоги економічних чи політичних забарвлень. Он навіть червонодупі намагаються роздувати в регіонах течії протесту «Дістали» (чи «Дістаємо») з мрією реалізувати свій рожевий сон 15 останніх років – повернути жорстку «диктатуру пролетаріату». Зрештою, кандидатів накласти саме свою жорстку руку на країну не бракує – й донецьке «Я», й сумське «Ю», й залізне «БЮ» – через введення авторитарних прямих форм правління.

А список потенційних диригентів «народних заворушень» і в кілька сторінок не вкладеш. В т.ч. й зарубіжних – та ж вічно хтива «рука Москви» так і в’юниться…

Словом, кожен із учасників нинішніх воєн перебуває в очікуванні свого омріяного Годо. Не зовсім за Семюелем Беккетом, але все ж недалеко від театро-абсурдового. Прикрість у тім, що той «Годо» може виявитися нічийним. Аполітичним. Просто протестним. Без різниці – повстання «готів», чи «роботоботів», чи «голодний бунт» доведених до розпуки безробітьків. У будь-якому разі, сценарій подій може виявитися некерованим, небажаним ні для кого. Руйнівним для країни. Як прихід АнтиГодо.
Й тоді вже гірше стане всім.

Допоки не пізно – ховайся, піаролюбний політикуме! Від гріха подалі, від своїх остогидлих воєн. У роботу. В пахалово. Аби не видно і не чутно вас було із-за робочих столів. Аж до дійсного покращення життя, до перемоги над кризою. Отоді вже вилазьте на свої броньовики і піартеся.

А допоки – З-А-Т-К-Н-І-Т-Ь-С-Я!!!
Будь-ласка…

Тра 30

Здається, політичні товстопузи доклигують до конструктиву. В одному з напрямків. Хоч і ситуативно, але поєдинковий, дуельний кодекс честі починає вимальовуватися.

Суботній, 31-травневий поєдинок Гелетея з Шуфричем тягне на хіт сезону. Нарешті хоч два політики додумалися побути не лише політичними повіями, а ще й оригінальними шоуменами. Хоча й із клоунським ухилом, але ж – мужжиками.

Взагалі, суто фізичні публічні дуелі не менш публічних політиків – джерело неміряних заробітків у царині видовищної індустрії. Якби подібні мордобої між відомими політ-фейсами були налагоджені на найбільших стадіонах чи хоча б у столичному Палаці спорту, на одних білетах можна було б заробляти стільки, що вистачило б на виплату по всіх совіцьких ощадбанківських книжках.

Раніше я вже був «плакався» на цю тему:
«Луценко–Черновецький. Два герої одного ляпаса. До бар’єру, панове, до бар’єру!»
Тоді назрівало змагання з бігу, та забракло ґоґорливому Луценкові здорового авантюризму. Нині, здається, не забракло. Коса Шуфричевої півникової запальності найшла на Гелетеїв камінь силового, охоронницького ґонору.
І це все вибухне на рингу! Як не радіти конструктиву?! 
 

http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/30/76762.htm
«Гелетей: Шуфрич буде “бігати по килиму”, за “тріскотню” треба відповідати»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/30/76783.htm
«Шуфрич і Гелетей ніяк не визначаться, як краще набити одне одному пику»

Бер 17

«РосУкрЕнерго» брудний зівсебічно. Хто б сумнівався!
Лідер правих сил Росії Борис Нємцов помахав сморідною Путінською шкарпеткою чотирирічної давності. Сміливо! А чому раніше було лячно?

http://unian.net/ukr/news/news-241433.html
«Нємцов розказав про супер-аферу друзів Путіна з “РосУкрЕнерго”»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/17/73160.htm

Чи може й справді у нинішній тоталітарній Росії такі відверті афери – на 2,4 млрд євро – можуть не мати розголосу так довго? У будь-якому разі, містичні ініціали ВВП перестають впливати гіпнотично-ступорно, втрачаючи свою страхополошну сутність. І скоро на аукціоні підкилимового смороду можуть з’явитися цілі лантухи інтимних шмоток путінських прихвоснів (щоправда, автори секондхенд-лотів, на відміну від нинішнього випадку, діятимуть переважно анонімно). Затуляйте носи, панове, – сусідські політрейтузи не менш відразні, аніж вітчизняні. 

 

Лют 20

Коли на публічному язиці мнеться Льоня Черновецький вприкуску із темою зустрічі «зими з весною», перша реакція – невже?! Невже знову настає той рідкісний момент, коли до космодромної голови Великого Мера повертаються із всесвітних мандрів її складові?
А й дійсно, збрелися. Принаймні частково. Нехай хоч і стараннями мерської спейс-команди.

Цього разу – в канун Стрітення – зимова космічна «відмороженість» мера зустрілася із його весняними гламурними фантазіями. У столичну мерію зігнали косяк голих моделей, «одягнених» у барви бодіарту. Саме вони й були швейцарами-зазивалами на ошарашливо новому святі.

Взагалі-то, мерові страшенний плюс: він заснував новітню культурну традицію – дарувати українцям (найперше, запрошеним у мерію) танцювально-карнавальні звичаї світових обширів, натякаючи на їхню близькість із вітчизняними «костюмованими забавами». Ну, заодно і сам позабавлявся.

Хай там як, маскарадний бал «Карнавалія» відбувся. Удвічі приємна зустріч – і з мистецтвом, і з доукомплектованим мером.

http://rus.4post.com.ua/obrazi/73421.html?photo=5
http://www.slavuta.org.ua/ru.5218.index.html
http://news.liga.net/news/N0704133.html 
http://www.civicua.org/news/view.html?q=1045126 

    

    

Лют 17

Знову трагедія на політичному поприщі, де нахабні «страждальці» скоро штабелями ляжуть і один поперед одного клянчитимуть громадського співчуття. Як перед виборами прям.

На депутата упав депутат. На Шуфрича шуфнув Лук’янов. З гуркотом, «стрімким домкратом»… Воно б усе нічого, якби падун не був у комплекті із власною автівкою. Недоторканність якої, до речі, брутально порушено –  http://www.pravda.com.ua/news/2008/2/16/71716.htm
 
Недаремно ПееРівці чисто па-благароднаму гнівно вимагають правової оцінки скоєного, ініціюють парламентське розслідування і створюватимуть спецдепкомісію. Руки геть від депутатських автівок! У зачинщиків бійки недоторканне все – від пантофель до автофель! 

Ну що ж, шрами – окраса бійця, гіпсова пантофля – окраса клоуна. Все по сценарію, піар у тему, на сцені – повний успіх.

     

Лют 16

 Путін поставив рекорд базікання. З їдного боку, важко й знайти гаранта, якому вистачить словарного запасу на 4 години 40 хвилин більш-менш осмислених проповідей (окрім Фіделя Кастро та Уго Чавеса звичайно ж). З іншого – наговорити стільки лабуди на адресу України!  

Перше, що штрикає й непокоїть (не лише на другий день після ВВП-шних одкровень): Боже, Путін і досі у стані війни! Базари про численні серйозні загрози національній безпеці еРеФи, про лінії оборони, позиційні райони ведуться крізь шокуюче серйозно зціплені зуби. Причому відразу видно: шори і штори сидять на фундаменті бетонних стереотипів часів холодної війни. Не знаю якими методами вганяли їх у глибини підсвідомості молодого КаДеБіста, але саме ті стереотипи продовжують несхибно керувати Путіним. Школа однак!  

Хай вже воює зі США, але з Європою (і зі всім, що має до неї відношення або ж збирається мати)! Схоже, світ ВВП кроєний строго надвоє – його імперія та вороже оточення, більше чи менше просякнуте соусом «USA».

Непокоїть і саме трактування Путіним безпеки. Він планує перенацілювати ракети ударної дії на об’єкти протиракетної оборони. Тобто, якщо путятинки (ядерні боєголовки РФ) не мають комфортного маршруту – це небезпека. Весь світ має бути під цілковито безперешкодним путінським прицілом.

    

Цікаво було б почути відверту відповідь ВВП, коли саме Україна стала для нього небезпекою та загрозою національній безпеці Росії – коли оформила незалежність чи визріла на помаранчеву революцію? Напевне, відразу ж як тільки усвідомила себе окремою від імперії державою.

Путін активно заперечував агресивність Росії, не помічають яку хіба що бравурні патріоти РФ. А яке тоді забарвлення у його наступного формулювання щодо України:
Мы будем вынуждены перенацеливать наши ракеты на объекты, которые мы считаем угрожают нашей национальной безопасности. И я обязан сегодня об этом сказать прямо и честно, чтобы потом не переваливать с больной головы на здоровую” – зі слів на останній «Большой пресс-конференции» – http://www.rian.ru/politics/20080214/99187119.html
У найкращому разі із цего висловлювання сочиться дебелий егоцентризм, яким важко не образити будь-як товстошкірого сусіда.

Щодо здорової чи хворої голів: може каску залізного гаранта все ж бо підточила іржа непомірних трудових перевантажень? «Все эти восемь лет я пахал, как раб на галерах, с утра до ночи, и делал это с полной отдачей сил» – жаліється Путін – http://www.rian.ru/politics/20080214/99185527.html

От чи туди, куди прагне ВВП, пішли його сили: останніми своїми ультимативними погрозами ВВП не залякає чи упокорить українську громадськість, а скорше побільшить число українців, які зрозуміють, що значить для України НАТО.

Не знаю, як оцінюють стан кадебістського вояка фахівці-медики, як на мене – сподіватися марно, психіатр Путіна не врятує. Ідеться ж бо не про який-небудь обсесивно-компульсивний розлад. Череп універсального солдата VVP прошитий НАСКРІЗНО. А от Україну якщо не рятувати, то убезпечити від того маніяка – як не крути – доведеться.
 

Лют 15

Протиборство і взаємопритлумлення політичних шоу-проектів триває. Роздуваються бажані, прикриваються незручні, парад конкурентних успіхів, піар-програшів… Імітація активної роботи…Важко й назвати галузь, у якій тема арешту Рудьковського не стала б топовою, хіба що в сантехнічній (та й у ній уже мабуть з’явилося фахове дослідження на кшталт «Відмінності пливу каналізацій слідчого ізолятора СБУ та Лук’янівського СІЗО на самопочуття Миколи Рудьковського»).

Шаленіючи від збудливогоо аромату смаженого піар-гриля, крутяться навколо підкопченого страждальця колишні коаліційні колеги. Клопочеться біля ніг жертвенного шоу-героя і кишенькова виборювачка прав людини. В даному разі реактивно-швидка допомога по захисту потрібних для партійної справи людей – пані омбудсменша вкотре засвідчує: її пріоритет – права елітної людини.

НУ-НСам же такий піар життєво необхідний, оскільки саме вони – найпряміші спадкоємці майданного сподівання узріти бандитів і корупціонерів за гратами. Добре, з Кучмою без кари вже змирилися; пробачили і хама-Януковича; проковтнули й безкарність відверто нахабного махінатора Ківалова. Майже звикли бо – карна справедливість восторжествовує із точністю до навпаки. Елітним бандитам і корупціонерам – чини-регалії, пам’ятники-медалії, офіціозна шана.

Так чи інакше, корупцією вищі державні мужі взаємопов’язані нерозривно. Таким чином, ґратувати нікого, бо кого не посади, його «хвости» потягнуть і тебе. Тож і залишається лише видувати трелі у свистки-манки: погрози ув’язненнями за минулі «гріхи» буденно прокручуються як внутрішні перерозподільчо-владні важелі та зовнішні галюциногени для виборців.

Але без м’ясних жертвоприношень «натурпродуктом» все одно не обійдешся – свідченням цього є й тисячолітня світова історія, і новітня також (Кучма успішно розплатився свого часу жертовним м’ясцем Лазаренка). Та й конкуренти піджимають: не відгундосиш милу серцю громадськості пісню відплати за гріхи, нею потішать народні вуха опоненти. Після останніх перевиборчих поразок регіонали точно не втримаються і при нагоді щедро відсимфонять у такт карним суспільним очікуванням.

Як жертовний клондайк примхлива доля обрала соціалістів. Зганьбилися, пороздраконювали усіх симпатиків та ще й у невдахи втрапили. Формально жертовно спраглим розв’язала руки не суспільна антипатія до соціалістів, а їхнє відлучення від депутатської недоторканності та активного політичного життя. Врятує ж СПУ хіба що навсебічне шантажування огульними викриттями, а також те, що їхні найпривабливіші уламки все ще ситуативно затребувані і для декого ще згодяться «на підметки».

Зокрема, Рудьковський. Саме зараз триває його ліплення.

Закони піар-жанру вищої політики – грати на наївній громадськості, як на старих цимбалах. Аби відмитися і потім успішно реінкарнуватися, Рудьковський змушений діяти згідно з ними. Йому зараз конче важливо ламати образ. Досі він ґоґорився півнем, гріб копитами, як баский мерин. Нестримний, вибуховий, готовий будь-якої миті відгавкатися, дати відсіч звинуваченням. Викриті факти нахабного транжирства і кобельської поведінки чудово лягли на той образ, посиливши його – хтивий мачо, ковбой і транжир. Таких не шкода – посадять, то й по заслугах.

    

Але тепер – після відповідних регіональницьких піар-кореляцій, новий образ має викликати співчуття, жаль. Хвора, знесилена людина, яку жорстка влада безжально репресує. А щодо колишніх хтивих вояжів із коханками – погляньте, людоньки добрі, хіба міг оцей немічний інвалід у колясці красти і транжирити, та він же потребує соціального захисту, благодійної допомоги на лікування, опіки держави. А натомість він зазнає лиш знущань і поневірянь з боку ненависної влади.

Рудьковський за гратами    

Отак і ліпиться оновлений герой політичного паркету. Хеппі-ендом може стати подальше розквітнення цього Попелюша на котрійсь із показово чільних посад Партії регіонів. Але лише у разі виключно успішного піарного резонансу.

Соціалісти намагаються уривати шматки із гарячого піар-пирога й собі, але їх мало хто чує. Й схоже, хочуть чути все менше. А на «страждальця» явно поклали око: в разі успішного відмивання його підберуть як Шуфрича. Регіоналам потрібні скандалісти й крикуни – їм брак кадрів дошкуляє. ПР зазнало й зазнає немало втрат (в тому числі й глашатайних): наслідки перевиборів, Кушнарьов, Богатирьова, загроза втрати команди Ахметова… Шуфрич із Мірошниченком та Тарасик із Ганнусею ситуацію на потрібній крикливій ноті не втримають.

Інший уламок та потенційний заґратосид – Цушко – для відмивання продукт малоконкурентний. Сам по собі невиразний, та ще й зносився, погас. І возитися з ним накладно, й користатися неефективно. Відтак, його якщо і захищатимуть, то переважно по інерції, бо надто вже багато його «хвостів» між регіоналами застряглі. Тож якщо вже кому й пощастить посидіти трішки (місяців шістко), то може що йому. Як-не-як, гарантовими вустами кримінальну відповідальність було Цушкові обіцяно…

А от Семенюччине соло – під пильним наглядом і опікою, її карта ще не відіграна. Глашатаї із простацько-народним іміджем, колоритним сільським прононсом, що їх сприймають за своїх у низинках і глибинках, регіоналам потрібні не менше, аніж пещені інтелігенти. Та й не тільки регіоналам згодився б такий персонаж, а й тим же НУ-НСам. Тож дуже імовірно, що найближчі події ще подарують громадськості доволі цікаві видовища за участю колоритної Семенючки.

А щодо Рудьковського, більш-менш втішне майбутнє йому забезпечене і без прослизання в обойму ПР. У розв’язці шоу, яке встигли наворочати, президент навряд чи умиротворить ситуацію медаллю, тут вже орден знадобиться. Святого Моїсея-мандрівника. Із наплічними лямками.

Але це так, версії…

Лют 13

   
Війна довкола НАТО набирає обертів. Звичайно ж – штучно, звичайно ж – стараннями її диригента –  Великого вседержителя Путіна, який брутально й безцеремонно ультиматує «З НАТО – без газу! Без НАТО – з газом!». Виступ на підсумковій прес-конференції українського гаранта, якого 4 години поспіль пресували й прасували раша-ультиматівці, справляє гнітюче враження. Ющенко виглядає як поскубане курча. Голос приглушений, говорить неприродньо, вимушено.
Звичайно ж, куди приємніше було б бачити гарантові груди, по-державницьки гордо й незламно випнуті назустріч зверхньому виклику, чути виступ українською мовою, відчувати впевненість у речах очільника європейської держави. Але – аж ніяк. Скис курилка.
У свою чергу, Путін не може не насолоджуватися напівняченою проповіддю, що йому бачте не хочеться спрямовувати на територію України свої ядерні ракети ударної дії. Ех, даремно віддали ми рашівцям ядерні ракети! 
  
Проросійські ж васали-регіонали, цілком зосередившись з подачі босів із Москви на сліпо-глухому блокуванні будь-якої роботи українського парламенту, урізноманітнюють свою рутинну депутатську блокувальну роботу, бавлячись жовтими і синіми кульками  з написами “НАТО ні!“. Кульки, до речі, також нагазовані. От ті кульки якраз мають ідеальний вміст – вони і з НАТО, і з газом.

Мильна ж булька роздувається все більше…

ВР_12.02.2008 - 8