негумор @ Віктор Жованик
Лют 16

Український хоррор: ніщо не бадьорить воєноборчі сторони так сильно і тремтливо, як очікування війни свіженької…

Здавалося б, чого ще більш бажати: владно-політична будівля скомпонована настільки картато, конфліктно та непримиренно; волохатий смердливо-газовий сусід-нахаба настільки увійшов у раж, що війни без перерв на обід гарантовані на десятиліття. Мало того, навсесвітній вулкан кризи настільки густо присипав перцем та попелом рідні економічні обшири, що роками не відічхаєшся. Ну як не бути в тонусі?!

Звична річ: першій особі держави приспічило ще раз звернутися до всенького свого народу. Навіщо? А хто сумнівався б – щоби повоювати: прем’єрку зайвий раз потовкти, себе вкотре виправдати, начебто ніяк не причетний гарант до неприємностей вседержавних. Біло-пухнастий себто. І що, хтось поспішає ганьбити песиміста-очорнителя за, вибачте, чеснооке блюзнірство? Аж ніяк, звикли вже – а ля ґер, ком а ля ґер. Жодної потреби нема навіть прослуховувати тії звернення: й хрущеві ясно наперед, що скаже «ясноокий».

Юльку-акулку хоч слухати цікавіше, хоч оптимізмом трохи підзарядить. Та й у войовничості своїй бойовитіша, здібна навіть з’язвити пообразніше. Годі й змагатися з нею хамовитому опозиціонеру – ватній іграшці Ренатика, у якої регулярно клинить роботовий гучномовець.

Дик, а мріється ж саме про це! Щоби ЗАТКНУЛИ (запломбували, закоркували, забетонували) свої зчорнілі роти лідери наші, щоби гикавиця до кольок їх скручувала при першій же спробі товкти одне одного. Жодних звинувачень і взаємних знищень хоча би на час кризового «водного замирення»!

Але ж – не змовкне канонада. Якнайперше – зі смердючих закутків СП, звідки так і ллється гнидло. Зовсім не завадило б, хоч по суті це лише дешевий піар –
«Люди Тимошенко просять Князевича перевірити психіку людей Ющенка»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/9/89347.htm

Якщо не з психопатологіями, то, принаймні з людиноненависництвом межують хворі фантазії Кислинських–Соколовських–Завад… Регулярно годуючись їхніми діоксиноподібними блюдами, гарант гарантовано плодитиме лише чорноту і розпуку. Навряд чи що інше. Й це мабуть тіко титанічними зусиллями СП рейтинг довіри до Президента вдається утримувати на рівні 2-3%. Та рейтинг той – не більше 0,2-0,3%! З наближенням до нуля, а далі – до мінусового.

Дебелий шмат месіанських та патріархальних комплексів Ющенка пояснює його психопатологічний портрет, яким порадувала «УП» –
«Психологічний портрет Віктора Андрійовича Ющенка»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/21/83206.htm
«Психологічний портрет ВАЮ-2»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/22/83312.htm

Може трохи менш яскравим, але небезсимптомним був би й аналогічний портрет прем’єрки! Й аналіз протягів, які свистять в обізленій макітрі містера Я. Й узагалі: отакі-от патолого-портретування політчиновництва варто проводити регулярно і в якомога більшому від центра радіусі. Щоби відкрито бачив люд реальну щільність параної на кожні 100 грамів мозкової маси політикуму.

Бо що, як не параноїдальні збурення й амбіції, є найпотужнішим пальним отаких-от воєн, що бруднять розвій України? Здається ніколи не скиснуть бойові топ-новини, що вже скіко часу гірчать на вустах громади. Під кінець року минулого, як не старалися кусатися отруйні парламентські терміти-депутати, канонада внутріпомаранчевої війни звучала все одно лункіше. І болючіше.

Новорічно-різдвяні свята, щоправда, цілковито затхнулися газом. Раша не могла не нагадати, хто головний (і справжній, а не піарний) війнотворець євразійського геополітичного простору. Час був якраз підходящий – подій негусто, народ розслабився, пах і дупу не пильнував. Та й привід убити відразу трьох зайців як не використати: гонорливу Україну потовкти-провчити-зганьбити, Європу налякати й присмирити, хто в євродомі енергетичний пахан – «четко и р-резко» показати. Й еРеФі, схоже, байдуже, що стала та перемога для неї воістину пірровою.
«Експерт: Росія боротиметься за українську ГТС і продовжить шантаж»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/11/89426.htm

Але українські непримиренно воюючі сторони таки перебрали ініціативу в свої руки – канонада їхньої війни знов найгучніша. Гарант уперто гупає прем’єрку, а та товче гарантове «невідомо що» межи ніг. Причому, скочуються й справді до принизливого рівня на кшталт «Ой там, на товчку, на базарі» дві свахи в РНБО засідали…
«Ющенко: “Юлія Володимирівна, без ваших хабарів партнери до вас жопою повернуться”»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/16/89687.htm

Щоправда, нині окреслилася нова тенденція – до розпорошеності, картатості воєнних дій і до збільшення числа «успішних» баталістів. Нестримнішає прагнення піаритися на дошкульних війнах у регіонелів (внутрішній розбрат яких от-от склепає тверда Ахметова рука), у Його Космічності (особливо, у поєдинку з гарантовим наБаложником), у інших партійок (й не лише в червонодупих), а ще (!) – підозрюється таке прагнення у найпотужнішої, загадкової сили – у тої, що НАРОДОМ зветься.

Громадський війновий тенденц озвучив пан Турчинов. Його інтригуючі одкровення щодо загадкових «воєнних дій», «масових заворушень» стали ледь не сенсаційними. «Першою реакцією певної частини населення на серйозні проблеми буде бажання вирішити їх незаконним чином. І ось на цьому етапі ми повинні поставити заслін”, – закликав перший віце-прем’єр.

«ТУРЧИНОВ: “МИ В УМОВАХ БЛИЗЬКОЇ ТРАГЕДІЇ І ВОЄННИХ ДІЙ”»
http://ua.pravda.com.ua/news/2009/2/9/89333.htm

«Луценко хоче збільшити внутрішні війська. Вони до бабусь не лізуть»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/13/89633.htm

А заворушення таки можливі. Формальний привід завжди під рукою – криза. Насамперед, вже звичні для нас міні-«революції» (себто інспіровані, проплачені). Результатом яких ставатимуть рейдерські перемоги економічних чи політичних забарвлень. Он навіть червонодупі намагаються роздувати в регіонах течії протесту «Дістали» (чи «Дістаємо») з мрією реалізувати свій рожевий сон 15 останніх років – повернути жорстку «диктатуру пролетаріату». Зрештою, кандидатів накласти саме свою жорстку руку на країну не бракує – й донецьке «Я», й сумське «Ю», й залізне «БЮ» – через введення авторитарних прямих форм правління.

А список потенційних диригентів «народних заворушень» і в кілька сторінок не вкладеш. В т.ч. й зарубіжних – та ж вічно хтива «рука Москви» так і в’юниться…

Словом, кожен із учасників нинішніх воєн перебуває в очікуванні свого омріяного Годо. Не зовсім за Семюелем Беккетом, але все ж недалеко від театро-абсурдового. Прикрість у тім, що той «Годо» може виявитися нічийним. Аполітичним. Просто протестним. Без різниці – повстання «готів», чи «роботоботів», чи «голодний бунт» доведених до розпуки безробітьків. У будь-якому разі, сценарій подій може виявитися некерованим, небажаним ні для кого. Руйнівним для країни. Як прихід АнтиГодо.
Й тоді вже гірше стане всім.

Допоки не пізно – ховайся, піаролюбний політикуме! Від гріха подалі, від своїх остогидлих воєн. У роботу. В пахалово. Аби не видно і не чутно вас було із-за робочих столів. Аж до дійсного покращення життя, до перемоги над кризою. Отоді вже вилазьте на свої броньовики і піартеся.

А допоки – З-А-Т-К-Н-І-Т-Ь-С-Я!!!
Будь-ласка…

Вер 08

     Як часто катастрофічні речі стартують через невинні «дитячі пустощі»! А руйнація держави – через політичне мимоунітаззя.   

     Щодо трав’яних підпалів: кого не «забадали» випалені підлітками майже повсюдно чорні пустирища! Стількох туристичних (чи й просто прогулянкових) маршрутів ми позбулися через підпалювання «по приколу» вимученої спекою рослинності.

     Через «низові пожежі» вигорають унікальні природні парки, заповідники та й просто кльовий пленер. Повідомлення про там-сям-пожежища стали вже, як прогноз погоди – щоденними.

     Лозова на Харківщині – останній дебело показовий приклад. Почалося із сухої трави, закінчилося повальною евакуацією із зони ймовірного враження снарядами.
Але найочікуванішим (для підпалювачів…) стало оголошене Олександром Турчиновим урядове рішення про виведення з реєстру військових об’єктів (про ліквідацію тобто) Арсеналу №61 у Харківській області. І найважливіше – вивільнена таким – «випадковим» – чином огроменно-гектарна земелька перейде у власність місцевої громади – під дерибан.  

     Рішення ніби благе – з їдного боку. А з іншого – фатально недалекоглядне. Адже таким робом уряд, хай і опосередковано, але офіційно дав старт новій рейдерській схемі: треба земелька – підпали травичку (разом із військовими складами, які в ту травицю загорнені). Чирк сірничком – і ти сват міністру.

     Щодо політичних підпалів: знову впертість, гідна підліткової. Гарант зі зморщено-здутим рейтингом ніби затявся: хочу знову в президенти – і квит! Й ніщо інше не переважить інтереси бригади-секретаріади.  

     Рішення випалити пожухлу травицю-муравицю довкола демкоаліції також стає фатальним. Коаліційні «порохові склади» і так на перманентно-вибуховому нерві бринять, бо вже під стелю затарені балого-фугасами. Але мало того паліям, треба ще й п’яти складарям посмажити.  

     От і маємо артобстріли, логічні після перетину межі критичного розжарення. До того ж, такі обстріли, що доведеться може ще й президентську посаду евакуйовувати. В екзил?

     А то й справді, виходить вже друге спалення демократичної коаліції за одну палійську каденцію. Тільки-от перше ще не було, виявляється, фатальним.

     Новітнім геростратам слава не потрібна, її в них не бракує. Розжареним гнотом керує рука пихи, амбіцій, владної жадоби. Умаслюють той гніт меркантильна корисливість та прагнення урвати мету без огляду на сморід методів.

     Ну що ж, браття неЕфеські геростратенки, видать, ваш час знову настає. Може, виток історичної спіралі цьому сприяє… Так і законодавцями нової моди станете – взаємогеростратівської. От тільки з артемідоподібними храмами у нас і без підпалів – ве-е-е-ликущі проблеми!

    З іншого боку, давньогрецький Геростратько спалив був свого часу зовсім не «диво світу», а вже добряче підтоптане дерев’яне святилище. На вигорілому майдані якого збудували камінний храм.

     Тільки от хто нинішній храм муруватиме? Люди з камінними серцями? Чи ренесансери імперського казарм-філіалу?

     А ким там у нас Артеміда була?
     Богинею полювання? Зрештою, нинішній – із цезарським ім’ям – уосібниці потенційної храмової посвяти така аналогія майже пасує. 
     Багатогруда мати-годувальниця? Якщо палкі обіцянки – це їжа, то може мати місце і така місія нової Артеміди.
     Богиня дівочої чистоти і цнотливості? Навряд чи. Хіба що з образом «Орлеанської діви» ще хоч якось можна  змиритись…

     А храмове спасіння незалежної держави знову, як і раніше, як і древніше, доведеться ліпити з віри в ліпше, з оптимізму. Бо не фенікси ж ми. Смертні. На попелищі не розквітнемо.

Сер 31

8.08.2008 – ……
Як мало часу сплинуло, а як змінився світ!

На межі відліків, повертаючись додому з відпустки безтурботно засмаглий, віз колегам кримського вина. Вдома – ШОК! І відлік вже новий. Війна третього тисячоліття – зовсім поруч, між «колегами» по СНД. Неймовірно, але, біс забирай, – показово, бо головний провокатор та агресор континенту вперто, невблаганно незмінний – Раша, Раша, Раша!  
Не дивно, що наступного дня на роботу я пішов із «Тбілісі». Соком багряних грон країни, у якій стало криваво-червоно… Боляче…

Недавня новина нагадала про той день своєю співзвучністю:
«США і Польща відзначили розміщення ПРО грузинським “Кіндзмараулі”»
http://www.unian.net/ukr/news/news-268690.html

Чи варто дивуватися події та способу її «відзначення» – після такого-от російського «стимулу». Не приведи, Боже, подібним чином стимулюватися надалі! Але, схоже на те, що «північна сусідка» (ворогові не побажаєш такого сусіда) на подібні «стимули» буде щедрою. Зірвано-башенна еРеФа так розкочегарилася у своєму імперському, силовому угарі, що мабуть не зупиниться, допоки не розкрутить нову «холодну війну». І схоже, готова охолодити на орбіті довкола себе, нахабно-егоцентричної, весь навколишній світ!

Неототалітарна Росія ломонулася у силовий реванш після стількох програшів загальносвітовій демократизації. У неї – ностальгія по середньовіччю. Маски здерті: з-під блакитної фарби, блюзнірськи плеканого іміджу «брателли-миротвориці» – прям як із бані, вигулькнула «рожа красная». Нахабний диктатор увійшов у раж.

Неймовірно, настільки навсебічно Росія готова демонструвати цілковиту зневагу. До всього і до всіх. На сусідів-еСеНДівців (разом з їхньою «т-т-територіальною цілісністю») Росії просто наплювати й розтерти, на світові громадські структури – наплювати звисока, на європейську спільноту – плювати через газову трубу. На Штати ж – з особливою насолодою, тричі й із підсьорбом.
А про те, наскільки обхаркані Росією її ж власні міжнародні зобов’язання, бридко й згадувати. Останні тупо стоять і обтікають.

Назвати нинішню політику російського керівництва новітнім шовіністичним нацизмом? Можна, підстав для цього – хоч відбавляй. Імперським бєспрєдєлом? Ще й як! Сподвигає бо Раша ще й не на такі порівняння. Їй-бо, як не люблю це звукосполучення, але й його Росія відроджує – тільки вже на свою адресу: пам’ятаєте холодновоєнний термін «ворог №1»? Так от номінант на це високе звання малюється бе-е-езсумнівний. Як це не прикро.
Аби не уподоблятися Росії у будівництві ворогопірамід, можна її називати простіше – «Війнотворець №1». Скромно і цілком заслужено. Так-от, проти незалежної України цей війнотворець воює вже давно. І доволі успішно. Економічно – років вже так з 15. Політично – усі 17. Інформаційно – чи не найсильніше. Особливо «комплексно» – нині.

Взяти в одній лиш грузинській темі. Образ «українця-ворога» плекався з маразматичною наполегливістю: «хохли» нібито були присутні з грузинського боку повсюдно – зенітним вогнем опікувались, у літаках гасали повально, у танках – через одного, ще й, переодягшись у російських війнотворців, почали нібито організовувати мародерсько-підривні групи з метою компрометації «величавых русских воинов». Як там раша-генерал В’ячеслав Борисов заявляв: «У мене є інформація, що тут українські диверсанти працюють і рвуть все підряд від нашого імені». Було б ім’я, а то ж одні лиш «нашизми» у росіян!

Відверто збоченицьке виправдання Москвою своєї агресії в Грузії шокувало і продовжує шокувати весь світ (окрім хіба що громадян Росії – їх це переважно гріє, як імпер-патріотів). Проросійські організації, які контролюють Севастополь, вже відкрито й неприховано заявляють, що діють на замовлення і під фінансування саме матушкі-Расєї.
http://www.pravda.com.ua/news/2008/8/26/80306.htm
«Ющенко: Україна виявилася заручником у геополітичній грі Росії»

Як розцінюють західні експерти, «Росія вже де-факто окупувала Крим». Добре, якщо тільки Крим… Рашівські піар-перли сиплються в інформаційний ефір, наче з рога достатку. Попри Путінське офіціозне прикриття щодо провокаційності кримської теми.
http://www.izvestia.ru/ukraina/article3119964/
«Вторая Крымская. Готова ли Россия вернуть полуостров?»
За логікою ударної статті «Известий» (про другу після грузинської кримську війну), територіальну цілісність України гарантує лише один документ – «российско-украинский Большой договор о дружбе и сотрудничестве» (про те, що в України є всі державні атрибути, навіть не згадується  – ет, дрібниці які). По-«известински»: якщо Росія той договір не продовжить, розірве, то матиме повне право реалізовувати своє право на Крим і Севастополь.
Ну і так далі: очевидні, об’єктивні реалії тупо ставляться з ніг на голову, і патріотичний раша-обиватель вірить усій тій чорнушній риториці й ще більше розпалюється проти України. Як бачимо – і проти всього світу. За безшабашною раша-логікою – «Бичевать – так с музыкой!».  

Дорога у прірву – колесо скандальних вчинків Росії розкручується нею все сильніше. «Сенсації» за «сенсаціями». Невдовзі ще можемо й почути, що Росія іще когось після себе убовкала визнати Південну Осетію та Абхазію. Щодо бажаних для Раші подій – ще хтозна, а от протилежний ефект від очікуваного Москвою резонуватиме ще не раз і не двічі.

Й резонуватиме скрізь, окрім хіба що України. Тут у Раші певності набагато більше. Відвертим програшем РФ-імперії стало лише те, що в Україні прагнення вступити до системи колективної безпеки НАТО вона посилила багатократно. Але єдності у нас – як не було, так і нема. Це Грузію нависла небезпека згуртувала воєдино. Українців – аж ніяк.

От, не дай Бог, чавне «истосковавшийся по агресии» військовий російський чобіт Україну – і що буде? Без сумніву, патріотично налаштовані українці сприймуть окупанта адекватно його агресії. Але скільки так званих «громадян» України зустрінуть «визволителів» хлібом-сіллю, пустять сльозу розчулення, пов’яжуть на гусениці загарбницьких танків вишиті рушники та сумлінно лопотітимуть перед ними заздалегідь припасеними російськими прапорцями (а найбільш завбачливі – й заздалегідь заготовленими російськими паспортами). В одному Севастополі скільки он, ніби ж під 100 тисяч власників двоголовоорлих паспортин?!

Годі доводити й те, що в Україні навіть імовірна війна не поєднала б вітчизняні антагоністичні «владно-опозиційні» сторони. Скорше навпаки – ще більше роз’єднала б. Не вгамувався б і знавіснілий український так званий політикум, невиліковно потрощений вірусом деградації. Стихнути (на якийсь час) може хіба що війна на знищення між українськими президентом та прем’єркою. Точніше, затята війна на знищення прем’єрки, що її веде Секретаріат Президента.

Словом, підстав для оптимізму – грець знайдеш! Уперто віриться, лиш в те, що світ не зміниться на гірше.
Будемо в блуді й далі, панове ліпники українського відліку?

139
Тінь над Кавказом
240 

Бер 11

Тепер надалі Ющенку з Тимошенкою потрібен Пєчкін, чиновникам – Берія, а кавалеристам-газпромівцям – відпустка на Канари, як бонус.

Останній «бонус» був, як похвалилися російські газовики «Комерсанту-Україна», подивом для них самих – грозилися дерти з України $314,7 за тис. куб. м, а та радо, з підстрибом підписала контракти аж на $321!  

http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/11/72845.htm
«Україна погодилася купувати російський газ за $321?»

Ще б пак: слід же враховувати, що бонуси (компенсація за нервування останніх місяців) потрібні ще й двом посередникам… на витрати з переоформлення себе красивих у «нові» посередники. Теж два. Але – з більшими можливостями і впливом на український ринок та розподіл.  

Що й говорити, гарант спростакував по повній програмі. Не відмовив Путіну у домовленостях із подвійним дном, та ще й хлопчиком-телеграмником попрацював. Видать, сподобалося. Принаймні, всюдисущому диригентові Балозі. Тож і тут намалювалися два посередники: один Укрпошта, другий – ЗМІ. Гарант пише, прем’єр відповідає, преса розповідає, всі задоволені.

Замість сісти тет-а-тет, тісно перетерти з фахівцями, РНБОУ тощо, гарант вирішив ображено погратися у бюрократично-поштовий піар. З тою різницею, що він подає себе пухнастим зайцем, акцентуючись в аргументах на ціні середньоазійського газу, а Тимошенка піариться на аргументаційно вигідній для неї ціні російського газу.

Тож з «любого» спілкування колег-коаліціянтів ячить і капає бюрократичний сарказм та махровість (улюблений спосіб взаємознущання бюрократів):
«В ответ на Ваше письмо по адресу Правительства от 04 марта 2008 года с требованием о немедленном возобновлении переговоров между НАК “Нефтегаз Украины” и российской компанией “Газпром” и нормализации отношений в газовой сфере, информирую Вас, что такие переговоры не прекращались ни на день».

Ну і так далі (бридко теє й перекладати із вже перекладеного). Посередники ж, користуючись тиском і панікою, дбають про компенсації за завдані нервування та направо-й-наліво міняють співвідношення газів – піди розберися, скільки в трубі зкоктейлювалося російського газу, скільки середньоазійського. А «тугамента» складено – понурся і плати.  

Так що вибач, шановна громадськість, чиновникам зараз не до тебе. Та й потім – мабуть також. І взагалі – чим вам не подобається роль статистів, панове українці?

http://rus.4post.com.ua/economics/79128.html
«Тимошенко берет «трубу» изнутри»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/7/72803.htm
«Тимошенко відповіла на “поштових голубів” Ющенка із ввічливості й хоче крапку»

А ідилія – тільки в мультиках…

Лют 16

 Путін поставив рекорд базікання. З їдного боку, важко й знайти гаранта, якому вистачить словарного запасу на 4 години 40 хвилин більш-менш осмислених проповідей (окрім Фіделя Кастро та Уго Чавеса звичайно ж). З іншого – наговорити стільки лабуди на адресу України!  

Перше, що штрикає й непокоїть (не лише на другий день після ВВП-шних одкровень): Боже, Путін і досі у стані війни! Базари про численні серйозні загрози національній безпеці еРеФи, про лінії оборони, позиційні райони ведуться крізь шокуюче серйозно зціплені зуби. Причому відразу видно: шори і штори сидять на фундаменті бетонних стереотипів часів холодної війни. Не знаю якими методами вганяли їх у глибини підсвідомості молодого КаДеБіста, але саме ті стереотипи продовжують несхибно керувати Путіним. Школа однак!  

Хай вже воює зі США, але з Європою (і зі всім, що має до неї відношення або ж збирається мати)! Схоже, світ ВВП кроєний строго надвоє – його імперія та вороже оточення, більше чи менше просякнуте соусом «USA».

Непокоїть і саме трактування Путіним безпеки. Він планує перенацілювати ракети ударної дії на об’єкти протиракетної оборони. Тобто, якщо путятинки (ядерні боєголовки РФ) не мають комфортного маршруту – це небезпека. Весь світ має бути під цілковито безперешкодним путінським прицілом.

    

Цікаво було б почути відверту відповідь ВВП, коли саме Україна стала для нього небезпекою та загрозою національній безпеці Росії – коли оформила незалежність чи визріла на помаранчеву революцію? Напевне, відразу ж як тільки усвідомила себе окремою від імперії державою.

Путін активно заперечував агресивність Росії, не помічають яку хіба що бравурні патріоти РФ. А яке тоді забарвлення у його наступного формулювання щодо України:
Мы будем вынуждены перенацеливать наши ракеты на объекты, которые мы считаем угрожают нашей национальной безопасности. И я обязан сегодня об этом сказать прямо и честно, чтобы потом не переваливать с больной головы на здоровую” – зі слів на останній «Большой пресс-конференции» – http://www.rian.ru/politics/20080214/99187119.html
У найкращому разі із цего висловлювання сочиться дебелий егоцентризм, яким важко не образити будь-як товстошкірого сусіда.

Щодо здорової чи хворої голів: може каску залізного гаранта все ж бо підточила іржа непомірних трудових перевантажень? «Все эти восемь лет я пахал, как раб на галерах, с утра до ночи, и делал это с полной отдачей сил» – жаліється Путін – http://www.rian.ru/politics/20080214/99185527.html

От чи туди, куди прагне ВВП, пішли його сили: останніми своїми ультимативними погрозами ВВП не залякає чи упокорить українську громадськість, а скорше побільшить число українців, які зрозуміють, що значить для України НАТО.

Не знаю, як оцінюють стан кадебістського вояка фахівці-медики, як на мене – сподіватися марно, психіатр Путіна не врятує. Ідеться ж бо не про який-небудь обсесивно-компульсивний розлад. Череп універсального солдата VVP прошитий НАСКРІЗНО. А от Україну якщо не рятувати, то убезпечити від того маніяка – як не крути – доведеться.
 

Січ 25

 Російський «патріархат» в українському парламенті  одержав команду вести активні протестні дії проти НАТО. Причому, команду «фас» подано недвозначно і жорстко.  

Блокування трибуни – найпримітивніше, на що зрефлексували «патріархали». «Мало!!!» – ревнули з «метрополії». Довелось ворушитися і розкошелюватися на вже апробовані синьо-майданні методи. Тож на завтра (хоч і святе діло – п’ятниця), доведеться винаймати пастухів, аби ті зганяли вже пригодовані отари пікетувальників із вугільного регіону.

Цілі визначені – ВР, КМУ та гарантів секретаріат. Скільки підписів під листом до Давосу, стільки й точок «масажу».   Лозунги як завжди блюзнірські – знову надезодорантили несвіжою вимогою «повернуться лицом к народу и прекратить предавать интересы Украины». По бабках прикинули – тисяч 5 живих статуеток підкупити мона. І кількадесят «сабачек ґаваряшчих». По баблу й рекламонули:
http://www.partyofregions.org.ua/pr-east-west/4798c1e910750/
«Анонс: Партия регионов требует всенародного референдума по НАТО!»

Фішка «НАТОвчан» – владні повноваження. Фішка ляльок на російських ниточках також сильна – референдум. І пошвидше, допоки інерційно затюканий народ не розтумкав, що й до чого. Бо варто хоча б трохи розплямкати смак Європи, він уже залишиться на губах суспільности, і ніякі «русскія бліни» той смак не заглушать. Боятися є чого: час працює проти раша-вектора.

Ударом по тім’ю стало опитування «Соціовиміру» серед тридцяти провідних політологів та науковців українських терен. Вважай, 80 відсотків опитаних підтримують лист з проханням приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО. Більше половини експертів переконані, що такий супер-крок збільшить авторитет України на міжнародній арені. Хоч і застерігають тверезоглузді політологи: після приєднання до Плану дій загострення стосунків з Росією не оминути ну ніяк. Щодо «заритих собак» вітчизняні яйцеголові мають дуже дебелу рацію: насправді за негативним ставленням Росії до вступу України до НАТО ховаються «наслідки імперського мислення та захист власних інтересів». Ще б пак, коли тамті сусіди думали про Україну інакше?  

Що там ще не згадав:
«60% экспертов считают, что выполнение Украиной ПДЧ приблизит ее к получению надежных гарантий безопасности; 53,4% – увеличит диапазон возможностей для внешнеполитического маневрирования; 50% – будет способствовать улучшению качества организации государственной и общественной жизни; 50% – увеличит международный авторитет Украины; 43,3% – повысит боеспособность Вооруженных сил страны. Только 6,7% экспертов не видят позитивных последствий присоединения Украины к ПДЧ».

еРеФа тремтячими руками, гарячково підшуковує аргУменти, найвагоміші кийки, якими можна найпереконливіше полякати «хохлов». Газами ще не пшикали, поки найстрашніше опудало, яким лопотять на вітрові раша-речники – погроза ввести візовий режим на в’їзд до «страни Пушкіна і Путіна» «мільйонам» українських заробітчан, які годують родини, арбаючи на російських теренах на благо матушкі-Расєі і пересилаючи кровні рублі своїм нужденним сім’ям в Україну. Звучить розчулююче і на сім’ї заробітчан вплине – ті на очікуваному рехверендумі, найімовірніше, проголосують проти якоїсь страшної НАТи.

Якщо ще належно підживити-підкрутити свій «московський патріархат», що в парламенті (до речі, й той прямозначенневий російський патріархат, котрий блюзнірськи зветься Українською православною церквою), якщо гарненько понапшикувати по всій Україні вітренчихоподібними отрутохімікатами, то глядиш – і виборе РФ свої меркантильні інтереси на українській території.
 

Січ 14

Можна погодитись із тим, що не варто звертати увагу на суто піарний випендрьож більшості політиків, однак, навіть знаючи про навмисність подібних вихлопів, все одно диву даєшся – наскільки у прагненні «ефектно» намалюватися, порозхитувати спільний човен чи вивести із себе певні верстви або ж певних персон (згідно з лінією своєї партії) деякі політики просто вивертаються назовні. Провокуючи такий самий рефлекс щодо їхніх захизованих персон і у тих, хто їх слухає чи читає.

Важко утриматися від емоцій, коли хоча б випадково вдихаєш вихлоп, подібний нещодавньому Табачниковому (хвилі того вихлопу ЗМІ підрезоновують: новину з цитуванням його мудрствувань у не менш «мудрому» виданні кількадесят хвилин тому з подачі УНІАН опублікували в себе й україноправдці) – «Табачник пропонує відкласти Голодомор і УПА на сто років» –  http://www.pravda.com.ua/news/2007/11/10/66668.htm

Вищепозначений політик зробив відкриття, нарешті винайшовши рецепт чарівного еліксиру, який зможе врешті-решт об’єднати Україну. Це виявляється – сторічне забуття. Й найліпше – забуття взагалі про українськість даної держави. А коли Україна, наче спляча красуня, розбальзамується через сто років, жодних проблем із її історією вже не буде. Нікого її минувшина вже не збурюватиме й не турбуватиме, а лише мило розчулюватиме. А українці (чи як вони тоді зватимуться) співчутливо-жеманно округлюватимуть очі: – Жах, яким нецивілізованим був отой Голодомор! Ах, якою пустункою була УПА! А уявляєте, усіх, хто згадував про ці речі, сто років тому називали націоналістами. От потіха!
Як звали автора-винахідника чарівного веретена, яким той запропонував уколотися сплячій красуні-Україні, теж навряд чи згадають.

А що ж сьогодні? Навряд чи хто повірить, що подібне нашаманене забуття об’єднає Україну. Чи може об’єднає?

Свого часу вже висувалися подібні «мудрі» рецепти: щодо того, яким чином Україна врешті-решт очиститься від безпросвітного «совка» і не глючитиме від інтоксикації камуністичним вірусом. Це, як пам’ятаєте, має нібито статися після зміни щонайменше двох поколінь – своєрідної часової хірургії, природної ампутації невиліковно зараженого органу (в особі громадян літнього віку).  

Нині ж пропонується свідомо провести глибоку заморозку. Причому, для добрячої половини України (чи то пак українців, а країни – всієї). Або ж – на мудру думку табачників – лише для купки націоналістів, яка збурює спрагле до стабільності суспільство. Тоді, щоправда, постане статистичне питання – а скільки ж в Україні тих «нацианалістав», яким слід заткнути рота? А після статистичного питання що, також хірургічне?
З подібними «об’єднавчими» тенденціями ми й справді – далеко можемо зайти.
P.S.
Шалене сорі перед читачами цієї сторiнки журналу, перенесеної в ЖЖ нині, але писаної ще 10.11.2007
http://www.toloka.org.ua/ua/blog/vik_vik/175/