Тра 29

Коли одностайність, все йде, як по маслу. Он північні сусіди – яку масну ротацію слуг відпомпезували. Пестливо погладжуючи спецекземпляр конституції, головний інавгурант імперії чесно пообіцяв “защищать суверенитет и независимость, безопасность и целостность государства, верно служить народу”. Уряд чемненько саморозпустився, сторуко саморозчепірившись для обіймів довкола торса нового прем’єра Путіна. Красота! Стереозвуччя тандемократії.

Українські ж політсмикання – скрипучі та скребкі, хоч жорстко підпорядковані тим самим трепетним мріям – ублажити Пересопницьке євангеліє хтивою рукою саме “своєї людини”. Допоки ж “свої люди” понадривали руці у смиканні головного стратегічного ресурсу – першого крісла стольного града. Хляпко напорскавши брудом на все “несвоє”, оббрьохавшись у багнюці й самі, наскородивши алергію у киян-бюлетнесовів.

Верескливі агітанти дістали були навіть мою 6-літню доньку, котра нап’яла з отого усього: “Нехай краще буде Льоня-Космос. Він хоч прикольніший”.

От і виборці – взяли й прикололися  так само. Повернувши Київ на звичні орбіти. Льоніни. А сотні мільйонів долярів, убабахані на піяр, кульки та календарики, безслідно розчиняться у космічному вакуумі. Отакі-от ульоти… Влетіли й пролетіли: що 71 номінант бюлетеня-простирадла – кандидати на мерососа, що 36 партійних ресурсосмоктних угрупувань. З них лиш одиниці повернуть втрачене на виборчій лабуді.

А виборців столичних масакрувати, як це роблять багацько хто, вважаю зайвим. Хоч і натицяні виборчі скриньки найщедріше бабцьолицими бюлетенями, на яких хрестики навпроти прізвища рятівника-благодетеля вимусолені натруджено-зморщеними, тремтячими дланями, пенсіянти були принаймні щирими. Попри гречане припорошення. Їм і справді небагато треба. Але й на це «небагато» далеко не кожен гинтелехтуальний обіцяльник здатен. І для цього не треба бути навіть розумним, сильним чи красивим.

А молодіжний виборчий запал, чи сумлінність затурканих середньовіких трударів самі ж політики своїм пихатим чубленням і струїли, набриднувши донесхочу своїми егоїстичними війнами, пересварками та корисливим взаємотопленням. От посіяне й пожали.

Що не минеться з перегонів? Всіляке сміття та наклейки Київ зішкребе… Лишиться неприємний осад, приколи й анекдоти на згадку (що приємніше). Додасться розчарування – передовсім у так званій «демкоаліції».

Як на мене, показовим був агітлозунг одного із білбордів Омельченка: «Київ знає свого мера!». Вийшло, ніби пророче. Але цимус того вислову – у його «другому» значенні. Адже даний вислів є переспівом відомої примовки «Собака знає свого хазяїна!». То яка може бути любов до киян у авторів таких-от «афоризмів», коли з киянами (взагалі – з людьми, з громадськістю) вони поводяться, як професор Павлов зі своїми піддослідними песиками? Рефлекси виробляють. У такому разі, у включених до рангу «собачок» виробиться лише один рефлекс – відторгнення.

Ще в однієї команди – у ляльок-маріонеток олігарха Іванова, котра зветься «Громадський актив Києва» однією із агіткричалок було: «Сміття на вулицях, бо сміття в політиці. Очистимо Київ від політичного бруду!». Воно звичайно ж приємно, коли смітник прагне очистити довкілля від самого себе, а кавалок бруду – від цілої купи собі подібної консистенції.

Але ж – не вийде! Позаяк, хто із нинішніх політномінантів не посів би столичний престол, корупція НІКУДИ не зникне. Вона лише трохи перезабарвить свою хамелеонну шкірку. То може й справді, хай даунуваті барви й лишаться, їх хоч виразніше видно…

Ще один лакмусовий папірець нинішніх виборів підказує забарвленість наступних президентських. Це чорнопіарність та відвертий цинізм. Серед «найцнотливіших» нинішніх «чорнух» був телекліп – нібито передбачення Нострадамуса щодо «Дами», виворіт відомого ще з парламентських виборів телеролика. У чорнушному подали: «Даму, яку на престол ви обрали, скине народ. Чума смердіть вже не буде».

Більш виразним «чорнилом» став підготовлений структурами мадонни Кільчицької випуск фальшивих «Вечірніх вістей». Похляпали жовчі у нім предостатньо.

Але якнайбільш меркантильного приземлення, повноформатного політтехнологічного отупіння досягнено на цих виборах «Вавілонами» та іншими «світлофорами», запозиченими у лінивих росіянтів, у котрих виборчі «рыла» вже звично проходять подібними «Калашными рядами».

http://pravda.com.ua/news/2008/5/19/75987.htm
«Росіяни влаштували на київських виборах “Вавілон”»

Навряд чи СБУ відкопає причетність Віктора Медведчука до замовлення виборчої схеми «Вавілон», але те, що у банальних торгах за голоси ми деградували мало не до рівня нардепів із Верховної Ради – то майже факт.

Тому, шановні кияни, а також всі, хто вчиться на їхньому гіркому досвіді, – із Очерновеченням вас!

Ілюстрації із фальшивих “Вечірніх вістей”:
 

Кві 17

Як завжди – найвиразніше видно гротеск.
У даному разі – це 14-а щорічна  конференція церкви «Посольство Боже» (Посольство  Благословенного Царства Божого для Всіх Народів). І це, звичайно ж, «тонкий дипломатизм» безкорисливого Льоні:

«В жизни очень важно действовать, потому что меньше всего меня поддерживали мои братья и сестры. Они получали в Боге слово, что я уже… чуть ли не знаю кто… – и не шли на выборы. Бог ждет от вас, чтоб вы шли на выборы!»

http://kommersant.ua/doc.html?path=komua20086111582768.htm
«Агитация на всевышнем уровне»

Пізнаєте універсальну формулу? «Бог чекає від вас того, що кажу я!» Але – Бог із ними, можна обійтися і без вгрузання у богослів’я…
  У даному разі можна вважати, наприклад, що віра – один із стимулів громадської активності.

Цікавим мені видався побіжний акцент із тої конференції: сакраментальний Льонін вислів –
«Сместят меня – мэром станет пастырь!»
Чому, чому у цій пророчій фразі всім бачиться лише Великий Сандей?! Не про нього ж зовсім мова.
Це ж Черновецькове осяяння, харизмові передбачення! Адже ж «пастором» обзивають одного із претендентів на столичний престол. Це ж прізвисько баптиста-п’ятдесятника Олександра Турчинова. Ото справжній пастир київських овець був би!

Від церквовмісних проектів не втечеш, ними не нехтують, їх поціновують належно. Насамперед, тьфу-тьфу, Росія. Пам’ятаєте, як Ющенка після путінського газового пресування полірував Алексій ІІ? Під приводом вироблення правильної позиції у святкуванні 1020-ліття хрещення Київської Русі. Акценти тщатєльнєй треба підбирати. Як це роблять політики з хрестом і кадилом…  

Категоричне московитське «нє-а» щодо перегляду мазепинського питання було вигідно дипломатично зам’яти: «вопрос может быть рассмотрен» (у віддаленому майбутті). Разом з тим – треба ж паралелізуватися й у святкуванні річниці Полтавської битви. «Прямі контакти» навіть налагодили росіївці із Полтавською облдержадміністрацією. Дик, паралельність при діаметральній протилежності може бути хіба що у геометрії…

Свого часу анафема Івану Мазепі також була суто політичним проектом, одягненим у ризи. Можна подумати, інша лінія гнеться нинішніми християнами імперії, які знов усі свої лінії зводять на кремлівській зірці. Ліплячи імперську політику на всевишньому рівні. Онде які нитки і куди тягнуться через Україну? ВІдомо, хресна  хода «Під зіркою Богородиці». Її другий, український «промінь» іде з-під Севастополя через Одесу і Київ. А всі вісім «лучікав» хоч і символізують Віфлеємську зірку, та зустрінуться – у Москві, 10 червня. Для чого? А щоб відзначити возз‘єднання Русскої православної церкви.

http://news.1plus1.ua/ukrayina/ukrayinska-chastina-hresnoyi-hodi-zpid-zirkoyu-bogoroditsi-startuye-2-kvitnya.html

Як тут єднатися у вірі, коли скіко меркантильно-політичних стратегій розігруються на погрупованих солдатиках-вірянах? Каруселі-церквотрони аж шурхотять. Може в протестанти-самітники податися?

 

Бер 29

Звершилось! Стартонули на теренах засмиканої столиці передвиборчі перег-г-гони.

Головний стартонавт – Леонід Черновецький. Головний стартодром – Козине болото (Майдан Незалежності та прилеглий Хрещатик). Вже зранку центром Києва пішла бронетехніка групи підтримки. Вихлоп, гуркіт, мегафони і фафакання: колонами газували жигулятори, джипери (і навіть мотобайкери) Сандея Аделаджі. Аби ніхто не сумнівався, на кожній з залізяк майоріли горді прапори – «Посольство Боже». Боже, як ефектно! Видовище відразу ж спонукає згадати про виборчий бюлетень.

ВІН сказав – поїхали, і змахнув сльозу… Проте розчуленістю у Льониних рядах навіть не пахне. Сьогоднішній день показовий ще й тим, що Льонич задав доволі жорстку, чорнопіарну тональність агітації.

У центрі міста кіпами роздавали цілковито спохаблену подобу колись доброї газети «Вечірній Київ» – свіжий випуск від 29 березня. Нині це всуціль чорний листок Черновецького. Він со-товариші випендрений героями-красавцамі, опоненти – гротескними карикатурами у стилі Кукриніксів часів холодної війни. Супровідні тексти не менш мерські: Кличко – підтриманець гомосексуалістів і трансвеститів. І самі лідери опонентів – недоумки або ж виродки (це вже резюмує Істерена Кільчицька). 

Клоун смішний, допоки не ображений. В іншому разі – бійтеся злого клоуна! Тим більше – владного масштабно.

 

Бер 19

Все-таки, як розчулюють наївні дитячі пустощі низових депутатченків! Особливо, коли останні сором’язливо визнають свої дрібні корупційненькі витівки. Ну чому, чому не можна їм, обділеним парламентськими стільцями, хоча б на рівні якоїсь Київрадки поскакати справжніми ковбоями?

Андрійко Андрюшкін поскакав. Спочатку із БЮТика – до мерчика-черновеччика. Кльово. Вигідно і без порушень дисципліни пісочниці. Однак сувора вихователька – Юлія БЮТівна – вирішила покарати пустунів. Якимось страшним імперативним мандатом. Злякалися хлопчаки. Андрійко ж зметикував і намалював малюночок – ухвалу Радивилівського райсуду Рівненщини, якою категорично заборонялося реєструвати наступних за списком депутатів БЮТ у Київраді. За такий кльовий «малюночок» довелося, щоправда, віддати пару цукерочок. Зате як пораділи друзі-однопісочники! Оголосили судову заборону у Київраді, показали язички Юлі БЮТівні, скакали гопки досхочу. Милуватися б і радіти.

Але ж ні. Давай розколупувати, розслідувати, вичисляти корупційненькі схемки, рахувати хабарчики. Жах. Панов-е-е-е, це ж дитячі пустощі! Навіщо ж за них карати от-так-от, па-взросламу – фальсифікації, кримінальна справа, 7 РОКІВ В’ЯЗНИЦІ?!

http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/19/73372.htm
«ДЕПУТАТУ-ПЕРЕБІЖЧИКУ БЮТ ЗАГРОЖУЄ 7 РОКІВ ТЮРМИ»

От Андрійко Портнов правильно поліпив пасочки у пісочниці БЮТ. Хоч і поязвив, що його тезко здав хлопчика-жвавчика Олесика Довгого із «потрохами». Мудрий і далекоглядний БЮТ має намір просити суд про поблажливе ставлення до депутата. «Ми вважаємо, що такі обставини (зізнання) можуть пом’якшити його провину» – змилосердив Портнов.

Браво, виховання – майже за Макаренком! Не лякайтеся, милі депутаськи, громадськість на вас не се-е-е-ердицця.
 

Лют 20

Коли на публічному язиці мнеться Льоня Черновецький вприкуску із темою зустрічі «зими з весною», перша реакція – невже?! Невже знову настає той рідкісний момент, коли до космодромної голови Великого Мера повертаються із всесвітних мандрів її складові?
А й дійсно, збрелися. Принаймні частково. Нехай хоч і стараннями мерської спейс-команди.

Цього разу – в канун Стрітення – зимова космічна «відмороженість» мера зустрілася із його весняними гламурними фантазіями. У столичну мерію зігнали косяк голих моделей, «одягнених» у барви бодіарту. Саме вони й були швейцарами-зазивалами на ошарашливо новому святі.

Взагалі-то, мерові страшенний плюс: він заснував новітню культурну традицію – дарувати українцям (найперше, запрошеним у мерію) танцювально-карнавальні звичаї світових обширів, натякаючи на їхню близькість із вітчизняними «костюмованими забавами». Ну, заодно і сам позабавлявся.

Хай там як, маскарадний бал «Карнавалія» відбувся. Удвічі приємна зустріч – і з мистецтвом, і з доукомплектованим мером.

http://rus.4post.com.ua/obrazi/73421.html?photo=5
http://www.slavuta.org.ua/ru.5218.index.html
http://news.liga.net/news/N0704133.html 
http://www.civicua.org/news/view.html?q=1045126