Лис 18

Єзуїтствуючі братчики-анархісти, Mazurok-geroizatsiaнаштовхнені своїм підступним поводирем на чергову вибухову тему, піарнулися по-чорному. Радикальні промо-провокації навряд чи були вчасними й навряд чи – чесними. Однак сама тема «геройського» месництва на поверхню замутненого розслідування справи «караванського стрільця» спливла й без сторонньої «допомоги».

Місяцем раніше її вже намагалися «втопити». Частину подробиць розслідування справи Мазурка було «засекречено» якраз через подібні побоювання. Це був перший «офіційний» острах героїзації «караванського розстрілу»:

«…из показаний выжившего охранника следует, что руководство ТРЦ не просто молчаливо поощряло вымогательство денег, но и объясняло низкую зарплату охранников тем, что «недостающее» они могут «добрать» во время дежурства.
С учетом таких показаний охранника было принято решение НЕ ОБНАРОДОВАТЬ сказанное им, чтобы не вызывать в народе ненависти к охране и не делать из Ярослава Мазурка национального героя, так как в такой ситуации возможная помощь населения в поимке убийцы может прекратиться
…»

Більш ніж зрозуміло: головна небезпека – не в припиненні подібної допомоги, а в можливому НАСЛІДУВАННІ. Який безлад і паніка наповнять країну, якщо подібні «герої-неогайдамаки» почнуть перетворювати її на гуляйполе – методично відстрілювати хапуг-митників, пресувальників-податківців, а найбільше – багатотисячну жадібливу дорожну армію рекетирів-даішників! Що за радикальною логікою є ніби ж і «справедливим». Але яким варварськи-кривавим! Не приведи, Господи!

Бер 19

Все-таки, як розчулюють наївні дитячі пустощі низових депутатченків! Особливо, коли останні сором’язливо визнають свої дрібні корупційненькі витівки. Ну чому, чому не можна їм, обділеним парламентськими стільцями, хоча б на рівні якоїсь Київрадки поскакати справжніми ковбоями?

Андрійко Андрюшкін поскакав. Спочатку із БЮТика – до мерчика-черновеччика. Кльово. Вигідно і без порушень дисципліни пісочниці. Однак сувора вихователька – Юлія БЮТівна – вирішила покарати пустунів. Якимось страшним імперативним мандатом. Злякалися хлопчаки. Андрійко ж зметикував і намалював малюночок – ухвалу Радивилівського райсуду Рівненщини, якою категорично заборонялося реєструвати наступних за списком депутатів БЮТ у Київраді. За такий кльовий «малюночок» довелося, щоправда, віддати пару цукерочок. Зате як пораділи друзі-однопісочники! Оголосили судову заборону у Київраді, показали язички Юлі БЮТівні, скакали гопки досхочу. Милуватися б і радіти.

Але ж ні. Давай розколупувати, розслідувати, вичисляти корупційненькі схемки, рахувати хабарчики. Жах. Панов-е-е-е, це ж дитячі пустощі! Навіщо ж за них карати от-так-от, па-взросламу – фальсифікації, кримінальна справа, 7 РОКІВ В’ЯЗНИЦІ?!

http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/19/73372.htm
«ДЕПУТАТУ-ПЕРЕБІЖЧИКУ БЮТ ЗАГРОЖУЄ 7 РОКІВ ТЮРМИ»

От Андрійко Портнов правильно поліпив пасочки у пісочниці БЮТ. Хоч і поязвив, що його тезко здав хлопчика-жвавчика Олесика Довгого із «потрохами». Мудрий і далекоглядний БЮТ має намір просити суд про поблажливе ставлення до депутата. «Ми вважаємо, що такі обставини (зізнання) можуть пом’якшити його провину» – змилосердив Портнов.

Браво, виховання – майже за Макаренком! Не лякайтеся, милі депутаськи, громадськість на вас не се-е-е-ердицця.
 

Бер 01

 Скімінг –  явище з бородою. Перші «бомбардири банкоматів» – скіммінгери більш-менш масово почали у нас «стригти купони» ще в 1994-95 роках. На тодішньому техрівні.
Звичка ж людей забувати випадки, коли їх робили «лохами», провокує циклічне «лохотронство». Так час від часу знову й знову виринають із забуття всілякі наперсточники, кидали та фінансові піраміди. У нових версіях чи й у добре забутих старих. Незгасно живуще у нас, здається, тільки політичне кидалово.

Отож, у скімер-мена два завдання: головне – зчитати магнітну картку користувача банкоматом за допомогою скімера, підробленого під «непомітну» накладку на віконце банкомата; друге – дізнатися PIN-код за допомогою накладної клавіатури (в деяких випадках – міні-відеокамерою, прихованою поруч).

Порятунок від скімінгу:
– увага до зовнішнього вигляду віконця прийому картки (це реально щоправда лише в разі, якщо користуєшся не випадковими, а певними банкоматами постійно. За помічений скімер і дзвінок до банку, до речі, банки видають винагороду – $300-500.
– користування не магнітною, а чіповою – смарткарткою.
– не користуватись випадковими банкоматами у нічний час.
– замовляти послугу СМС-повідомлень про будь-які трансакції на вашому рахунку. Тоді ви зможете вчасно заблокувати свій рахунок.
– виставляєте у банку добовий ліміт на грошову суму, яку можна зняти з вашого рахунку.

ЖЖ свідчить – скімінгери знову активізуватися в Києві.
Тож аби озброїтись знанням проблеми більш комплексно, знайомитесь із видами скімерів та колективною точкою зору щодо цієї проблеми:
«Внимание! Будьте бдительны»
yranib пише до ua_bank  

   Банкомат без накладки (скімера)                          Банкомат зі скімером
        

Ну, а якщо гроші з вашого рахунку спробують украсти без скімера, то це може бути приблизно так – «Самый простой способ украсть деньги с вашей кредитки (15 фото)»  

Лют 15

Протиборство і взаємопритлумлення політичних шоу-проектів триває. Роздуваються бажані, прикриваються незручні, парад конкурентних успіхів, піар-програшів… Імітація активної роботи…Важко й назвати галузь, у якій тема арешту Рудьковського не стала б топовою, хіба що в сантехнічній (та й у ній уже мабуть з’явилося фахове дослідження на кшталт «Відмінності пливу каналізацій слідчого ізолятора СБУ та Лук’янівського СІЗО на самопочуття Миколи Рудьковського»).

Шаленіючи від збудливогоо аромату смаженого піар-гриля, крутяться навколо підкопченого страждальця колишні коаліційні колеги. Клопочеться біля ніг жертвенного шоу-героя і кишенькова виборювачка прав людини. В даному разі реактивно-швидка допомога по захисту потрібних для партійної справи людей – пані омбудсменша вкотре засвідчує: її пріоритет – права елітної людини.

НУ-НСам же такий піар життєво необхідний, оскільки саме вони – найпряміші спадкоємці майданного сподівання узріти бандитів і корупціонерів за гратами. Добре, з Кучмою без кари вже змирилися; пробачили і хама-Януковича; проковтнули й безкарність відверто нахабного махінатора Ківалова. Майже звикли бо – карна справедливість восторжествовує із точністю до навпаки. Елітним бандитам і корупціонерам – чини-регалії, пам’ятники-медалії, офіціозна шана.

Так чи інакше, корупцією вищі державні мужі взаємопов’язані нерозривно. Таким чином, ґратувати нікого, бо кого не посади, його «хвости» потягнуть і тебе. Тож і залишається лише видувати трелі у свистки-манки: погрози ув’язненнями за минулі «гріхи» буденно прокручуються як внутрішні перерозподільчо-владні важелі та зовнішні галюциногени для виборців.

Але без м’ясних жертвоприношень «натурпродуктом» все одно не обійдешся – свідченням цього є й тисячолітня світова історія, і новітня також (Кучма успішно розплатився свого часу жертовним м’ясцем Лазаренка). Та й конкуренти піджимають: не відгундосиш милу серцю громадськості пісню відплати за гріхи, нею потішать народні вуха опоненти. Після останніх перевиборчих поразок регіонали точно не втримаються і при нагоді щедро відсимфонять у такт карним суспільним очікуванням.

Як жертовний клондайк примхлива доля обрала соціалістів. Зганьбилися, пороздраконювали усіх симпатиків та ще й у невдахи втрапили. Формально жертовно спраглим розв’язала руки не суспільна антипатія до соціалістів, а їхнє відлучення від депутатської недоторканності та активного політичного життя. Врятує ж СПУ хіба що навсебічне шантажування огульними викриттями, а також те, що їхні найпривабливіші уламки все ще ситуативно затребувані і для декого ще згодяться «на підметки».

Зокрема, Рудьковський. Саме зараз триває його ліплення.

Закони піар-жанру вищої політики – грати на наївній громадськості, як на старих цимбалах. Аби відмитися і потім успішно реінкарнуватися, Рудьковський змушений діяти згідно з ними. Йому зараз конче важливо ламати образ. Досі він ґоґорився півнем, гріб копитами, як баский мерин. Нестримний, вибуховий, готовий будь-якої миті відгавкатися, дати відсіч звинуваченням. Викриті факти нахабного транжирства і кобельської поведінки чудово лягли на той образ, посиливши його – хтивий мачо, ковбой і транжир. Таких не шкода – посадять, то й по заслугах.

    

Але тепер – після відповідних регіональницьких піар-кореляцій, новий образ має викликати співчуття, жаль. Хвора, знесилена людина, яку жорстка влада безжально репресує. А щодо колишніх хтивих вояжів із коханками – погляньте, людоньки добрі, хіба міг оцей немічний інвалід у колясці красти і транжирити, та він же потребує соціального захисту, благодійної допомоги на лікування, опіки держави. А натомість він зазнає лиш знущань і поневірянь з боку ненависної влади.

Рудьковський за гратами    

Отак і ліпиться оновлений герой політичного паркету. Хеппі-ендом може стати подальше розквітнення цього Попелюша на котрійсь із показово чільних посад Партії регіонів. Але лише у разі виключно успішного піарного резонансу.

Соціалісти намагаються уривати шматки із гарячого піар-пирога й собі, але їх мало хто чує. Й схоже, хочуть чути все менше. А на «страждальця» явно поклали око: в разі успішного відмивання його підберуть як Шуфрича. Регіоналам потрібні скандалісти й крикуни – їм брак кадрів дошкуляє. ПР зазнало й зазнає немало втрат (в тому числі й глашатайних): наслідки перевиборів, Кушнарьов, Богатирьова, загроза втрати команди Ахметова… Шуфрич із Мірошниченком та Тарасик із Ганнусею ситуацію на потрібній крикливій ноті не втримають.

Інший уламок та потенційний заґратосид – Цушко – для відмивання продукт малоконкурентний. Сам по собі невиразний, та ще й зносився, погас. І возитися з ним накладно, й користатися неефективно. Відтак, його якщо і захищатимуть, то переважно по інерції, бо надто вже багато його «хвостів» між регіоналами застряглі. Тож якщо вже кому й пощастить посидіти трішки (місяців шістко), то може що йому. Як-не-як, гарантовими вустами кримінальну відповідальність було Цушкові обіцяно…

А от Семенюччине соло – під пильним наглядом і опікою, її карта ще не відіграна. Глашатаї із простацько-народним іміджем, колоритним сільським прононсом, що їх сприймають за своїх у низинках і глибинках, регіоналам потрібні не менше, аніж пещені інтелігенти. Та й не тільки регіоналам згодився б такий персонаж, а й тим же НУ-НСам. Тож дуже імовірно, що найближчі події ще подарують громадськості доволі цікаві видовища за участю колоритної Семенючки.

А щодо Рудьковського, більш-менш втішне майбутнє йому забезпечене і без прослизання в обойму ПР. У розв’язці шоу, яке встигли наворочати, президент навряд чи умиротворить ситуацію медаллю, тут вже орден знадобиться. Святого Моїсея-мандрівника. Із наплічними лямками.

Але це так, версії…

Січ 14

Свіжопомічені життєві обставини іноді додають спірним, говорено-переговореним чи тупиковим темам звичних, увиразнених барв.

З одного із оголошень, вичеплених у вагоні метро:

Казино «Авілон» (здається, так воно зветься) оголошує набір на курси круп’є. Обіцяючи курсистам, які пройдуть співбесіду, ще й стипендію в розмірі 500 грн. + бонус.

Основні вимоги до кандидатів:
1). Вік – 18–25 років.
2). Для дівчат – приваблива зовнішність.
2). Для юнаків – відсутність кримінального минулого.

І все – просто й доступно. Таким чином виходить, щоправда, що юнаки мають усього лиш повну свободу фейсу, а от непереборна дівоча симпатичність здатна змусити закрити очі навіть на кримінальні спотикання по молодості. Але мова не про це.  

Протикримінальна вимога сприймається цілком звично, з розумінням і нікого не жахає своєю антидемократичністю: ясна річ, посада відповідальна, а бритоголовий браток і не у всіх викликатиме довіру, й нівелюватиме престиж поважного закладу, й фішки тиритиме, й тому подібне.

Але ж отак-от просто й однозначно можна сформулювати вимоги і до державних служак усіх рівнів, і звичайно ж – до вищих посадовців! А то в круп’є ніззя, а в прем’єр-керівники всіх чиновників країни чи у верховні головнокомандувачі збройними силами держави мона!

Наприклад, по-бюрократичному лаконічно можна сформулювати «Закон про вимоги до державної служби» (або ж чітке доповнення до чинних подібних нормативних документів), де кримінальна історія відрізалася б раз і назавжди.

А прем’єрові, голові ВР та Президенту можна було б і вищу честь надати – прописати вимоги до чистоти їхніх персон і в Конституції.

Але це так, мрії…
 

P.S.
http://www.toloka.org.ua/ua/blog/vik_vik/166/