Бер 28

Лайном – епатажно, але чи дієво? Аж ніяк. Хіба що показово, та й то лише в сенсі правильності вектора. Оскільки не чиновники нас мають макати, а ми їх. Низи, суспільство, громадськість многоликая. Поки що навпаки відбувається: змішують – згори, втоптують звідти ж.

Попри неприємний душок, новина однак потішила багатьох. Так їм, «падєлом»: у Запорізькій облдержадміністрації, під час засідання місцевої координаційної ради з патріотичного виховання молоді, відповідного начальника – рулителя запорським облуправлінням у справах молоді й спорту Ігоря Мещана –  облили рідкими коров’ячими фекаліями.

http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/26/73694.htm
Ексклюзивно випершили новину, до речі, волонтери ЖЖ-спільноти Запоріжжя –
center_gvardiya

Вчинення оце, воно ніби ефектне і афектне. Антипіароємне, та ще й по-зеківськи опускалівське. Але вкоєне, як бачимо, аж ніяк не по-благородньому – не через громадське обурення, а якраз в унісон вилитому із торби – на банальне грошове замовлення, руками несвідомого молодера, через помсту одного екс-чиновника, відлученого від держбюджетної годівниці, по відношенню до іншого. Тож і кваліфікувати дане ефекткалення доречніше у феневій лексиці чи кримінальними термінами.  

Зрештою, воно й на краще, бо зовсім не отакими-от хоцця бачити виливи громадського обурення. І не страшним воно буде у такій-от консистенції. Ну стануть побоюватися чиновники смердливих ляпок люті люмпенової, ну ховатимуться трохи подалі, дещо повище, за трибуни дубовії. А самі думатимуть: прагнете нас заляпати тим, у чому самі по вуха? А не вийде! Піджачок відмиється, а ранги й прибутки лишаться. Ляпайтесь хоч упартеся!

Сморідним печерним примітивізмом на чисту воду чиновництво не виведеш. Воно не тоне. По їхніх інтересах бомбити треба. Відмивати й випрозорювати усе, що в мутній корупційній воді ховається, усі геть дії корисливі – підкилимні, зашухлядні, приофшорні…

А це важко, нудно й неефектно. І потребує не менш ґрунтовного, аніж угорі, своєрідного низового корумпування (координування і узгодження дій). Суспільних. Різношерстих громадських організацій, справжніх опозицій (якщо такі у нас коли-небудь з’являться), незасмороджених владою лідерів. Та багато ще чого… важкоздійсненного.

Тому й домінуватиме у нас найближчим часом те, що легше, гучніше та смородніше. Владорвацьке взаємозаляпування. Біс! 
 
 

Січ 14

Якимось часом раніше у «Народній правді» пшикнув був розважально-провокаційний виступ від Агентства стратегічних досліджень – іронічний «сценарій», який «является единственным эффективным средством для устранения Тимошенко не только с поста премьер-министра, но и как реального претендента на пост президента» –
«Почти юмор: Как нам избавиться от Юли»
http://narodna.pravda.com.ua/politics/47469e3769d19/

Зрештою, цікаве іронізування. І не тільки в одній конкретно-політичній площині. Як на мене, цей жартівливий «сценарій» може бути корисними як одна з ілюстрацій того, наскільки комплексним і всеохопним може бути (та й, як варіант, МАЄ бути) народний, громадський контроль за діями влади.

Згаданий «сценарій» із шантажу і навіть «вбивства» політиків (у дуже простий спосіб – усього лиш через «тотальне» оприлюднення того, ЩО і ЯК вони насправді роблять) у даному разі змонтований досить вузько, під стьоб із конкретної ситуації. Але якщо оприлюднювальний вектор та спрямувати на якнайширші кола політикуму і держчиновництва? Налагодивши вже не шоу, а незаангажований, по-статистичному сухий і практичний інформувальний реаліті-конвеєр. Та ще й помножений на віддзеркалення у численних ЗМІ. Стількох «діячів» у такому разі здатне знищити оприлюднення, чи не повальну більшість?

У стьобному викладі АСД контроль «пропонується» зовсім не громадський:

«…через все подконтрольные общенациональные и региональные СМИ необходимо постоянно напоминать: “До дня выполнения обещаний БЮТ осталось 30, 29, 28… дней”. Организовать своего рода “Народный контроль за выполнениями обещаний правительства”. Этот обратный отсчет мог бы даже превратиться на некоторое время в народную украинскую забаву. А такой телеканал как ТРК “Украина” мог бы даже установить постоянный тикающий счетчик в углу телеэкрана, который бы своим тиканьем напоминал приближении часа расплаты за демагогию.
При этом, средства массовой информации сообщали бы о еще одной победе демократии и гражданского общества в Украине – наконец-то украинцы почувствовали себя ответственными гражданами и “поставили на счетчик” политиков-демагогов.
»

У даному викладі такі речі як «народный контроль», «победа демократии и гражданского общества в Украине», «украинцы почувствовали себя ответственными гражданами» вживаються лише імітаційно – як елементи гри в «общенациональное реалити-шоу “Народный Контроль”». Ясна річ, громадськість у даному сценарії виконувала б роль суто статистів, «лузерів», яких вправні режисери-регіонали заганяли б у потрібні їм лузи.

Зрештою, схоже поводилися б і інші гравці політполя. А «громадськістю» лише жонглювали б, оскільки й самі бояться, як вогню, – й прозорості, і реальних оприлюднень. Тому допоки подібний «народний контроль» буде здійснюватися виключно тільки політиками-взаємоопонентами, можна передбачити, яким збоченим він щораз виходитиме (покрутіше мабуть за збоченицький «громадський контроль» у виконанні Тендерної палати).

До речі, тій самій псевдогромадській Тендпалаті – аби «контролювати» одні лиш ласі держзакупівлі – конче потрібна, як вони твердять, огроменна кількість бійців-контролерів – щорік більша, аніж випускають Київський політех, універ Шевченка та Могилянка вкупі узяті. Інакше ну ніяк не справитись у їхній галузі –
“Фабрика дипломів” від Тендерної палати: 50 тисяч (!) студентів щорічно
http://epravda.com.ua/news/2007/12/10/58431.htm

Мимоволі запесимізуєшся, чи можливий, здійсненний узагалі на вітчизняних теренах хоча б як-небудь нормальний громадський контроль? Не зімітований тими чи іншими заангажованими «носіями фінансових ресурсів». Чи може такі «ідеалістичні апендикси» доречні лише для якогось там кампанеллоподібного «Міста Сонця»? А в реалі існуватимуть тільки недолугі шоу…