графоманія @ Віктор Жованик
Лют 16

Український хоррор: ніщо не бадьорить воєноборчі сторони так сильно і тремтливо, як очікування війни свіженької…

Здавалося б, чого ще більш бажати: владно-політична будівля скомпонована настільки картато, конфліктно та непримиренно; волохатий смердливо-газовий сусід-нахаба настільки увійшов у раж, що війни без перерв на обід гарантовані на десятиліття. Мало того, навсесвітній вулкан кризи настільки густо присипав перцем та попелом рідні економічні обшири, що роками не відічхаєшся. Ну як не бути в тонусі?!

Звична річ: першій особі держави приспічило ще раз звернутися до всенького свого народу. Навіщо? А хто сумнівався б – щоби повоювати: прем’єрку зайвий раз потовкти, себе вкотре виправдати, начебто ніяк не причетний гарант до неприємностей вседержавних. Біло-пухнастий себто. І що, хтось поспішає ганьбити песиміста-очорнителя за, вибачте, чеснооке блюзнірство? Аж ніяк, звикли вже – а ля ґер, ком а ля ґер. Жодної потреби нема навіть прослуховувати тії звернення: й хрущеві ясно наперед, що скаже «ясноокий».

Юльку-акулку хоч слухати цікавіше, хоч оптимізмом трохи підзарядить. Та й у войовничості своїй бойовитіша, здібна навіть з’язвити пообразніше. Годі й змагатися з нею хамовитому опозиціонеру – ватній іграшці Ренатика, у якої регулярно клинить роботовий гучномовець.

Дик, а мріється ж саме про це! Щоби ЗАТКНУЛИ (запломбували, закоркували, забетонували) свої зчорнілі роти лідери наші, щоби гикавиця до кольок їх скручувала при першій же спробі товкти одне одного. Жодних звинувачень і взаємних знищень хоча би на час кризового «водного замирення»!

Але ж – не змовкне канонада. Якнайперше – зі смердючих закутків СП, звідки так і ллється гнидло. Зовсім не завадило б, хоч по суті це лише дешевий піар –
«Люди Тимошенко просять Князевича перевірити психіку людей Ющенка»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/9/89347.htm

Якщо не з психопатологіями, то, принаймні з людиноненависництвом межують хворі фантазії Кислинських–Соколовських–Завад… Регулярно годуючись їхніми діоксиноподібними блюдами, гарант гарантовано плодитиме лише чорноту і розпуку. Навряд чи що інше. Й це мабуть тіко титанічними зусиллями СП рейтинг довіри до Президента вдається утримувати на рівні 2-3%. Та рейтинг той – не більше 0,2-0,3%! З наближенням до нуля, а далі – до мінусового.

Дебелий шмат месіанських та патріархальних комплексів Ющенка пояснює його психопатологічний портрет, яким порадувала «УП» –
«Психологічний портрет Віктора Андрійовича Ющенка»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/21/83206.htm
«Психологічний портрет ВАЮ-2»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/22/83312.htm

Може трохи менш яскравим, але небезсимптомним був би й аналогічний портрет прем’єрки! Й аналіз протягів, які свистять в обізленій макітрі містера Я. Й узагалі: отакі-от патолого-портретування політчиновництва варто проводити регулярно і в якомога більшому від центра радіусі. Щоби відкрито бачив люд реальну щільність параної на кожні 100 грамів мозкової маси політикуму.

Бо що, як не параноїдальні збурення й амбіції, є найпотужнішим пальним отаких-от воєн, що бруднять розвій України? Здається ніколи не скиснуть бойові топ-новини, що вже скіко часу гірчать на вустах громади. Під кінець року минулого, як не старалися кусатися отруйні парламентські терміти-депутати, канонада внутріпомаранчевої війни звучала все одно лункіше. І болючіше.

Новорічно-різдвяні свята, щоправда, цілковито затхнулися газом. Раша не могла не нагадати, хто головний (і справжній, а не піарний) війнотворець євразійського геополітичного простору. Час був якраз підходящий – подій негусто, народ розслабився, пах і дупу не пильнував. Та й привід убити відразу трьох зайців як не використати: гонорливу Україну потовкти-провчити-зганьбити, Європу налякати й присмирити, хто в євродомі енергетичний пахан – «четко и р-резко» показати. Й еРеФі, схоже, байдуже, що стала та перемога для неї воістину пірровою.
«Експерт: Росія боротиметься за українську ГТС і продовжить шантаж»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/11/89426.htm

Але українські непримиренно воюючі сторони таки перебрали ініціативу в свої руки – канонада їхньої війни знов найгучніша. Гарант уперто гупає прем’єрку, а та товче гарантове «невідомо що» межи ніг. Причому, скочуються й справді до принизливого рівня на кшталт «Ой там, на товчку, на базарі» дві свахи в РНБО засідали…
«Ющенко: “Юлія Володимирівна, без ваших хабарів партнери до вас жопою повернуться”»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/16/89687.htm

Щоправда, нині окреслилася нова тенденція – до розпорошеності, картатості воєнних дій і до збільшення числа «успішних» баталістів. Нестримнішає прагнення піаритися на дошкульних війнах у регіонелів (внутрішній розбрат яких от-от склепає тверда Ахметова рука), у Його Космічності (особливо, у поєдинку з гарантовим наБаложником), у інших партійок (й не лише в червонодупих), а ще (!) – підозрюється таке прагнення у найпотужнішої, загадкової сили – у тої, що НАРОДОМ зветься.

Громадський війновий тенденц озвучив пан Турчинов. Його інтригуючі одкровення щодо загадкових «воєнних дій», «масових заворушень» стали ледь не сенсаційними. «Першою реакцією певної частини населення на серйозні проблеми буде бажання вирішити їх незаконним чином. І ось на цьому етапі ми повинні поставити заслін”, – закликав перший віце-прем’єр.

«ТУРЧИНОВ: “МИ В УМОВАХ БЛИЗЬКОЇ ТРАГЕДІЇ І ВОЄННИХ ДІЙ”»
http://ua.pravda.com.ua/news/2009/2/9/89333.htm

«Луценко хоче збільшити внутрішні війська. Вони до бабусь не лізуть»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/13/89633.htm

А заворушення таки можливі. Формальний привід завжди під рукою – криза. Насамперед, вже звичні для нас міні-«революції» (себто інспіровані, проплачені). Результатом яких ставатимуть рейдерські перемоги економічних чи політичних забарвлень. Он навіть червонодупі намагаються роздувати в регіонах течії протесту «Дістали» (чи «Дістаємо») з мрією реалізувати свій рожевий сон 15 останніх років – повернути жорстку «диктатуру пролетаріату». Зрештою, кандидатів накласти саме свою жорстку руку на країну не бракує – й донецьке «Я», й сумське «Ю», й залізне «БЮ» – через введення авторитарних прямих форм правління.

А список потенційних диригентів «народних заворушень» і в кілька сторінок не вкладеш. В т.ч. й зарубіжних – та ж вічно хтива «рука Москви» так і в’юниться…

Словом, кожен із учасників нинішніх воєн перебуває в очікуванні свого омріяного Годо. Не зовсім за Семюелем Беккетом, але все ж недалеко від театро-абсурдового. Прикрість у тім, що той «Годо» може виявитися нічийним. Аполітичним. Просто протестним. Без різниці – повстання «готів», чи «роботоботів», чи «голодний бунт» доведених до розпуки безробітьків. У будь-якому разі, сценарій подій може виявитися некерованим, небажаним ні для кого. Руйнівним для країни. Як прихід АнтиГодо.
Й тоді вже гірше стане всім.

Допоки не пізно – ховайся, піаролюбний політикуме! Від гріха подалі, від своїх остогидлих воєн. У роботу. В пахалово. Аби не видно і не чутно вас було із-за робочих столів. Аж до дійсного покращення життя, до перемоги над кризою. Отоді вже вилазьте на свої броньовики і піартеся.

А допоки – З-А-Т-К-Н-І-Т-Ь-С-Я!!!
Будь-ласка…

Вер 08

     Як часто катастрофічні речі стартують через невинні «дитячі пустощі»! А руйнація держави – через політичне мимоунітаззя.   

     Щодо трав’яних підпалів: кого не «забадали» випалені підлітками майже повсюдно чорні пустирища! Стількох туристичних (чи й просто прогулянкових) маршрутів ми позбулися через підпалювання «по приколу» вимученої спекою рослинності.

     Через «низові пожежі» вигорають унікальні природні парки, заповідники та й просто кльовий пленер. Повідомлення про там-сям-пожежища стали вже, як прогноз погоди – щоденними.

     Лозова на Харківщині – останній дебело показовий приклад. Почалося із сухої трави, закінчилося повальною евакуацією із зони ймовірного враження снарядами.
Але найочікуванішим (для підпалювачів…) стало оголошене Олександром Турчиновим урядове рішення про виведення з реєстру військових об’єктів (про ліквідацію тобто) Арсеналу №61 у Харківській області. І найважливіше – вивільнена таким – «випадковим» – чином огроменно-гектарна земелька перейде у власність місцевої громади – під дерибан.  

     Рішення ніби благе – з їдного боку. А з іншого – фатально недалекоглядне. Адже таким робом уряд, хай і опосередковано, але офіційно дав старт новій рейдерській схемі: треба земелька – підпали травичку (разом із військовими складами, які в ту травицю загорнені). Чирк сірничком – і ти сват міністру.

     Щодо політичних підпалів: знову впертість, гідна підліткової. Гарант зі зморщено-здутим рейтингом ніби затявся: хочу знову в президенти – і квит! Й ніщо інше не переважить інтереси бригади-секретаріади.  

     Рішення випалити пожухлу травицю-муравицю довкола демкоаліції також стає фатальним. Коаліційні «порохові склади» і так на перманентно-вибуховому нерві бринять, бо вже під стелю затарені балого-фугасами. Але мало того паліям, треба ще й п’яти складарям посмажити.  

     От і маємо артобстріли, логічні після перетину межі критичного розжарення. До того ж, такі обстріли, що доведеться може ще й президентську посаду евакуйовувати. В екзил?

     А то й справді, виходить вже друге спалення демократичної коаліції за одну палійську каденцію. Тільки-от перше ще не було, виявляється, фатальним.

     Новітнім геростратам слава не потрібна, її в них не бракує. Розжареним гнотом керує рука пихи, амбіцій, владної жадоби. Умаслюють той гніт меркантильна корисливість та прагнення урвати мету без огляду на сморід методів.

     Ну що ж, браття неЕфеські геростратенки, видать, ваш час знову настає. Може, виток історичної спіралі цьому сприяє… Так і законодавцями нової моди станете – взаємогеростратівської. От тільки з артемідоподібними храмами у нас і без підпалів – ве-е-е-ликущі проблеми!

    З іншого боку, давньогрецький Геростратько спалив був свого часу зовсім не «диво світу», а вже добряче підтоптане дерев’яне святилище. На вигорілому майдані якого збудували камінний храм.

     Тільки от хто нинішній храм муруватиме? Люди з камінними серцями? Чи ренесансери імперського казарм-філіалу?

     А ким там у нас Артеміда була?
     Богинею полювання? Зрештою, нинішній – із цезарським ім’ям – уосібниці потенційної храмової посвяти така аналогія майже пасує. 
     Багатогруда мати-годувальниця? Якщо палкі обіцянки – це їжа, то може мати місце і така місія нової Артеміди.
     Богиня дівочої чистоти і цнотливості? Навряд чи. Хіба що з образом «Орлеанської діви» ще хоч якось можна  змиритись…

     А храмове спасіння незалежної держави знову, як і раніше, як і древніше, доведеться ліпити з віри в ліпше, з оптимізму. Бо не фенікси ж ми. Смертні. На попелищі не розквітнемо.

Січ 26

       Більшість сторінок новинових сайтів до нудоти рясніють перипетіями бюрократичних ляпасів між двома попюлєрними чиновниками. Жоден з них нізащо не погодиться поступитися іншому і так удар за ударом – без тайм-аутів. Війна амбітних царьків на піку смакування. Мильна опера бюрократичного взаємодубашення…
       Не в образу симпатикам котрогось із героїв-поєдинщиків: ці два чоботи один їдного варті, й обоє послідовні у своєму амплуа. Схоже, рахунок у їхньому чиновничому поєдинку іде вже не на якість, а на кількість – хто явить світові більше позовів, наїздів, бюрократичних чи просто словесних образ. 
       Годі, баста! Набридли вже. Ану, панове, до бар’єру – час стрілятися!
       До відома нормо- і законо-творців: войовничий «дух підворітні» час вводити у вищий чиновничий  ПРОТОКОЛ. Вивершувати на рівень державного Кодексу благородних дуелянтів. Образив – до бар’єру! Хочу-нехочу виключене, лікарняні – не виправдання, кодекс – суворо вимагає. Геть усе – строго за протоколом честі держслужбовця, пістолі – вітчизняного виробництва (дуельний «Форт» з золотим гравіруванням «За честь і славу, за народ»). Під дуельні студії, оскільки видовище обіцяє набути шальоної популярності, надалі доцільно буде переобладнувати стадіони (футбольне їх призначення все’дно відімре – вітчизняні недотепи шкіряного м’яча постараються). А як дуельні арени, стадіони віднайдуть друге життя. Ще й як «гладіаторські» (дуелі ж і холоднозбройні можна ввести у протокольний перелік).
      Вигод – купа:
 — Проблема оновлення кадрів (політичних і чиновницьких) врешті-решт знайде своє гармонійне вирішення.
 — Громадськість перестане заздрити депутатам через їхню недоторканність. Навпаки – співчуватимуть отакій-от недоторканності.
 — Внаслідок природного відбору країна одержить врешті сильного лідера, оскільки до президента доживе лише непереможний, такий собі український Конан-Варвар.
 — Держава шляхом природного відбору обзаведеться благородним та сильним духом політикумом і чиновництвом, які ціну відповідальності за базар розумітимуть кожним мускулом на загартованих, суворих обличчях.
 — Той залишок неспортивного чиновництва, який виживе, нарешті (хоча б у такий спосіб) досягне того рівня цивілізованості, про який громадськість якраз і мріє. Годі буде й віднайти інтелігентніших, чемніших і вихованіших істот, аніж політична й чиновницька еліта держави.

       Тому – до бар’єру панове, до бар’єру! Не товпіться й не штовхайтеся, арен і лицарської зброї вистачить на всіх.