Лис 18

Єзуїтствуючі братчики-анархісти, Mazurok-geroizatsiaнаштовхнені своїм підступним поводирем на чергову вибухову тему, піарнулися по-чорному. Радикальні промо-провокації навряд чи були вчасними й навряд чи – чесними. Однак сама тема «геройського» месництва на поверхню замутненого розслідування справи «караванського стрільця» спливла й без сторонньої «допомоги».

Місяцем раніше її вже намагалися «втопити». Частину подробиць розслідування справи Мазурка було «засекречено» якраз через подібні побоювання. Це був перший «офіційний» острах героїзації «караванського розстрілу»:

«…из показаний выжившего охранника следует, что руководство ТРЦ не просто молчаливо поощряло вымогательство денег, но и объясняло низкую зарплату охранников тем, что «недостающее» они могут «добрать» во время дежурства.
С учетом таких показаний охранника было принято решение НЕ ОБНАРОДОВАТЬ сказанное им, чтобы не вызывать в народе ненависти к охране и не делать из Ярослава Мазурка национального героя, так как в такой ситуации возможная помощь населения в поимке убийцы может прекратиться
…»

Більш ніж зрозуміло: головна небезпека – не в припиненні подібної допомоги, а в можливому НАСЛІДУВАННІ. Який безлад і паніка наповнять країну, якщо подібні «герої-неогайдамаки» почнуть перетворювати її на гуляйполе – методично відстрілювати хапуг-митників, пресувальників-податківців, а найбільше – багатотисячну жадібливу дорожну армію рекетирів-даішників! Що за радикальною логікою є ніби ж і «справедливим». Але яким варварськи-кривавим! Не приведи, Господи!

Тра 06

     Уночі рудого вождя відвідали відбілювачі історії. Буквальні. Нью-вапнярі, фарбомети-герої. Уклонившись поводиреві люмпен-овець, пошанували нетлінні ленінські пантофлі захисним змашенням – білосніжним та антитуфлекарієсним.
     Взутий у білі капцята Ілліч владі донецькій не впаривсь. Негайно було згромовержено комунальникам строгий наказ – скрыть неподобие от глаз илличелюбных донетчан! От шедевр ленініани і зафарбували – в радикально чорний колір. Дещо перестарались, покривши ваксою ще й холоші іллічевих сподніх. Але ж і відбілянти штанцята вождеві заляпали. Що ж тепер очорністам залишається робити?
     Оновлений матово-глянцевий Ілліч, видать, щасливий. Мало того, що туфлю відполірували до блиску, поюзавши між ніг від душі, так ще й життєвої правди додали, одонеччили рудого. Тепер це пам’ятник ходителю в шахтарський нарід, шахтному агітаторові та горланові, не щадящому шузОв на вугільнім пилищі.
     Для натуральності (та композиційної врівноваги) слід, щоправда, було б ще й кепку чорним поліром покрити. Та це вже так – эстетские излишества. І так зійде. Не зі страусової ж шкіри пантофлі йому вдягати!

http://ostro.org/shownews_ks.php?id=48396&lang=ru
http://unian.net/ukr/news/news-249589.html