Вер 01

1 вересня: справді свято – Перший дзвінок.
2 вересня: справді сум – тривожний дзвінок, ба навіть стрес-сирена – повертаються провідні деструктори держави. У кількості 450 бойових деструктивних одиниць.

Це вони, «рідненькі» – наші парламентарі. У цьому сенсі в держави облом: депутатські канікули здулися! Вертаються блокувальники усього і вся. 450 гумових апендиксів знов підуть на приступ усього, що перебуває поза зоною впливу їхніх рідних партій та кровних інтересів.

А як було добре, коли ці «законогуби» канікулилися та гріли черева на курортах. Благодать! Народ лиш зрідка смакував смажені фотки депутатських дуп, спечені ласими до публічного м’яска папарацці. Розніжені та безтурботні, нардепи менш збиткові та руйнівні для країни. Для нас з вами.
Але та благодать минула – настає новий етап для піарних струшувань повітря у парламентській залі, для бойкотувань, блокувань, криків-штовханини, безкінечних перерв та нарад, для вишкірено збоченицьких інтриг та зрад.

І жодного конструктиву! Природне запитання: кому потрібні оці 450 палок у колесах країни? Навіщо державному організмові отой тлустий апендикс на ймення «парламент», який Гарант називає «унікальним органом»? Нині, в умовах тріскучої деградації політики, той орган скорше «уніКальний».
Політикоподіл парламенту, позбавленого мажоритарного (хоча б формально) забарвлення, та ще й відкритого спискування, нівелював і сам сенс власне народного представництва. Ніхто з депів ні перед ким, окрім своїх партійних босів, не відповідальний і нічо виборцеві не винен. Суцільні внутріспрямовані рулі.

Щодо «виробничих» обов’язків – законотворення – те ж саме: нардепи вправляються один перед одним переважно у продукуванні кланових дозвільних грамот.
Обіцянкове ж словоблуддя – усього лиш атрибут, уніформа, ховаючись за яку депи нищать депів-конкурентів. По великому рахунку, вони й Україну готові спалити дотла, аби лиш з нею разом згоріли й опоненти-конкуренти.

  Уф, згоден, замість розмірковувань, поперли емоції… А проти несхибних законів парламентських джунглів все одно – не попреш!
    Яким бачиться вихід? Наприклад: створити дві парламентських палати.
У почесній «верхній» палаті залишити нинішніх трандоболів, назвавши її, скажімо, «Велика політика». Вважати цю палату символом, добровільним тягарем, даниною, жертвою-ясиром – від народу політикам. Нехай отая палата (без номера) буде своєрідним дискусійним клубом. І нехай там нинішні «обранці» пікетують, блокують, виступають, потрошать одне одного (словом, що хочуть, те й роблять). Ще й трансляцію їм вести, з ведучим-Шустером. По «шоу-марафон-каналу».
    А от на «нижню» палату – покласти власне виробничі сподівання. І назвати її, приміром, «Законотворці-роботяги». З цієї палати не вести трасляцій, не робити з неї мекку для преси, взагалі заборонити в ній будь-які шуми. Як у операційній, де триває філігранна робота, у копітких трудах старанно і нудно нидіють фахівці-науковці, економісти, аналітики… Або як у Конституційному суді, з якого – жодної фотки, жодного інтерв’ю.
От там має бути суто робота. Бо всі члени нижньої палати – чорнороби. Ні тобі шалених пільг, квартир та бабла, ні машин (хай на метро на роботу їздять). Матимуть тільки пристойну зарплатню, а на старість – звання «Справжніх Героїв України» і персональні пенсії. Але – відбір у нижню палату проводити на основі обов’язкового медичного обстеження (у психологів, психіатрів і «психопатологоанатомів») та наукового тестування, а також за рівнем IQ. Вхід – тільки для яйцеголових. Яйцепоголовно.

P.S.
Допоки ж виклапуються чи переглядаються ці рядки, довкола земля двигтить і корчиться від масованого бомбардування України. Ні на хвилину не стихає канонада важкої артилерії, котра прицільно б’є з російського боку. У розпалі – інформаційне бомбардування та інформканонада (на щастя, тільки «інформ»).
Лиш один мимобіжний погляд на позиції рашівської артилерійської батареї на ймення «РИА-Новости Украина» – http://rian.com.ua/
На 1 вересня у розділі «Главные новости» новин усього 5. Але які?!
Перелік «снарядів»:

««1). РФ может ужесточить тарифную политику в отношении товаров из Украины
Первый вице-премьер Игорь Шувалов дал поручение Минэкономразвития, Минсельхозу, Минпромторгу и Минфину обеспечить защиту российского рынка в связи с вступлением Украины во Всемирную торговую организацию.
2). Кокойты снова обвиняет США и Украину в геноциде в ЮО
“США и преступный режим Буша так же, как и президент Украины, несут такую же ответственность (как и Грузия) за геноцид югоосетинского народа”, – сказал Кокойты на встрече с российскими и иностранными журналистами.
3). Моряки c американского “Далласа” боятся сходить на берег Севастополя
“Даллас” получил право стоянки на морском вокзале, где швартуются пассажирские теплоходы. Территория морского вокзала огорожена забором, а перед единственным выходом выставлен усиленный пост милиции в количестве десяти человек.
4). Украинцы считают, что им не стоит вмешиваться в конфликт Грузии и РФ
Президент Ющенко поддержал в конфликте Тбилиси и осудил признание РФ независимости Абхазии и Южной Осетии. Премьер Тимошенко воздержалась от жестких оценок и высказалась за сохранение территориальной целостности Грузии. Около половины украинцев считают, что страна не должна поддерживать какую-либо из сторон грузино-российского конфликта.
5). “Регионы” предлагают Раде оценить действия власти по ситуации в Грузии
Партия регионов осуждает украинскую власть за одностороннюю поддержку Тбилиси в грузино-югоосетинском конфликте и инициирует рассмотрение в парламенте этого вопроса, заявил в понедельник лидер партии Виктор Янукович.
»»

Пригніть голови, аби не зачепило! Стріляють шрапнеллю.

Тра 30

Здається, політичні товстопузи доклигують до конструктиву. В одному з напрямків. Хоч і ситуативно, але поєдинковий, дуельний кодекс честі починає вимальовуватися.

Суботній, 31-травневий поєдинок Гелетея з Шуфричем тягне на хіт сезону. Нарешті хоч два політики додумалися побути не лише політичними повіями, а ще й оригінальними шоуменами. Хоча й із клоунським ухилом, але ж – мужжиками.

Взагалі, суто фізичні публічні дуелі не менш публічних політиків – джерело неміряних заробітків у царині видовищної індустрії. Якби подібні мордобої між відомими політ-фейсами були налагоджені на найбільших стадіонах чи хоча б у столичному Палаці спорту, на одних білетах можна було б заробляти стільки, що вистачило б на виплату по всіх совіцьких ощадбанківських книжках.

Раніше я вже був «плакався» на цю тему:
«Луценко–Черновецький. Два герої одного ляпаса. До бар’єру, панове, до бар’єру!»
Тоді назрівало змагання з бігу, та забракло ґоґорливому Луценкові здорового авантюризму. Нині, здається, не забракло. Коса Шуфричевої півникової запальності найшла на Гелетеїв камінь силового, охоронницького ґонору.
І це все вибухне на рингу! Як не радіти конструктиву?! 
 

http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/30/76762.htm
«Гелетей: Шуфрич буде “бігати по килиму”, за “тріскотню” треба відповідати»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/30/76783.htm
«Шуфрич і Гелетей ніяк не визначаться, як краще набити одне одному пику»

Тра 29

Коли одностайність, все йде, як по маслу. Он північні сусіди – яку масну ротацію слуг відпомпезували. Пестливо погладжуючи спецекземпляр конституції, головний інавгурант імперії чесно пообіцяв “защищать суверенитет и независимость, безопасность и целостность государства, верно служить народу”. Уряд чемненько саморозпустився, сторуко саморозчепірившись для обіймів довкола торса нового прем’єра Путіна. Красота! Стереозвуччя тандемократії.

Українські ж політсмикання – скрипучі та скребкі, хоч жорстко підпорядковані тим самим трепетним мріям – ублажити Пересопницьке євангеліє хтивою рукою саме “своєї людини”. Допоки ж “свої люди” понадривали руці у смиканні головного стратегічного ресурсу – першого крісла стольного града. Хляпко напорскавши брудом на все “несвоє”, оббрьохавшись у багнюці й самі, наскородивши алергію у киян-бюлетнесовів.

Верескливі агітанти дістали були навіть мою 6-літню доньку, котра нап’яла з отого усього: “Нехай краще буде Льоня-Космос. Він хоч прикольніший”.

От і виборці – взяли й прикололися  так само. Повернувши Київ на звичні орбіти. Льоніни. А сотні мільйонів долярів, убабахані на піяр, кульки та календарики, безслідно розчиняться у космічному вакуумі. Отакі-от ульоти… Влетіли й пролетіли: що 71 номінант бюлетеня-простирадла – кандидати на мерососа, що 36 партійних ресурсосмоктних угрупувань. З них лиш одиниці повернуть втрачене на виборчій лабуді.

А виборців столичних масакрувати, як це роблять багацько хто, вважаю зайвим. Хоч і натицяні виборчі скриньки найщедріше бабцьолицими бюлетенями, на яких хрестики навпроти прізвища рятівника-благодетеля вимусолені натруджено-зморщеними, тремтячими дланями, пенсіянти були принаймні щирими. Попри гречане припорошення. Їм і справді небагато треба. Але й на це «небагато» далеко не кожен гинтелехтуальний обіцяльник здатен. І для цього не треба бути навіть розумним, сильним чи красивим.

А молодіжний виборчий запал, чи сумлінність затурканих середньовіких трударів самі ж політики своїм пихатим чубленням і струїли, набриднувши донесхочу своїми егоїстичними війнами, пересварками та корисливим взаємотопленням. От посіяне й пожали.

Що не минеться з перегонів? Всіляке сміття та наклейки Київ зішкребе… Лишиться неприємний осад, приколи й анекдоти на згадку (що приємніше). Додасться розчарування – передовсім у так званій «демкоаліції».

Як на мене, показовим був агітлозунг одного із білбордів Омельченка: «Київ знає свого мера!». Вийшло, ніби пророче. Але цимус того вислову – у його «другому» значенні. Адже даний вислів є переспівом відомої примовки «Собака знає свого хазяїна!». То яка може бути любов до киян у авторів таких-от «афоризмів», коли з киянами (взагалі – з людьми, з громадськістю) вони поводяться, як професор Павлов зі своїми піддослідними песиками? Рефлекси виробляють. У такому разі, у включених до рангу «собачок» виробиться лише один рефлекс – відторгнення.

Ще в однієї команди – у ляльок-маріонеток олігарха Іванова, котра зветься «Громадський актив Києва» однією із агіткричалок було: «Сміття на вулицях, бо сміття в політиці. Очистимо Київ від політичного бруду!». Воно звичайно ж приємно, коли смітник прагне очистити довкілля від самого себе, а кавалок бруду – від цілої купи собі подібної консистенції.

Але ж – не вийде! Позаяк, хто із нинішніх політномінантів не посів би столичний престол, корупція НІКУДИ не зникне. Вона лише трохи перезабарвить свою хамелеонну шкірку. То може й справді, хай даунуваті барви й лишаться, їх хоч виразніше видно…

Ще один лакмусовий папірець нинішніх виборів підказує забарвленість наступних президентських. Це чорнопіарність та відвертий цинізм. Серед «найцнотливіших» нинішніх «чорнух» був телекліп – нібито передбачення Нострадамуса щодо «Дами», виворіт відомого ще з парламентських виборів телеролика. У чорнушному подали: «Даму, яку на престол ви обрали, скине народ. Чума смердіть вже не буде».

Більш виразним «чорнилом» став підготовлений структурами мадонни Кільчицької випуск фальшивих «Вечірніх вістей». Похляпали жовчі у нім предостатньо.

Але якнайбільш меркантильного приземлення, повноформатного політтехнологічного отупіння досягнено на цих виборах «Вавілонами» та іншими «світлофорами», запозиченими у лінивих росіянтів, у котрих виборчі «рыла» вже звично проходять подібними «Калашными рядами».

http://pravda.com.ua/news/2008/5/19/75987.htm
«Росіяни влаштували на київських виборах “Вавілон”»

Навряд чи СБУ відкопає причетність Віктора Медведчука до замовлення виборчої схеми «Вавілон», але те, що у банальних торгах за голоси ми деградували мало не до рівня нардепів із Верховної Ради – то майже факт.

Тому, шановні кияни, а також всі, хто вчиться на їхньому гіркому досвіді, – із Очерновеченням вас!

Ілюстрації із фальшивих “Вечірніх вістей”:
 

Бер 19

Все-таки, як розчулюють наївні дитячі пустощі низових депутатченків! Особливо, коли останні сором’язливо визнають свої дрібні корупційненькі витівки. Ну чому, чому не можна їм, обділеним парламентськими стільцями, хоча б на рівні якоїсь Київрадки поскакати справжніми ковбоями?

Андрійко Андрюшкін поскакав. Спочатку із БЮТика – до мерчика-черновеччика. Кльово. Вигідно і без порушень дисципліни пісочниці. Однак сувора вихователька – Юлія БЮТівна – вирішила покарати пустунів. Якимось страшним імперативним мандатом. Злякалися хлопчаки. Андрійко ж зметикував і намалював малюночок – ухвалу Радивилівського райсуду Рівненщини, якою категорично заборонялося реєструвати наступних за списком депутатів БЮТ у Київраді. За такий кльовий «малюночок» довелося, щоправда, віддати пару цукерочок. Зате як пораділи друзі-однопісочники! Оголосили судову заборону у Київраді, показали язички Юлі БЮТівні, скакали гопки досхочу. Милуватися б і радіти.

Але ж ні. Давай розколупувати, розслідувати, вичисляти корупційненькі схемки, рахувати хабарчики. Жах. Панов-е-е-е, це ж дитячі пустощі! Навіщо ж за них карати от-так-от, па-взросламу – фальсифікації, кримінальна справа, 7 РОКІВ В’ЯЗНИЦІ?!

http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/19/73372.htm
«ДЕПУТАТУ-ПЕРЕБІЖЧИКУ БЮТ ЗАГРОЖУЄ 7 РОКІВ ТЮРМИ»

От Андрійко Портнов правильно поліпив пасочки у пісочниці БЮТ. Хоч і поязвив, що його тезко здав хлопчика-жвавчика Олесика Довгого із «потрохами». Мудрий і далекоглядний БЮТ має намір просити суд про поблажливе ставлення до депутата. «Ми вважаємо, що такі обставини (зізнання) можуть пом’якшити його провину» – змилосердив Портнов.

Браво, виховання – майже за Макаренком! Не лякайтеся, милі депутаськи, громадськість на вас не се-е-е-ердицця.