Демократія @ Віктор Жованик
Лют 21

Вважається, що «справжнє обличчя» людини (так само – партії людин) проявляється не в стані «глибокого шафе», а якраз в екстремальних ситуаціях, перед лицем небезпеки, коли індивід рефлексує на головний подразник – страх.
Як на мене, оце і є «справжнє обличчя» ПР (скули котрого вимальовуються з повідомлення про реакцію влади на спротив “афганців” – «Лідеру “афганців”, які стали спиною до Януковича, пропонують виїхати з країни»).
Якраз “афганців” (як і будь-якого, по-справжньому ОРГАНІЗОВАНОГО угрупування) влада тупо боїться.
Тому… Українці, не бійтеся організовуватися! )))

Гру 12

З точки зору рядових переконаних синьосимпатиків: стабільність і процвітання в Україні вже настали б, якби справжнім професіоналам не заважала працювати істерія опозиціонерів. Вихід один – те, що заважає, з дороги слід прибрати. І торжество демократії настане відразу після ліквідації опозиції.

Яку опозицію і в чиїй особі “ліквідовувати” – нікому пояснювати не треба, а от який зміст матиме подальша “синя демократія” – питання… Словом, варіант “тюремної Юлі” якраз і подається як “торжество справедливості та правосуддя”. Щодо самого ж вигляду “ліквідації” думок ще більше: це і політичне забуття, і пожиттєве ув`язнення, і навіть фізичне усунення…

Точки зору безпосередніх “роздувачів істерії” теж вельми розмаїтими не назвеш. Діагнози й щодо Луценка, й щодо Тимошенко схожі – “важкий, критичний стан”, який щодень погіршується фактичним ненаданням медичної допомоги. Процитуємо: «…донька Юлії Тимошенко Євгенія Карр в інтерв’ю німецькому виданню “Bild” днями заявила, що її мати помре, якщо ніхто їй не допоможе. “Моя мати дуже хвора, і вона не отримує необхідної медичної допомоги, страждає від невідомого висипу на шкірі і майже не може ходити”, – сказала Є.Карр».

От якраз у цьому “соусі” найбільш інтригуючими, шокуюче цікавими (а може саме від того – й правдоподібними))) можуть видатися й версії “параноїдальні”. Одну з них – проти ночі – здавшись під напором “знавця”-ейнштейна, перекажу стисло. Отож, після невдалої нейтралізації Ющенка, організованої свого часу, у нинішньому випадку з набагато “небезпечнішим” представником опозиції відповідні секретні служби (не факт, що українські) діють також НАБАГАТО обачніше – аби спрацювати вже без промаху і “навєрняка”, але водночас – “правдоподібно й елегантно” (від останнього “професійного” терміну стає аж моторошно). Тому й робота у даному разі ведеться комплексна (багатьма засобами впливу).

З-поміж таких засобів знавці-параноїки вирізняють різнотипові хвильові (ультра-, інфра- чи т.п.) випромінювачі, котрі розроблялися ще з буремних СРСР-них часів (зокрема, у вигляді від звукохвильових “модуляторів-гармат” до мініатюрних убивчих “брелочків”). Бо як кажуть – й їжаку відомо, що лікувальна панацея – хвильова терапія, якщо її обернути навпаки, може бути досить ефективною “кілерією” (психотропною, імуновбивчою, дестабілізуюче впливаючою на роботу внутрішніх органів жертви, доводячи останні до “колапсу”, а жертву до коми, клінічної смерті). Або ж просто, здатна за короткий час перетворити цілком здорову людину на “ходячу руїну”.

Так-от, УВАГА: щ-щ-щоночі за стінкою камери Тимошенко (за технологією, апробованою на Луценкові) вмикаються 1-2-4 таких-от хвильовички, котрими методично донищуються залишки здоров`я лідерки опозиції. Тому й інакших камерних новин щодо її стану, аніж “важкий” чи “критичний” ви апріорі не почуєте!..

Ну як, страшно?..

Чер 14

У парадні колони владних «новацій», спрямованих на перекроювання того, що за два десятиліття наформувало для всіх нас поняття У-К-Р-А-Ї-Н-А, вклинюється все більше відверто ж-ж-ерстяних. Як-от остання (достеменно варта цитування):

«Молодь, яка підтримує Партію регіонів, отримає знижки в магазинах і нічних клубах»

««« Члени Всеукраїнської молодіжної організації Молоді регіони матимуть ексклюзивні знижки в магазинах, розважальних закладах та медичних закладах по всій Україні.

Презентація відповідної дисконтної картки для молоді анонсована на 16 червня, говориться в прес-релізі, розісланому Молодими регіонами.

“Дисконтна картка Молоді регіони – це ексклюзивний клуб Всеукраїнської молодіжної організації. Ця картка може бути засобом оплати за певні послуги та гарантією надання знижки для членів Молодих регіонів у торгових представництвах партнерів Дисконтного Клубу”, – говориться в прес-релізі.

Зокрема, члени молодіжного крила Партії регіонів зможуть мати знижки на придбання одягу, взуття, косметики, парфумерії, послуги салонів краси, спорткомплексів і культурно-розважальних установ. У перспективі дисконтну програму планується поширити на медичні установи, продовольчі магазини, ресторани, кафе та АЗС.

У презентації дисконтної картки Молоді регіони візьме участь народний депутат України, голова ВМО Молоді регіони Андрій Пінчук.

Нагадаємо, раніше ЗМІ повідомляли, що студентів Харківського національного педагогічного університету ім. Сковороди змушують вступати в Партію регіонів. »»»      (“Кореспондент“)

Хто не пам’ятає черновеччину з гречкою й олією?  Винахід простий, як двері, й не менш ефективний. Як не поширити подібне, але вже в «безподібному» масштабі!? Вкотре скориставшись звичною формулою «Все геніальне – банально просте!» Роздавати ж значно зручніше пільги. Й обіцяти – майбутню шару. Це вам не якась там хлібна картка, а диско-о-онтна (причому, універсальна – від аптеки до АЗС)! Картка-ПееРка!

Згадайте, скільки ви чули розмов про прагматичний меркантилізм і меркантильний прагматизм сучасної молоді. Так-от і його можна використати – не пропадати ж «добру»! Як багато в Україні знайдеться таких, кому до тіла ближче не власна, а ідеологічна сорочка? Правильно, вельми небагато.

Ви встояли перед першим «траншем» пільг, за які пропонується купити вашу позапартійність або іншопартійність? Нема проблем, розширимо перелік! Як вам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, користування газом та електроенергією? Мало? Вам додадуть ще пільги на молодіжний житловий кредит… І ще… І ще… Пільги на користування платними нужниками врешті-решт. Перед подібною «психічною атакою» пільгових обіцянок встоять хіба що поодинокі екземпляри «пропалено антивладних фанатів». Всі інші, як горіхи, посиплються в кошик мегачленної партії – владно-всевладної ПР.
 
Тому – не брикайтеся: якщо й устоїте перед надцятою пільгою, котрась стонадцята вас неодмінно доконає! І ви, сором’язливо потупивши очі (в разі, якщо ви у душі все ще патріот іншого кольору), поплентаєтеся вступати до найщедрішої з партій. Відтак – наваристого вам вступу! Особливо, якщо не забудете, прискіпливенько так, поторгуватися. Продаватися – так з пільгою!

Лют 16

Український хоррор: ніщо не бадьорить воєноборчі сторони так сильно і тремтливо, як очікування війни свіженької…

Здавалося б, чого ще більш бажати: владно-політична будівля скомпонована настільки картато, конфліктно та непримиренно; волохатий смердливо-газовий сусід-нахаба настільки увійшов у раж, що війни без перерв на обід гарантовані на десятиліття. Мало того, навсесвітній вулкан кризи настільки густо присипав перцем та попелом рідні економічні обшири, що роками не відічхаєшся. Ну як не бути в тонусі?!

Звична річ: першій особі держави приспічило ще раз звернутися до всенького свого народу. Навіщо? А хто сумнівався б – щоби повоювати: прем’єрку зайвий раз потовкти, себе вкотре виправдати, начебто ніяк не причетний гарант до неприємностей вседержавних. Біло-пухнастий себто. І що, хтось поспішає ганьбити песиміста-очорнителя за, вибачте, чеснооке блюзнірство? Аж ніяк, звикли вже – а ля ґер, ком а ля ґер. Жодної потреби нема навіть прослуховувати тії звернення: й хрущеві ясно наперед, що скаже «ясноокий».

Юльку-акулку хоч слухати цікавіше, хоч оптимізмом трохи підзарядить. Та й у войовничості своїй бойовитіша, здібна навіть з’язвити пообразніше. Годі й змагатися з нею хамовитому опозиціонеру – ватній іграшці Ренатика, у якої регулярно клинить роботовий гучномовець.

Дик, а мріється ж саме про це! Щоби ЗАТКНУЛИ (запломбували, закоркували, забетонували) свої зчорнілі роти лідери наші, щоби гикавиця до кольок їх скручувала при першій же спробі товкти одне одного. Жодних звинувачень і взаємних знищень хоча би на час кризового «водного замирення»!

Але ж – не змовкне канонада. Якнайперше – зі смердючих закутків СП, звідки так і ллється гнидло. Зовсім не завадило б, хоч по суті це лише дешевий піар –
«Люди Тимошенко просять Князевича перевірити психіку людей Ющенка»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/9/89347.htm

Якщо не з психопатологіями, то, принаймні з людиноненависництвом межують хворі фантазії Кислинських–Соколовських–Завад… Регулярно годуючись їхніми діоксиноподібними блюдами, гарант гарантовано плодитиме лише чорноту і розпуку. Навряд чи що інше. Й це мабуть тіко титанічними зусиллями СП рейтинг довіри до Президента вдається утримувати на рівні 2-3%. Та рейтинг той – не більше 0,2-0,3%! З наближенням до нуля, а далі – до мінусового.

Дебелий шмат месіанських та патріархальних комплексів Ющенка пояснює його психопатологічний портрет, яким порадувала «УП» –
«Психологічний портрет Віктора Андрійовича Ющенка»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/21/83206.htm
«Психологічний портрет ВАЮ-2»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/10/22/83312.htm

Може трохи менш яскравим, але небезсимптомним був би й аналогічний портрет прем’єрки! Й аналіз протягів, які свистять в обізленій макітрі містера Я. Й узагалі: отакі-от патолого-портретування політчиновництва варто проводити регулярно і в якомога більшому від центра радіусі. Щоби відкрито бачив люд реальну щільність параної на кожні 100 грамів мозкової маси політикуму.

Бо що, як не параноїдальні збурення й амбіції, є найпотужнішим пальним отаких-от воєн, що бруднять розвій України? Здається ніколи не скиснуть бойові топ-новини, що вже скіко часу гірчать на вустах громади. Під кінець року минулого, як не старалися кусатися отруйні парламентські терміти-депутати, канонада внутріпомаранчевої війни звучала все одно лункіше. І болючіше.

Новорічно-різдвяні свята, щоправда, цілковито затхнулися газом. Раша не могла не нагадати, хто головний (і справжній, а не піарний) війнотворець євразійського геополітичного простору. Час був якраз підходящий – подій негусто, народ розслабився, пах і дупу не пильнував. Та й привід убити відразу трьох зайців як не використати: гонорливу Україну потовкти-провчити-зганьбити, Європу налякати й присмирити, хто в євродомі енергетичний пахан – «четко и р-резко» показати. Й еРеФі, схоже, байдуже, що стала та перемога для неї воістину пірровою.
«Експерт: Росія боротиметься за українську ГТС і продовжить шантаж»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/11/89426.htm

Але українські непримиренно воюючі сторони таки перебрали ініціативу в свої руки – канонада їхньої війни знов найгучніша. Гарант уперто гупає прем’єрку, а та товче гарантове «невідомо що» межи ніг. Причому, скочуються й справді до принизливого рівня на кшталт «Ой там, на товчку, на базарі» дві свахи в РНБО засідали…
«Ющенко: “Юлія Володимирівна, без ваших хабарів партнери до вас жопою повернуться”»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/16/89687.htm

Щоправда, нині окреслилася нова тенденція – до розпорошеності, картатості воєнних дій і до збільшення числа «успішних» баталістів. Нестримнішає прагнення піаритися на дошкульних війнах у регіонелів (внутрішній розбрат яких от-от склепає тверда Ахметова рука), у Його Космічності (особливо, у поєдинку з гарантовим наБаложником), у інших партійок (й не лише в червонодупих), а ще (!) – підозрюється таке прагнення у найпотужнішої, загадкової сили – у тої, що НАРОДОМ зветься.

Громадський війновий тенденц озвучив пан Турчинов. Його інтригуючі одкровення щодо загадкових «воєнних дій», «масових заворушень» стали ледь не сенсаційними. «Першою реакцією певної частини населення на серйозні проблеми буде бажання вирішити їх незаконним чином. І ось на цьому етапі ми повинні поставити заслін”, – закликав перший віце-прем’єр.

«ТУРЧИНОВ: “МИ В УМОВАХ БЛИЗЬКОЇ ТРАГЕДІЇ І ВОЄННИХ ДІЙ”»
http://ua.pravda.com.ua/news/2009/2/9/89333.htm

«Луценко хоче збільшити внутрішні війська. Вони до бабусь не лізуть»
http://www.pravda.com.ua/news/2009/2/13/89633.htm

А заворушення таки можливі. Формальний привід завжди під рукою – криза. Насамперед, вже звичні для нас міні-«революції» (себто інспіровані, проплачені). Результатом яких ставатимуть рейдерські перемоги економічних чи політичних забарвлень. Он навіть червонодупі намагаються роздувати в регіонах течії протесту «Дістали» (чи «Дістаємо») з мрією реалізувати свій рожевий сон 15 останніх років – повернути жорстку «диктатуру пролетаріату». Зрештою, кандидатів накласти саме свою жорстку руку на країну не бракує – й донецьке «Я», й сумське «Ю», й залізне «БЮ» – через введення авторитарних прямих форм правління.

А список потенційних диригентів «народних заворушень» і в кілька сторінок не вкладеш. В т.ч. й зарубіжних – та ж вічно хтива «рука Москви» так і в’юниться…

Словом, кожен із учасників нинішніх воєн перебуває в очікуванні свого омріяного Годо. Не зовсім за Семюелем Беккетом, але все ж недалеко від театро-абсурдового. Прикрість у тім, що той «Годо» може виявитися нічийним. Аполітичним. Просто протестним. Без різниці – повстання «готів», чи «роботоботів», чи «голодний бунт» доведених до розпуки безробітьків. У будь-якому разі, сценарій подій може виявитися некерованим, небажаним ні для кого. Руйнівним для країни. Як прихід АнтиГодо.
Й тоді вже гірше стане всім.

Допоки не пізно – ховайся, піаролюбний політикуме! Від гріха подалі, від своїх остогидлих воєн. У роботу. В пахалово. Аби не видно і не чутно вас було із-за робочих столів. Аж до дійсного покращення життя, до перемоги над кризою. Отоді вже вилазьте на свої броньовики і піартеся.

А допоки – З-А-Т-К-Н-І-Т-Ь-С-Я!!!
Будь-ласка…

Жов 01

     Шугану сусідів ближніх, аби дальні затремтіли, та ще й добре протрясло щоб – вирішила Раша – і вперлася рогом на грузинській землі. Не грузинська вона тепер, а буф-ф-ферна. Прокладкова чи памперсна, гофроматеріал словом (гусеницями раша-танків згофрований ущерть).

     Мильний спектакль із нібито виведенням військ з грузинської території світову громадськість знудив не менше, аніж українців – гундосні ультиматуми колишніх соратників по демкоаліції.
    
     Як і українські політики, російський Двоголовий Індик довів – вірити його словам, запевненням, твердженням не можна в жодному разі. Віроломність, підступність та блюзнірство, як споконвічні родові плями варварської Московії, знову невідмивно в’їдаються в оновлені штандарти шовіністичної еРеФи.
    
     Коли Україна зі скрипом почала робити несміливі кроки з відновлення власної історії, Росію лютило, що в неї відбирають украдене й безповоротно присвоєне нею ще в минулі століття.  

     ««Протягом сотень років російських дітей у школі вчили, що “Киев – мать городов русских”. Батькам важко пояснити дітям, чому Київ знаходиться за кордоном і навіть не пов’язаний з Росією. Так само важко багатьом патріотично налаштованим росіянам прийняти той факт, що історія Росії починається в XIV столітті з варварського князівства Московського, а не з Києва, який на три сторіччя раніше при князі Ярославі Мудрому вже був столицею великої, економічно і культурно процвітаючої європейської країни»», – пише у статті в The Washington Times консультант з політики національної безпеки у Вашингтоні Віктор Басюк.
«Україна в НАТО помирить Росію і Захід?»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/9/30/82025.htm

     І справді, відбери у Росії незаконно присвоєну нею багатющу спадщину Київської держави Русі – і її варварське єство стане голим-лисим на горбі. Тому й опирається вона, тому й не віддає ні «п’яді» раніше загарбаного, присвоєного, викраденого, стягненого «з чужого плеча» та начепіреного на свою «косую сажень».

     У грузинську територію Раша вгризлася – не відірвеш. А відривати ж від чужого треба! Тому й спрямували 22 країни світу своїх 300 спартанців – європейських миротворців до зраненої Грузії. Аби стежили за підступним крадієм, контролювали неконтрольовані самостійно дії раша-клептомана.

     «Миротворці Євросоюзу, які у середу починають свою місію в Грузії, не матимуть негайного доступу до буферних зон навколо Південної Осетії»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=737684
«На першому етапі спостерігачі ЄС працюватимуть на територіях, прилеглих до зон південноосетинского і абхазького конфліктів»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=737674

     А що Росія? Опирається, шкіриться і поспіхом наїжачується все новим і новим озброєнням.
«Уряд РФ додатково виділить на озброєння 80 млрд рублів»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=738015

     Ясна річ, рожевих планів ніхто не ліпить. Хоч і триста тих сучасних євроспартанців, але що вони зроблять? Не в тій вони силі, що пращури їхні, що славнії Спарти сини. Потовчуться-потовчуться – та й розійдуться. Пальчиками посваряться, міжнародними нормами подокоряють, на тотальне недопускання поображаються – та й по тому. Норми міжнародні для євроджентльменів писані. А відверті нахаби як плювали на них, так і плюватимуть – з масним перегаром. Газовим.
    
     Перманентна варварська епоха РФ ще тільки зайшла на новий висхідний виток. Ще наплачуться від тих витків – і світова громадськість, і сусіди сором’язливі, й сотні тисяч свідомих росіян. Біс.

Вер 19

     Не сталося, як мріялось! Увірвавшись зголоднілими на скандали й вигідну руйнацію до політичних терен, розбратці-депутатці головними ньюсмейкерами держави так і не стали. Куди їм угнатися за головними поєдинщиками, котрі на повнім ходу пруть до прірви?! Скубати їм по дрібницях, або ж приєднатися до генеральних воюючих сторін. Помогти тій чи іншій бомбанути посильніш. І попутно висмоктати й собі сцьось солоденьке.

     Дик, найсолодшим висмоктишем була б для них, звичайно ж, парламентська республіка. З матрьошкуватим президентом та зговірливо-догідливим прем’єром. Та й рулери з Расєї, як видно, теж про подібне «счастіє» тіко й мріють. Оскільки горбата нестабільність гарантованою для України була б навіки. А отже – керування іззовні завжди можна було б організовувати за першої ж ліпшої потреби.  

     Ну які рулери із депутатів? Хіба що камікадзеподібні. Не зможе (навіть гіпотетично) хоч будь-коли оте недолуге картате збіговисько тримати державне стерно. Не випливе Укркаравелла зі штормової зони, допоки її стерно обліплене буде отим гризливим, озлобленим комком на ймення Рада. А от під дисциплінарним кнутом – випливе. Навіть під двоязиким – Янеко-Юльним. Ать-два – голосувать, братва!

     Що найсокровенніше має дарувати лідер? Душу! Вести за собою, надихати, оптимізму, віри і світлої енергії додавати. Аби жити хотілося! І рук докласти праглося.

     Хто нам дарує таке щастя? Та ніхто!!! Хіба що Юлька час від часу неприроднім, роблено-дутим популізмо-оптимізмом обдаровує. Дик, і за це спасибі їй огроменне! Хоч хтось світлими барвами оперує.

     Ким у нас гарант нині підпрацьовує? Президент у нас – Головний Скиглій і Бурчун держави. Послухаєш його, «сердобольного» – удавитися хочеться. І те не так, і це погано, і тут злостивці, й там вороги. «Кранти» вже сьогодні… За таким лідером лише до комори плестися, де з бантини мотузок звивається, заплетений у тугу петельку.

     Лебедина пісня нині у гаранта (і єдиний порятунок на збереження рейтингу) – самопроголошена монополія на піклування про Україну. Усі промосковські, а я патріот! Руками Балоги–ЄЦ ланцюги багатокілометрового «єднання» вишиковуються. Хід непоганий – та недобровільний. Не знизу – згори той ланцюг!

     Однак, попри все, для «ходу у відчаї» придумано непогано, бо іншого такого моменту – підняти гаранто-рейтинг із 5 хоча б до 8 відсотків – навряд чи виждеться.

     А іззовні – рух іде… Американці виводять війська, росіянці – заводять. Життя вирує майже.
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=730630
«Сполучені Штати Америки на початку 2009 року виведуть з Іраку майже 8 тисяч військовослужбовців – президент США Джордж Буш»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=730633
«Росія розмістить 7600 військових на базах в Абхазії і Південній Осетії»
«Врівноважується», як у сполучених ємкостях: скільки із одної вийшло, в іншу увійшло…

     Хоча для еРеФців, мабуть, «сумнувато» виглядає: пройшло вже майже півтора місяці як «Війнотворець №1» (Раша, Раша!) не веде ні з ким відкритої збройної війни. Застоялися вже «русскіє арли-воіни», нетерпляче гребуть копитами радную (і чужу) землю, ждучи подальшої Путінської відмашки. Російські економічна, інформаційна війни, від канонади яких закладає вуха усім сусідам, – не той драйв, якого Масквє хоцця!

     А сепаратистські регіони Грузії (Півд.Абхазія з Осетією), керовані громадянами Росії – колишніми ФСБ-шниками, а нині спів-лідерами самопроголошених територій, чекають на підтримку. І дочікуються.
http://ukrinform-korr.livejournal.com/171020.html
«ВР Крыма призывает украинский парламент признать независимость Абхазии и Южной Осетии»
http://ukrinform-korr.livejournal.com/144976.html
«Луганські депутати попросили ВР України визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії»

     Ніби ж не дивно: про це заявляють потенційно сепаратистські (з огляду на склад більшості кримського парламенту та луганського «регламенту» – ПР + Вітренчани) регіони. Зверніть увагу, як підігріваються останнім часом «новини» у Криму. Топ-новини вже не кримсько-татарські (та карта не пляше, як треба Росії), а парт-регіонні й натале-вітренні. От за ким сила й майбутнє (не українське, звичайно ж).
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=733835
«Заклик Верховної Ради Криму визнати незалежність сепаратистських регіонів Грузії посилює побоювання, що Росія може спробувати розіграти “грузинський сценарій” і в Україні – “Файненшл Таймс”»

     Так, не хоцця, до болю не хоцця – ні паралічламентської республіки, ні розламентської.
Але ж: а світле де? А світлого – катма! Агов, де наш недремний Данко?
 

Вер 08

     Як часто катастрофічні речі стартують через невинні «дитячі пустощі»! А руйнація держави – через політичне мимоунітаззя.   

     Щодо трав’яних підпалів: кого не «забадали» випалені підлітками майже повсюдно чорні пустирища! Стількох туристичних (чи й просто прогулянкових) маршрутів ми позбулися через підпалювання «по приколу» вимученої спекою рослинності.

     Через «низові пожежі» вигорають унікальні природні парки, заповідники та й просто кльовий пленер. Повідомлення про там-сям-пожежища стали вже, як прогноз погоди – щоденними.

     Лозова на Харківщині – останній дебело показовий приклад. Почалося із сухої трави, закінчилося повальною евакуацією із зони ймовірного враження снарядами.
Але найочікуванішим (для підпалювачів…) стало оголошене Олександром Турчиновим урядове рішення про виведення з реєстру військових об’єктів (про ліквідацію тобто) Арсеналу №61 у Харківській області. І найважливіше – вивільнена таким – «випадковим» – чином огроменно-гектарна земелька перейде у власність місцевої громади – під дерибан.  

     Рішення ніби благе – з їдного боку. А з іншого – фатально недалекоглядне. Адже таким робом уряд, хай і опосередковано, але офіційно дав старт новій рейдерській схемі: треба земелька – підпали травичку (разом із військовими складами, які в ту травицю загорнені). Чирк сірничком – і ти сват міністру.

     Щодо політичних підпалів: знову впертість, гідна підліткової. Гарант зі зморщено-здутим рейтингом ніби затявся: хочу знову в президенти – і квит! Й ніщо інше не переважить інтереси бригади-секретаріади.  

     Рішення випалити пожухлу травицю-муравицю довкола демкоаліції також стає фатальним. Коаліційні «порохові склади» і так на перманентно-вибуховому нерві бринять, бо вже під стелю затарені балого-фугасами. Але мало того паліям, треба ще й п’яти складарям посмажити.  

     От і маємо артобстріли, логічні після перетину межі критичного розжарення. До того ж, такі обстріли, що доведеться може ще й президентську посаду евакуйовувати. В екзил?

     А то й справді, виходить вже друге спалення демократичної коаліції за одну палійську каденцію. Тільки-от перше ще не було, виявляється, фатальним.

     Новітнім геростратам слава не потрібна, її в них не бракує. Розжареним гнотом керує рука пихи, амбіцій, владної жадоби. Умаслюють той гніт меркантильна корисливість та прагнення урвати мету без огляду на сморід методів.

     Ну що ж, браття неЕфеські геростратенки, видать, ваш час знову настає. Може, виток історичної спіралі цьому сприяє… Так і законодавцями нової моди станете – взаємогеростратівської. От тільки з артемідоподібними храмами у нас і без підпалів – ве-е-е-ликущі проблеми!

    З іншого боку, давньогрецький Геростратько спалив був свого часу зовсім не «диво світу», а вже добряче підтоптане дерев’яне святилище. На вигорілому майдані якого збудували камінний храм.

     Тільки от хто нинішній храм муруватиме? Люди з камінними серцями? Чи ренесансери імперського казарм-філіалу?

     А ким там у нас Артеміда була?
     Богинею полювання? Зрештою, нинішній – із цезарським ім’ям – уосібниці потенційної храмової посвяти така аналогія майже пасує. 
     Багатогруда мати-годувальниця? Якщо палкі обіцянки – це їжа, то може мати місце і така місія нової Артеміди.
     Богиня дівочої чистоти і цнотливості? Навряд чи. Хіба що з образом «Орлеанської діви» ще хоч якось можна  змиритись…

     А храмове спасіння незалежної держави знову, як і раніше, як і древніше, доведеться ліпити з віри в ліпше, з оптимізму. Бо не фенікси ж ми. Смертні. На попелищі не розквітнемо.

Сер 31

8.08.2008 – ……
Як мало часу сплинуло, а як змінився світ!

На межі відліків, повертаючись додому з відпустки безтурботно засмаглий, віз колегам кримського вина. Вдома – ШОК! І відлік вже новий. Війна третього тисячоліття – зовсім поруч, між «колегами» по СНД. Неймовірно, але, біс забирай, – показово, бо головний провокатор та агресор континенту вперто, невблаганно незмінний – Раша, Раша, Раша!  
Не дивно, що наступного дня на роботу я пішов із «Тбілісі». Соком багряних грон країни, у якій стало криваво-червоно… Боляче…

Недавня новина нагадала про той день своєю співзвучністю:
«США і Польща відзначили розміщення ПРО грузинським “Кіндзмараулі”»
http://www.unian.net/ukr/news/news-268690.html

Чи варто дивуватися події та способу її «відзначення» – після такого-от російського «стимулу». Не приведи, Боже, подібним чином стимулюватися надалі! Але, схоже на те, що «північна сусідка» (ворогові не побажаєш такого сусіда) на подібні «стимули» буде щедрою. Зірвано-башенна еРеФа так розкочегарилася у своєму імперському, силовому угарі, що мабуть не зупиниться, допоки не розкрутить нову «холодну війну». І схоже, готова охолодити на орбіті довкола себе, нахабно-егоцентричної, весь навколишній світ!

Неототалітарна Росія ломонулася у силовий реванш після стількох програшів загальносвітовій демократизації. У неї – ностальгія по середньовіччю. Маски здерті: з-під блакитної фарби, блюзнірськи плеканого іміджу «брателли-миротвориці» – прям як із бані, вигулькнула «рожа красная». Нахабний диктатор увійшов у раж.

Неймовірно, настільки навсебічно Росія готова демонструвати цілковиту зневагу. До всього і до всіх. На сусідів-еСеНДівців (разом з їхньою «т-т-територіальною цілісністю») Росії просто наплювати й розтерти, на світові громадські структури – наплювати звисока, на європейську спільноту – плювати через газову трубу. На Штати ж – з особливою насолодою, тричі й із підсьорбом.
А про те, наскільки обхаркані Росією її ж власні міжнародні зобов’язання, бридко й згадувати. Останні тупо стоять і обтікають.

Назвати нинішню політику російського керівництва новітнім шовіністичним нацизмом? Можна, підстав для цього – хоч відбавляй. Імперським бєспрєдєлом? Ще й як! Сподвигає бо Раша ще й не на такі порівняння. Їй-бо, як не люблю це звукосполучення, але й його Росія відроджує – тільки вже на свою адресу: пам’ятаєте холодновоєнний термін «ворог №1»? Так от номінант на це високе звання малюється бе-е-езсумнівний. Як це не прикро.
Аби не уподоблятися Росії у будівництві ворогопірамід, можна її називати простіше – «Війнотворець №1». Скромно і цілком заслужено. Так-от, проти незалежної України цей війнотворець воює вже давно. І доволі успішно. Економічно – років вже так з 15. Політично – усі 17. Інформаційно – чи не найсильніше. Особливо «комплексно» – нині.

Взяти в одній лиш грузинській темі. Образ «українця-ворога» плекався з маразматичною наполегливістю: «хохли» нібито були присутні з грузинського боку повсюдно – зенітним вогнем опікувались, у літаках гасали повально, у танках – через одного, ще й, переодягшись у російських війнотворців, почали нібито організовувати мародерсько-підривні групи з метою компрометації «величавых русских воинов». Як там раша-генерал В’ячеслав Борисов заявляв: «У мене є інформація, що тут українські диверсанти працюють і рвуть все підряд від нашого імені». Було б ім’я, а то ж одні лиш «нашизми» у росіян!

Відверто збоченицьке виправдання Москвою своєї агресії в Грузії шокувало і продовжує шокувати весь світ (окрім хіба що громадян Росії – їх це переважно гріє, як імпер-патріотів). Проросійські організації, які контролюють Севастополь, вже відкрито й неприховано заявляють, що діють на замовлення і під фінансування саме матушкі-Расєї.
http://www.pravda.com.ua/news/2008/8/26/80306.htm
«Ющенко: Україна виявилася заручником у геополітичній грі Росії»

Як розцінюють західні експерти, «Росія вже де-факто окупувала Крим». Добре, якщо тільки Крим… Рашівські піар-перли сиплються в інформаційний ефір, наче з рога достатку. Попри Путінське офіціозне прикриття щодо провокаційності кримської теми.
http://www.izvestia.ru/ukraina/article3119964/
«Вторая Крымская. Готова ли Россия вернуть полуостров?»
За логікою ударної статті «Известий» (про другу після грузинської кримську війну), територіальну цілісність України гарантує лише один документ – «российско-украинский Большой договор о дружбе и сотрудничестве» (про те, що в України є всі державні атрибути, навіть не згадується  – ет, дрібниці які). По-«известински»: якщо Росія той договір не продовжить, розірве, то матиме повне право реалізовувати своє право на Крим і Севастополь.
Ну і так далі: очевидні, об’єктивні реалії тупо ставляться з ніг на голову, і патріотичний раша-обиватель вірить усій тій чорнушній риториці й ще більше розпалюється проти України. Як бачимо – і проти всього світу. За безшабашною раша-логікою – «Бичевать – так с музыкой!».  

Дорога у прірву – колесо скандальних вчинків Росії розкручується нею все сильніше. «Сенсації» за «сенсаціями». Невдовзі ще можемо й почути, що Росія іще когось після себе убовкала визнати Південну Осетію та Абхазію. Щодо бажаних для Раші подій – ще хтозна, а от протилежний ефект від очікуваного Москвою резонуватиме ще не раз і не двічі.

Й резонуватиме скрізь, окрім хіба що України. Тут у Раші певності набагато більше. Відвертим програшем РФ-імперії стало лише те, що в Україні прагнення вступити до системи колективної безпеки НАТО вона посилила багатократно. Але єдності у нас – як не було, так і нема. Це Грузію нависла небезпека згуртувала воєдино. Українців – аж ніяк.

От, не дай Бог, чавне «истосковавшийся по агресии» військовий російський чобіт Україну – і що буде? Без сумніву, патріотично налаштовані українці сприймуть окупанта адекватно його агресії. Але скільки так званих «громадян» України зустрінуть «визволителів» хлібом-сіллю, пустять сльозу розчулення, пов’яжуть на гусениці загарбницьких танків вишиті рушники та сумлінно лопотітимуть перед ними заздалегідь припасеними російськими прапорцями (а найбільш завбачливі – й заздалегідь заготовленими російськими паспортами). В одному Севастополі скільки он, ніби ж під 100 тисяч власників двоголовоорлих паспортин?!

Годі доводити й те, що в Україні навіть імовірна війна не поєднала б вітчизняні антагоністичні «владно-опозиційні» сторони. Скорше навпаки – ще більше роз’єднала б. Не вгамувався б і знавіснілий український так званий політикум, невиліковно потрощений вірусом деградації. Стихнути (на якийсь час) може хіба що війна на знищення між українськими президентом та прем’єркою. Точніше, затята війна на знищення прем’єрки, що її веде Секретаріат Президента.

Словом, підстав для оптимізму – грець знайдеш! Уперто віриться, лиш в те, що світ не зміниться на гірше.
Будемо в блуді й далі, панове ліпники українського відліку?

139
Тінь над Кавказом
240 

Тра 29

Коли одностайність, все йде, як по маслу. Он північні сусіди – яку масну ротацію слуг відпомпезували. Пестливо погладжуючи спецекземпляр конституції, головний інавгурант імперії чесно пообіцяв “защищать суверенитет и независимость, безопасность и целостность государства, верно служить народу”. Уряд чемненько саморозпустився, сторуко саморозчепірившись для обіймів довкола торса нового прем’єра Путіна. Красота! Стереозвуччя тандемократії.

Українські ж політсмикання – скрипучі та скребкі, хоч жорстко підпорядковані тим самим трепетним мріям – ублажити Пересопницьке євангеліє хтивою рукою саме “своєї людини”. Допоки ж “свої люди” понадривали руці у смиканні головного стратегічного ресурсу – першого крісла стольного града. Хляпко напорскавши брудом на все “несвоє”, оббрьохавшись у багнюці й самі, наскородивши алергію у киян-бюлетнесовів.

Верескливі агітанти дістали були навіть мою 6-літню доньку, котра нап’яла з отого усього: “Нехай краще буде Льоня-Космос. Він хоч прикольніший”.

От і виборці – взяли й прикололися  так само. Повернувши Київ на звичні орбіти. Льоніни. А сотні мільйонів долярів, убабахані на піяр, кульки та календарики, безслідно розчиняться у космічному вакуумі. Отакі-от ульоти… Влетіли й пролетіли: що 71 номінант бюлетеня-простирадла – кандидати на мерососа, що 36 партійних ресурсосмоктних угрупувань. З них лиш одиниці повернуть втрачене на виборчій лабуді.

А виборців столичних масакрувати, як це роблять багацько хто, вважаю зайвим. Хоч і натицяні виборчі скриньки найщедріше бабцьолицими бюлетенями, на яких хрестики навпроти прізвища рятівника-благодетеля вимусолені натруджено-зморщеними, тремтячими дланями, пенсіянти були принаймні щирими. Попри гречане припорошення. Їм і справді небагато треба. Але й на це «небагато» далеко не кожен гинтелехтуальний обіцяльник здатен. І для цього не треба бути навіть розумним, сильним чи красивим.

А молодіжний виборчий запал, чи сумлінність затурканих середньовіких трударів самі ж політики своїм пихатим чубленням і струїли, набриднувши донесхочу своїми егоїстичними війнами, пересварками та корисливим взаємотопленням. От посіяне й пожали.

Що не минеться з перегонів? Всіляке сміття та наклейки Київ зішкребе… Лишиться неприємний осад, приколи й анекдоти на згадку (що приємніше). Додасться розчарування – передовсім у так званій «демкоаліції».

Як на мене, показовим був агітлозунг одного із білбордів Омельченка: «Київ знає свого мера!». Вийшло, ніби пророче. Але цимус того вислову – у його «другому» значенні. Адже даний вислів є переспівом відомої примовки «Собака знає свого хазяїна!». То яка може бути любов до киян у авторів таких-от «афоризмів», коли з киянами (взагалі – з людьми, з громадськістю) вони поводяться, як професор Павлов зі своїми піддослідними песиками? Рефлекси виробляють. У такому разі, у включених до рангу «собачок» виробиться лише один рефлекс – відторгнення.

Ще в однієї команди – у ляльок-маріонеток олігарха Іванова, котра зветься «Громадський актив Києва» однією із агіткричалок було: «Сміття на вулицях, бо сміття в політиці. Очистимо Київ від політичного бруду!». Воно звичайно ж приємно, коли смітник прагне очистити довкілля від самого себе, а кавалок бруду – від цілої купи собі подібної консистенції.

Але ж – не вийде! Позаяк, хто із нинішніх політномінантів не посів би столичний престол, корупція НІКУДИ не зникне. Вона лише трохи перезабарвить свою хамелеонну шкірку. То може й справді, хай даунуваті барви й лишаться, їх хоч виразніше видно…

Ще один лакмусовий папірець нинішніх виборів підказує забарвленість наступних президентських. Це чорнопіарність та відвертий цинізм. Серед «найцнотливіших» нинішніх «чорнух» був телекліп – нібито передбачення Нострадамуса щодо «Дами», виворіт відомого ще з парламентських виборів телеролика. У чорнушному подали: «Даму, яку на престол ви обрали, скине народ. Чума смердіть вже не буде».

Більш виразним «чорнилом» став підготовлений структурами мадонни Кільчицької випуск фальшивих «Вечірніх вістей». Похляпали жовчі у нім предостатньо.

Але якнайбільш меркантильного приземлення, повноформатного політтехнологічного отупіння досягнено на цих виборах «Вавілонами» та іншими «світлофорами», запозиченими у лінивих росіянтів, у котрих виборчі «рыла» вже звично проходять подібними «Калашными рядами».

http://pravda.com.ua/news/2008/5/19/75987.htm
«Росіяни влаштували на київських виборах “Вавілон”»

Навряд чи СБУ відкопає причетність Віктора Медведчука до замовлення виборчої схеми «Вавілон», але те, що у банальних торгах за голоси ми деградували мало не до рівня нардепів із Верховної Ради – то майже факт.

Тому, шановні кияни, а також всі, хто вчиться на їхньому гіркому досвіді, – із Очерновеченням вас!

Ілюстрації із фальшивих “Вечірніх вістей”:
 

Тра 18

Добре, звільнімося від стереотипів типу «Сєвєродонецьк – сепаратизм». Спробуємо поглянути на події в цьому регіоні дружелюбніше. Як у колі взаємоповажних співгромадян.

Отож, 17 травня. Луганськ. Завершилася триденна міжнародна науково-практична конференція, в якій взяли участь «9 государств, 27 городов и 49 учебных заведений». Прекрасно, співпраця наукової думки. Назва конференції – «Русский язык как фактор развития духовности в современной Украине». Чому б і ні, чому б і не фактор? Погоджуємось. Адже ж і організований цей поважний захід Луганською обласною радою разом із Центром міжкультурних комунікацій Луганського національного університету ім.Т.Шевченка, та ще й рамках II Міжнародного фестивалю «Великое русское слово» VI Форуму «Дни славянской письменности и культуры».

Цікавимось результатами даної науково-практичної роботи. А результат он який – «участники конференции приняли специальное обращение в адрес Совета Европы, Украинского Хельсинского союза по правам человека, Академии наук Украины, трех комитетов Верховной Рады Украины, Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека и Министерства образования Украины в связи с участившимися фактами проявления агрессивного национализма в Украине».

Гаразд, не будемо присікуватися, може окасті науковці десь і накопали української агресивності. Може, з їхньої точки зору це якраз і є визначальним для «русского языка как фактора развития духовности в современной Украине». Шукаємо у тексті звернення кричущі приклади – у чому ж полягає агресивність?

«…это, в первую очередь выражается декларированием стремлений определенных политических сил к созданию моноэтнического государства, привелигированными будут считаться только те, кто “думает по-украински об украинской Украине“. В стране последовательно и настойчиво насаждается идея превосходства так называемой титульной нации над всеми другими населяющими нашу страну нациями и народностями».

Що ж, прикладів нема, але «наукові» декларації вражають. Лексика прям з часів «холодної війни» (яку росіяни ведуть і досі).
Епохальне звернення коментує один із науковців-співавторів – директор Українського філіалу Інституту країн СНД Володимир Корнілов:

«Между Россией и Украиной действует Большой договор о дружбе и сотрудничестве, где обе стороны, оба наши государства 10 лет назад взяли на себя обязательства на государственном уровне отказаться от политики национальной и языковой  ассимиляции. Как мы видим здесь, на территории Украины государство поступает вопреки своим обязательствам. И именно это не в последнюю очередь стало причиной того, что Россия поставила вопрос о непродлении договора о дружбе, срок которого заканчивается 1 апреля следующего года».

Володимир Корнілов стривожений тим, що в Україні «растет число людей, которые ассимилируются»:

«Если мы сравним результаты последней переписи населения с предпоследней, мы увидим, что значит число жителей Украины поменяли свою самоидентификацию национальную с русской на украинскую. Это  значительное падение – на несколько миллионов человек населения по сравнению с переписью 2001 года.
Понятное дело, что это результат политики ассимиляции, которая проводилась у нас и до 2004 года, а сейчас проводится с еще большей силой.
Часть населения в виду политики, которую ведет государство, может поменять свою идентичность, как национальную, так и языковую. Это как раз и вызывает тревогу целого ряда общественных организаций здесь на Украине и эта тревога уже зафиксирована и со стороны государства Россия
» – резюмував Корнілов.

Ну що ж, прапор в руки. Свобода слова ж! Тією ж мірою, що й у іншого науковця, який дає по-своєму ґрунтовний аналіз того, що відбувається і що очікує Україну в результаті отаких-от виключно «об’єктивних» і «мирних» заяв.

Стаття Ігора Радзієвського «Чи проіснує Україна до 2017 року?»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/14/75773.htm
Він теж аналізує:

«Хто має “щастя” стикатися з російськими ЗМІ, насамперед з електронними, як найвпливовішими, не може не помітити радикальної зміни тональності та змісту матеріалів, в яких йдеться про Україну. Вражає просто таки вал викривленої, негативно забарвленої, зманіпульованої інформації на малоросійську тематику.
Жодного випуску новин фактично не обходиться без плювка у бік України. Максимально використовується будь-який медіапривід. При цьому головним є принцип – чим більше брехні, негативу, приниження й образ, тим краще.
Інформаційна агресія набирає не лише обертів, але й сягає нових рівнів. Розпочато спецоперації у світовому медійному просторі зі спотворення міжнародного іміджу України.
Останній приклад – детективна історія з лялькою Адольфа Гітлера, яка стараннями російських спецслужб отримала гучний резонанс у провідних іноземних ЗМІ. Можна бути впевненим, що далі буде…
Дочекалися таки українці втілення у життя єльцинської заповіді росіянам: прокинувся зранку – згадай, що ти доброго зробив для України.
До речі, в Росії навіть і не приховують, що в них державна інформаційна політика в українському векторі єдина, системна та спланована. Діяльність засобів масової інформації усіх форм власності скоординована і спрямована на досягнення конкретних цілей та завдань, які формулюються у Кремлі.
А досягатимуть вони двоякої мети.
По-перше, втовкмачити у голови як населення російських теренів, так і світової спільноти, думку про те, що в Україні запанували антиросійські, фашизоїдні сили, підступні та безвідповідальні, схильні до жорстокості та авторитаризму, приборкання яких буде великим благом для людства.
Для цього реанімуються старі та формуються нові міфи і стереотипи, які провокують негативне сприйняття українців у Росії та світі.
По-друге, дестабілізувати ситуацію в Україні, живити проросійські, сепаратистські настрої в її східній та південно-східній частинах
».

Ну і так далі. Словом, інформвійну вже маємо, панове. І це стає все більш упертим фактом. На превеликий жаль…

Добре, не буду накручувати, а то ще й мене обізвуть агресивним націоналістом. Процитую ще разичок мудрощі все того ж луганського «науковця» Володимира Корнілова:

«В любом гражданском обществе любая проблема, которая это общество волнует, должна обсуждаться всеми институциями этого общества – от политических партий до общественных организаций, и, конечно, учеными. На этом зиждется гражданское обво.
Проблема в нашей стране заключается в том, что могут пройти сотни круглых столов экспертного сообщества, съездов, народ может высказывать свое мнение на референдумах, но власть (я сейчас не говорю о конкретной власти на Украине, эта проблема была и прежде) может просто не слышать, игнорировать голос общественности.
Вот это показатель, мягко говоря, неразвитости гражданского общества в нашей стране
».

Не знаю, що таке «гражданское обво», яке «зиждется» – може те, що «сторуко, стозево и обло», а може лише журналістська туговухість чи тугодрукість. Але шановній громадськості залишатися збоку та відмовчуватися, гадаю, чимдалі, тим удаватиметься все менше і менше. Інакше отому громадянському суспільству, чи демократії в Україні, чи й самій Україні таки доведеться відчути на власній шкурі глибинний зміст поняття «ГАПЛИК». Тьфу-тьфу…

http://ostro.org/shownews_ks.php?id=48721&lang=ru
http://pda.korrespondent.net/ukraine/events/464352
http://irtafax.com.ua/news/2008-05-16-89.html
http://www.rupor.info/news-obshhestvo/2008/05/16/sezd-v-severodonecke-sostoitsja-snova/