Лис 18

Єзуїтствуючі братчики-анархісти, Mazurok-geroizatsiaнаштовхнені своїм підступним поводирем на чергову вибухову тему, піарнулися по-чорному. Радикальні промо-провокації навряд чи були вчасними й навряд чи – чесними. Однак сама тема «геройського» месництва на поверхню замутненого розслідування справи «караванського стрільця» спливла й без сторонньої «допомоги».

Місяцем раніше її вже намагалися «втопити». Частину подробиць розслідування справи Мазурка було «засекречено» якраз через подібні побоювання. Це був перший «офіційний» острах героїзації «караванського розстрілу»:

«…из показаний выжившего охранника следует, что руководство ТРЦ не просто молчаливо поощряло вымогательство денег, но и объясняло низкую зарплату охранников тем, что «недостающее» они могут «добрать» во время дежурства.
С учетом таких показаний охранника было принято решение НЕ ОБНАРОДОВАТЬ сказанное им, чтобы не вызывать в народе ненависти к охране и не делать из Ярослава Мазурка национального героя, так как в такой ситуации возможная помощь населения в поимке убийцы может прекратиться
…»

Більш ніж зрозуміло: головна небезпека – не в припиненні подібної допомоги, а в можливому НАСЛІДУВАННІ. Який безлад і паніка наповнять країну, якщо подібні «герої-неогайдамаки» почнуть перетворювати її на гуляйполе – методично відстрілювати хапуг-митників, пресувальників-податківців, а найбільше – багатотисячну жадібливу дорожну армію рекетирів-даішників! Що за радикальною логікою є ніби ж і «справедливим». Але яким варварськи-кривавим! Не приведи, Господи!

Жов 01

     Шугану сусідів ближніх, аби дальні затремтіли, та ще й добре протрясло щоб – вирішила Раша – і вперлася рогом на грузинській землі. Не грузинська вона тепер, а буф-ф-ферна. Прокладкова чи памперсна, гофроматеріал словом (гусеницями раша-танків згофрований ущерть).

     Мильний спектакль із нібито виведенням військ з грузинської території світову громадськість знудив не менше, аніж українців – гундосні ультиматуми колишніх соратників по демкоаліції.
    
     Як і українські політики, російський Двоголовий Індик довів – вірити його словам, запевненням, твердженням не можна в жодному разі. Віроломність, підступність та блюзнірство, як споконвічні родові плями варварської Московії, знову невідмивно в’їдаються в оновлені штандарти шовіністичної еРеФи.
    
     Коли Україна зі скрипом почала робити несміливі кроки з відновлення власної історії, Росію лютило, що в неї відбирають украдене й безповоротно присвоєне нею ще в минулі століття.  

     ««Протягом сотень років російських дітей у школі вчили, що “Киев – мать городов русских”. Батькам важко пояснити дітям, чому Київ знаходиться за кордоном і навіть не пов’язаний з Росією. Так само важко багатьом патріотично налаштованим росіянам прийняти той факт, що історія Росії починається в XIV столітті з варварського князівства Московського, а не з Києва, який на три сторіччя раніше при князі Ярославі Мудрому вже був столицею великої, економічно і культурно процвітаючої європейської країни»», – пише у статті в The Washington Times консультант з політики національної безпеки у Вашингтоні Віктор Басюк.
«Україна в НАТО помирить Росію і Захід?»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/9/30/82025.htm

     І справді, відбери у Росії незаконно присвоєну нею багатющу спадщину Київської держави Русі – і її варварське єство стане голим-лисим на горбі. Тому й опирається вона, тому й не віддає ні «п’яді» раніше загарбаного, присвоєного, викраденого, стягненого «з чужого плеча» та начепіреного на свою «косую сажень».

     У грузинську територію Раша вгризлася – не відірвеш. А відривати ж від чужого треба! Тому й спрямували 22 країни світу своїх 300 спартанців – європейських миротворців до зраненої Грузії. Аби стежили за підступним крадієм, контролювали неконтрольовані самостійно дії раша-клептомана.

     «Миротворці Євросоюзу, які у середу починають свою місію в Грузії, не матимуть негайного доступу до буферних зон навколо Південної Осетії»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=737684
«На першому етапі спостерігачі ЄС працюватимуть на територіях, прилеглих до зон південноосетинского і абхазького конфліктів»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=737674

     А що Росія? Опирається, шкіриться і поспіхом наїжачується все новим і новим озброєнням.
«Уряд РФ додатково виділить на озброєння 80 млрд рублів»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=738015

     Ясна річ, рожевих планів ніхто не ліпить. Хоч і триста тих сучасних євроспартанців, але що вони зроблять? Не в тій вони силі, що пращури їхні, що славнії Спарти сини. Потовчуться-потовчуться – та й розійдуться. Пальчиками посваряться, міжнародними нормами подокоряють, на тотальне недопускання поображаються – та й по тому. Норми міжнародні для євроджентльменів писані. А відверті нахаби як плювали на них, так і плюватимуть – з масним перегаром. Газовим.
    
     Перманентна варварська епоха РФ ще тільки зайшла на новий висхідний виток. Ще наплачуться від тих витків – і світова громадськість, і сусіди сором’язливі, й сотні тисяч свідомих росіян. Біс.

Вер 19

     Не сталося, як мріялось! Увірвавшись зголоднілими на скандали й вигідну руйнацію до політичних терен, розбратці-депутатці головними ньюсмейкерами держави так і не стали. Куди їм угнатися за головними поєдинщиками, котрі на повнім ходу пруть до прірви?! Скубати їм по дрібницях, або ж приєднатися до генеральних воюючих сторін. Помогти тій чи іншій бомбанути посильніш. І попутно висмоктати й собі сцьось солоденьке.

     Дик, найсолодшим висмоктишем була б для них, звичайно ж, парламентська республіка. З матрьошкуватим президентом та зговірливо-догідливим прем’єром. Та й рулери з Расєї, як видно, теж про подібне «счастіє» тіко й мріють. Оскільки горбата нестабільність гарантованою для України була б навіки. А отже – керування іззовні завжди можна було б організовувати за першої ж ліпшої потреби.  

     Ну які рулери із депутатів? Хіба що камікадзеподібні. Не зможе (навіть гіпотетично) хоч будь-коли оте недолуге картате збіговисько тримати державне стерно. Не випливе Укркаравелла зі штормової зони, допоки її стерно обліплене буде отим гризливим, озлобленим комком на ймення Рада. А от під дисциплінарним кнутом – випливе. Навіть під двоязиким – Янеко-Юльним. Ать-два – голосувать, братва!

     Що найсокровенніше має дарувати лідер? Душу! Вести за собою, надихати, оптимізму, віри і світлої енергії додавати. Аби жити хотілося! І рук докласти праглося.

     Хто нам дарує таке щастя? Та ніхто!!! Хіба що Юлька час від часу неприроднім, роблено-дутим популізмо-оптимізмом обдаровує. Дик, і за це спасибі їй огроменне! Хоч хтось світлими барвами оперує.

     Ким у нас гарант нині підпрацьовує? Президент у нас – Головний Скиглій і Бурчун держави. Послухаєш його, «сердобольного» – удавитися хочеться. І те не так, і це погано, і тут злостивці, й там вороги. «Кранти» вже сьогодні… За таким лідером лише до комори плестися, де з бантини мотузок звивається, заплетений у тугу петельку.

     Лебедина пісня нині у гаранта (і єдиний порятунок на збереження рейтингу) – самопроголошена монополія на піклування про Україну. Усі промосковські, а я патріот! Руками Балоги–ЄЦ ланцюги багатокілометрового «єднання» вишиковуються. Хід непоганий – та недобровільний. Не знизу – згори той ланцюг!

     Однак, попри все, для «ходу у відчаї» придумано непогано, бо іншого такого моменту – підняти гаранто-рейтинг із 5 хоча б до 8 відсотків – навряд чи виждеться.

     А іззовні – рух іде… Американці виводять війська, росіянці – заводять. Життя вирує майже.
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=730630
«Сполучені Штати Америки на початку 2009 року виведуть з Іраку майже 8 тисяч військовослужбовців – президент США Джордж Буш»
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=730633
«Росія розмістить 7600 військових на базах в Абхазії і Південній Осетії»
«Врівноважується», як у сполучених ємкостях: скільки із одної вийшло, в іншу увійшло…

     Хоча для еРеФців, мабуть, «сумнувато» виглядає: пройшло вже майже півтора місяці як «Війнотворець №1» (Раша, Раша!) не веде ні з ким відкритої збройної війни. Застоялися вже «русскіє арли-воіни», нетерпляче гребуть копитами радную (і чужу) землю, ждучи подальшої Путінської відмашки. Російські економічна, інформаційна війни, від канонади яких закладає вуха усім сусідам, – не той драйв, якого Масквє хоцця!

     А сепаратистські регіони Грузії (Півд.Абхазія з Осетією), керовані громадянами Росії – колишніми ФСБ-шниками, а нині спів-лідерами самопроголошених територій, чекають на підтримку. І дочікуються.
http://ukrinform-korr.livejournal.com/171020.html
«ВР Крыма призывает украинский парламент признать независимость Абхазии и Южной Осетии»
http://ukrinform-korr.livejournal.com/144976.html
«Луганські депутати попросили ВР України визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії»

     Ніби ж не дивно: про це заявляють потенційно сепаратистські (з огляду на склад більшості кримського парламенту та луганського «регламенту» – ПР + Вітренчани) регіони. Зверніть увагу, як підігріваються останнім часом «новини» у Криму. Топ-новини вже не кримсько-татарські (та карта не пляше, як треба Росії), а парт-регіонні й натале-вітренні. От за ким сила й майбутнє (не українське, звичайно ж).
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=733835
«Заклик Верховної Ради Криму визнати незалежність сепаратистських регіонів Грузії посилює побоювання, що Росія може спробувати розіграти “грузинський сценарій” і в Україні – “Файненшл Таймс”»

     Так, не хоцця, до болю не хоцця – ні паралічламентської республіки, ні розламентської.
Але ж: а світле де? А світлого – катма! Агов, де наш недремний Данко?
 

Вер 08

     Як часто катастрофічні речі стартують через невинні «дитячі пустощі»! А руйнація держави – через політичне мимоунітаззя.   

     Щодо трав’яних підпалів: кого не «забадали» випалені підлітками майже повсюдно чорні пустирища! Стількох туристичних (чи й просто прогулянкових) маршрутів ми позбулися через підпалювання «по приколу» вимученої спекою рослинності.

     Через «низові пожежі» вигорають унікальні природні парки, заповідники та й просто кльовий пленер. Повідомлення про там-сям-пожежища стали вже, як прогноз погоди – щоденними.

     Лозова на Харківщині – останній дебело показовий приклад. Почалося із сухої трави, закінчилося повальною евакуацією із зони ймовірного враження снарядами.
Але найочікуванішим (для підпалювачів…) стало оголошене Олександром Турчиновим урядове рішення про виведення з реєстру військових об’єктів (про ліквідацію тобто) Арсеналу №61 у Харківській області. І найважливіше – вивільнена таким – «випадковим» – чином огроменно-гектарна земелька перейде у власність місцевої громади – під дерибан.  

     Рішення ніби благе – з їдного боку. А з іншого – фатально недалекоглядне. Адже таким робом уряд, хай і опосередковано, але офіційно дав старт новій рейдерській схемі: треба земелька – підпали травичку (разом із військовими складами, які в ту травицю загорнені). Чирк сірничком – і ти сват міністру.

     Щодо політичних підпалів: знову впертість, гідна підліткової. Гарант зі зморщено-здутим рейтингом ніби затявся: хочу знову в президенти – і квит! Й ніщо інше не переважить інтереси бригади-секретаріади.  

     Рішення випалити пожухлу травицю-муравицю довкола демкоаліції також стає фатальним. Коаліційні «порохові склади» і так на перманентно-вибуховому нерві бринять, бо вже під стелю затарені балого-фугасами. Але мало того паліям, треба ще й п’яти складарям посмажити.  

     От і маємо артобстріли, логічні після перетину межі критичного розжарення. До того ж, такі обстріли, що доведеться може ще й президентську посаду евакуйовувати. В екзил?

     А то й справді, виходить вже друге спалення демократичної коаліції за одну палійську каденцію. Тільки-от перше ще не було, виявляється, фатальним.

     Новітнім геростратам слава не потрібна, її в них не бракує. Розжареним гнотом керує рука пихи, амбіцій, владної жадоби. Умаслюють той гніт меркантильна корисливість та прагнення урвати мету без огляду на сморід методів.

     Ну що ж, браття неЕфеські геростратенки, видать, ваш час знову настає. Може, виток історичної спіралі цьому сприяє… Так і законодавцями нової моди станете – взаємогеростратівської. От тільки з артемідоподібними храмами у нас і без підпалів – ве-е-е-ликущі проблеми!

    З іншого боку, давньогрецький Геростратько спалив був свого часу зовсім не «диво світу», а вже добряче підтоптане дерев’яне святилище. На вигорілому майдані якого збудували камінний храм.

     Тільки от хто нинішній храм муруватиме? Люди з камінними серцями? Чи ренесансери імперського казарм-філіалу?

     А ким там у нас Артеміда була?
     Богинею полювання? Зрештою, нинішній – із цезарським ім’ям – уосібниці потенційної храмової посвяти така аналогія майже пасує. 
     Багатогруда мати-годувальниця? Якщо палкі обіцянки – це їжа, то може мати місце і така місія нової Артеміди.
     Богиня дівочої чистоти і цнотливості? Навряд чи. Хіба що з образом «Орлеанської діви» ще хоч якось можна  змиритись…

     А храмове спасіння незалежної держави знову, як і раніше, як і древніше, доведеться ліпити з віри в ліпше, з оптимізму. Бо не фенікси ж ми. Смертні. На попелищі не розквітнемо.

Вер 01

1 вересня: справді свято – Перший дзвінок.
2 вересня: справді сум – тривожний дзвінок, ба навіть стрес-сирена – повертаються провідні деструктори держави. У кількості 450 бойових деструктивних одиниць.

Це вони, «рідненькі» – наші парламентарі. У цьому сенсі в держави облом: депутатські канікули здулися! Вертаються блокувальники усього і вся. 450 гумових апендиксів знов підуть на приступ усього, що перебуває поза зоною впливу їхніх рідних партій та кровних інтересів.

А як було добре, коли ці «законогуби» канікулилися та гріли черева на курортах. Благодать! Народ лиш зрідка смакував смажені фотки депутатських дуп, спечені ласими до публічного м’яска папарацці. Розніжені та безтурботні, нардепи менш збиткові та руйнівні для країни. Для нас з вами.
Але та благодать минула – настає новий етап для піарних струшувань повітря у парламентській залі, для бойкотувань, блокувань, криків-штовханини, безкінечних перерв та нарад, для вишкірено збоченицьких інтриг та зрад.

І жодного конструктиву! Природне запитання: кому потрібні оці 450 палок у колесах країни? Навіщо державному організмові отой тлустий апендикс на ймення «парламент», який Гарант називає «унікальним органом»? Нині, в умовах тріскучої деградації політики, той орган скорше «уніКальний».
Політикоподіл парламенту, позбавленого мажоритарного (хоча б формально) забарвлення, та ще й відкритого спискування, нівелював і сам сенс власне народного представництва. Ніхто з депів ні перед ким, окрім своїх партійних босів, не відповідальний і нічо виборцеві не винен. Суцільні внутріспрямовані рулі.

Щодо «виробничих» обов’язків – законотворення – те ж саме: нардепи вправляються один перед одним переважно у продукуванні кланових дозвільних грамот.
Обіцянкове ж словоблуддя – усього лиш атрибут, уніформа, ховаючись за яку депи нищать депів-конкурентів. По великому рахунку, вони й Україну готові спалити дотла, аби лиш з нею разом згоріли й опоненти-конкуренти.

  Уф, згоден, замість розмірковувань, поперли емоції… А проти несхибних законів парламентських джунглів все одно – не попреш!
    Яким бачиться вихід? Наприклад: створити дві парламентських палати.
У почесній «верхній» палаті залишити нинішніх трандоболів, назвавши її, скажімо, «Велика політика». Вважати цю палату символом, добровільним тягарем, даниною, жертвою-ясиром – від народу політикам. Нехай отая палата (без номера) буде своєрідним дискусійним клубом. І нехай там нинішні «обранці» пікетують, блокують, виступають, потрошать одне одного (словом, що хочуть, те й роблять). Ще й трансляцію їм вести, з ведучим-Шустером. По «шоу-марафон-каналу».
    А от на «нижню» палату – покласти власне виробничі сподівання. І назвати її, приміром, «Законотворці-роботяги». З цієї палати не вести трасляцій, не робити з неї мекку для преси, взагалі заборонити в ній будь-які шуми. Як у операційній, де триває філігранна робота, у копітких трудах старанно і нудно нидіють фахівці-науковці, економісти, аналітики… Або як у Конституційному суді, з якого – жодної фотки, жодного інтерв’ю.
От там має бути суто робота. Бо всі члени нижньої палати – чорнороби. Ні тобі шалених пільг, квартир та бабла, ні машин (хай на метро на роботу їздять). Матимуть тільки пристойну зарплатню, а на старість – звання «Справжніх Героїв України» і персональні пенсії. Але – відбір у нижню палату проводити на основі обов’язкового медичного обстеження (у психологів, психіатрів і «психопатологоанатомів») та наукового тестування, а також за рівнем IQ. Вхід – тільки для яйцеголових. Яйцепоголовно.

P.S.
Допоки ж виклапуються чи переглядаються ці рядки, довкола земля двигтить і корчиться від масованого бомбардування України. Ні на хвилину не стихає канонада важкої артилерії, котра прицільно б’є з російського боку. У розпалі – інформаційне бомбардування та інформканонада (на щастя, тільки «інформ»).
Лиш один мимобіжний погляд на позиції рашівської артилерійської батареї на ймення «РИА-Новости Украина» – http://rian.com.ua/
На 1 вересня у розділі «Главные новости» новин усього 5. Але які?!
Перелік «снарядів»:

««1). РФ может ужесточить тарифную политику в отношении товаров из Украины
Первый вице-премьер Игорь Шувалов дал поручение Минэкономразвития, Минсельхозу, Минпромторгу и Минфину обеспечить защиту российского рынка в связи с вступлением Украины во Всемирную торговую организацию.
2). Кокойты снова обвиняет США и Украину в геноциде в ЮО
“США и преступный режим Буша так же, как и президент Украины, несут такую же ответственность (как и Грузия) за геноцид югоосетинского народа”, – сказал Кокойты на встрече с российскими и иностранными журналистами.
3). Моряки c американского “Далласа” боятся сходить на берег Севастополя
“Даллас” получил право стоянки на морском вокзале, где швартуются пассажирские теплоходы. Территория морского вокзала огорожена забором, а перед единственным выходом выставлен усиленный пост милиции в количестве десяти человек.
4). Украинцы считают, что им не стоит вмешиваться в конфликт Грузии и РФ
Президент Ющенко поддержал в конфликте Тбилиси и осудил признание РФ независимости Абхазии и Южной Осетии. Премьер Тимошенко воздержалась от жестких оценок и высказалась за сохранение территориальной целостности Грузии. Около половины украинцев считают, что страна не должна поддерживать какую-либо из сторон грузино-российского конфликта.
5). “Регионы” предлагают Раде оценить действия власти по ситуации в Грузии
Партия регионов осуждает украинскую власть за одностороннюю поддержку Тбилиси в грузино-югоосетинском конфликте и инициирует рассмотрение в парламенте этого вопроса, заявил в понедельник лидер партии Виктор Янукович.
»»

Пригніть голови, аби не зачепило! Стріляють шрапнеллю.

Бер 22

Люблю небездумні проекти. Такі речі – варті підтримки.

Проект «Think For Yourself» на європейський смак:
Варіативні тлумачення – «Упс», «Шок, удар по мізках», «Задумайся, світ не простий», «Ми не одні, ми керовані», «Темні сили полонили нас».

Проект «Думай неопосередковано» як на східного європейця (українця):
Цікавий соціальний проект. Сучасно, хоча євросмак і простенький. Зрозуміло, добірка адаптована передовсім на європеоїда: ввічливо, некрикливо, ненав’язливо, гламурненько врешті-решт. З іншого боку, видовищність, зведена до сірого, побутового рівня, може дістати швидше.

Тематично проект неконкретний, розмазаний досить широко, «по-мистецьки»: тут тобою опосередковано рухають і стандарти, й суспільні стереотипи, і водночас бездумні суспільний протест, громадська пасивність та байдужість; й інстинкти та рефлекси натовпу, і власне альтерего, і заскорузлість міфів з забобонами, й посутній формалізм… Багацько усього. Мабуть із розрахунку, що хтось до чогось та додумається.

P.S.
А додуматись мона, як показує приклад, навіть «веселими яйцями» –
http://eggs.net.ua/photo.php?sid=4016

      

Бер 20

Жах! – резюмувала моя донька. Угу, – погодився я. Водночас відзначаючи – попри іноземнозубий чіз, щось доволі близьке до українських реалій ячить із отих-во фот щасливих однотулубних сіамських близнючок (це Абігейл та Брітані Хензел, у них день народження, виповнилося по 18 років, і вони – найдоросліші із сіамів планети).

Але яка саркастична схожість – це ж наші гарант із прем’єркою на тулубі однієї держави! Симбіоз зветься «Примєрний гарант», або ж «Гарантована прим’єрка»!

Через брак фотошопних навичок не вдалося більш-менш «єстетично» підмінити «голівки», аби «зкреативити» портрет українського двовладдя (двоголоволаддя). Так і залишиться він тут уявним (і неуявним у житті)…

А у Росії он орел – теж «о двух головах» і нічо. Бо владні реалії там моногамні. А у нас – полі… Он і український герб – аж трьома «самостійними» зубами погрожує. Ну не Балозі ж у нас бути третім кликом?! Нічого, ось зіпнеться на ноги наш спікер…

P.S.
А в дівчатах-близнючках, яким доводиться ділити одне тіло на двох, – якщо придивитися, нічого жахливого. Разюче незвично лишень. Ми зі своїм Чорнобилем на грані подібних реалій були. Та й на майбутнє зарікатися навряд чи можемо…

  
   
  

http://ura-inform.com/ru/photo/2008/03/13/bliznecu/
«Самые старые сиамские близнецы отпраздновали совершеннолетие»