Сер 31

8.08.2008 – ……
Як мало часу сплинуло, а як змінився світ!

На межі відліків, повертаючись додому з відпустки безтурботно засмаглий, віз колегам кримського вина. Вдома – ШОК! І відлік вже новий. Війна третього тисячоліття – зовсім поруч, між «колегами» по СНД. Неймовірно, але, біс забирай, – показово, бо головний провокатор та агресор континенту вперто, невблаганно незмінний – Раша, Раша, Раша!  
Не дивно, що наступного дня на роботу я пішов із «Тбілісі». Соком багряних грон країни, у якій стало криваво-червоно… Боляче…

Недавня новина нагадала про той день своєю співзвучністю:
«США і Польща відзначили розміщення ПРО грузинським “Кіндзмараулі”»
http://www.unian.net/ukr/news/news-268690.html

Чи варто дивуватися події та способу її «відзначення» – після такого-от російського «стимулу». Не приведи, Боже, подібним чином стимулюватися надалі! Але, схоже на те, що «північна сусідка» (ворогові не побажаєш такого сусіда) на подібні «стимули» буде щедрою. Зірвано-башенна еРеФа так розкочегарилася у своєму імперському, силовому угарі, що мабуть не зупиниться, допоки не розкрутить нову «холодну війну». І схоже, готова охолодити на орбіті довкола себе, нахабно-егоцентричної, весь навколишній світ!

Неототалітарна Росія ломонулася у силовий реванш після стількох програшів загальносвітовій демократизації. У неї – ностальгія по середньовіччю. Маски здерті: з-під блакитної фарби, блюзнірськи плеканого іміджу «брателли-миротвориці» – прям як із бані, вигулькнула «рожа красная». Нахабний диктатор увійшов у раж.

Неймовірно, настільки навсебічно Росія готова демонструвати цілковиту зневагу. До всього і до всіх. На сусідів-еСеНДівців (разом з їхньою «т-т-територіальною цілісністю») Росії просто наплювати й розтерти, на світові громадські структури – наплювати звисока, на європейську спільноту – плювати через газову трубу. На Штати ж – з особливою насолодою, тричі й із підсьорбом.
А про те, наскільки обхаркані Росією її ж власні міжнародні зобов’язання, бридко й згадувати. Останні тупо стоять і обтікають.

Назвати нинішню політику російського керівництва новітнім шовіністичним нацизмом? Можна, підстав для цього – хоч відбавляй. Імперським бєспрєдєлом? Ще й як! Сподвигає бо Раша ще й не на такі порівняння. Їй-бо, як не люблю це звукосполучення, але й його Росія відроджує – тільки вже на свою адресу: пам’ятаєте холодновоєнний термін «ворог №1»? Так от номінант на це високе звання малюється бе-е-езсумнівний. Як це не прикро.
Аби не уподоблятися Росії у будівництві ворогопірамід, можна її називати простіше – «Війнотворець №1». Скромно і цілком заслужено. Так-от, проти незалежної України цей війнотворець воює вже давно. І доволі успішно. Економічно – років вже так з 15. Політично – усі 17. Інформаційно – чи не найсильніше. Особливо «комплексно» – нині.

Взяти в одній лиш грузинській темі. Образ «українця-ворога» плекався з маразматичною наполегливістю: «хохли» нібито були присутні з грузинського боку повсюдно – зенітним вогнем опікувались, у літаках гасали повально, у танках – через одного, ще й, переодягшись у російських війнотворців, почали нібито організовувати мародерсько-підривні групи з метою компрометації «величавых русских воинов». Як там раша-генерал В’ячеслав Борисов заявляв: «У мене є інформація, що тут українські диверсанти працюють і рвуть все підряд від нашого імені». Було б ім’я, а то ж одні лиш «нашизми» у росіян!

Відверто збоченицьке виправдання Москвою своєї агресії в Грузії шокувало і продовжує шокувати весь світ (окрім хіба що громадян Росії – їх це переважно гріє, як імпер-патріотів). Проросійські організації, які контролюють Севастополь, вже відкрито й неприховано заявляють, що діють на замовлення і під фінансування саме матушкі-Расєї.
http://www.pravda.com.ua/news/2008/8/26/80306.htm
«Ющенко: Україна виявилася заручником у геополітичній грі Росії»

Як розцінюють західні експерти, «Росія вже де-факто окупувала Крим». Добре, якщо тільки Крим… Рашівські піар-перли сиплються в інформаційний ефір, наче з рога достатку. Попри Путінське офіціозне прикриття щодо провокаційності кримської теми.
http://www.izvestia.ru/ukraina/article3119964/
«Вторая Крымская. Готова ли Россия вернуть полуостров?»
За логікою ударної статті «Известий» (про другу після грузинської кримську війну), територіальну цілісність України гарантує лише один документ – «российско-украинский Большой договор о дружбе и сотрудничестве» (про те, що в України є всі державні атрибути, навіть не згадується  – ет, дрібниці які). По-«известински»: якщо Росія той договір не продовжить, розірве, то матиме повне право реалізовувати своє право на Крим і Севастополь.
Ну і так далі: очевидні, об’єктивні реалії тупо ставляться з ніг на голову, і патріотичний раша-обиватель вірить усій тій чорнушній риториці й ще більше розпалюється проти України. Як бачимо – і проти всього світу. За безшабашною раша-логікою – «Бичевать – так с музыкой!».  

Дорога у прірву – колесо скандальних вчинків Росії розкручується нею все сильніше. «Сенсації» за «сенсаціями». Невдовзі ще можемо й почути, що Росія іще когось після себе убовкала визнати Південну Осетію та Абхазію. Щодо бажаних для Раші подій – ще хтозна, а от протилежний ефект від очікуваного Москвою резонуватиме ще не раз і не двічі.

Й резонуватиме скрізь, окрім хіба що України. Тут у Раші певності набагато більше. Відвертим програшем РФ-імперії стало лише те, що в Україні прагнення вступити до системи колективної безпеки НАТО вона посилила багатократно. Але єдності у нас – як не було, так і нема. Це Грузію нависла небезпека згуртувала воєдино. Українців – аж ніяк.

От, не дай Бог, чавне «истосковавшийся по агресии» військовий російський чобіт Україну – і що буде? Без сумніву, патріотично налаштовані українці сприймуть окупанта адекватно його агресії. Але скільки так званих «громадян» України зустрінуть «визволителів» хлібом-сіллю, пустять сльозу розчулення, пов’яжуть на гусениці загарбницьких танків вишиті рушники та сумлінно лопотітимуть перед ними заздалегідь припасеними російськими прапорцями (а найбільш завбачливі – й заздалегідь заготовленими російськими паспортами). В одному Севастополі скільки он, ніби ж під 100 тисяч власників двоголовоорлих паспортин?!

Годі доводити й те, що в Україні навіть імовірна війна не поєднала б вітчизняні антагоністичні «владно-опозиційні» сторони. Скорше навпаки – ще більше роз’єднала б. Не вгамувався б і знавіснілий український так званий політикум, невиліковно потрощений вірусом деградації. Стихнути (на якийсь час) може хіба що війна на знищення між українськими президентом та прем’єркою. Точніше, затята війна на знищення прем’єрки, що її веде Секретаріат Президента.

Словом, підстав для оптимізму – грець знайдеш! Уперто віриться, лиш в те, що світ не зміниться на гірше.
Будемо в блуді й далі, панове ліпники українського відліку?

139
Тінь над Кавказом
240 

8 коментарів до “Маски здерто. Війна третього тисячоліття готова кардинально змінити світ”

Lec

3:45 am / 8 Вер 2008

Отличная статья.Респект автору.

Kornilov

9:26 am / 10 Вер 2008

Данный пост реально помог мне принять очень важное для себя решение. За что автору отдельное спасибо. Жду от Вас новых постов!

zhovanyk

3:08 pm / 14 Вер 2008

Коли комусь віртуально допомагаєш – і то вже приємно, а коли реально – це мабуть удвічі-утричі.
Дай, Боже, нам і часу, й сил, й натхнення! Шкода, що для блогів у дефіциті найчастіше найоб`єктивніша річ – час.

Костя

11:13 am / 1 Жов 2008

Вот странно: все пишут в блогах на такие разные темы, а о любви к близким так мало. Такое впечатление, что в сети все стали такими безчувственными 🙁 Автор о себе не забывай.

zhovanyk

2:37 pm / 3 Жов 2008

“Автор о себе не забывай”
В сенсі – не забувай любити себе?
А про любов до ближнього, до речі, блогів теж немало. Інша річ, що це блоги членів різних протестанських церков. Але, зрештою, яка різниця, якщо автор – адекватний (і вигук “алілуй-й-йя” вживається не частіше, аніж раз на абзац) 🙂 Головне – позитивна енергія…

Party

5:19 pm / 17 Гру 2008

Спасибо. То, что нужно ))

Захарьин

7:26 pm / 29 Гру 2009

Давайте поговорим на эту тему.

Sobolevskij

5:57 pm / 12 Січ 2010

Надеюсь, Вы найдёте верное решение. Не отчаивайтесь.

Коментувати