Чер 12

     Мильна опера «Дружба-2» ітиме, вочевидь, без антрактів. З боку Росії таке «оперування» є, по-суті, інформаційною війною. І не тільки інформаційною. Приклади тому – останні повідомлення про допрофілюваня та нарощування ударної міці військової бази ВПС Росії під Таганрогом – нового антинатовського форпосту перед носом в України та Грузії, а також ударного аргументу в перспективному вирішенні «кримського питання». Ну, але на разі хай то буде головним болем всіляких генералів, ми то беремо лиш до уваги. Позаяк обіцяла ж Росія «адекватные меры» у розрізі ПДЧ (в НАТО).
     Щодо інформвійни. Офіційне РФ-радійо «ква-ква-Москва» працює без вихідних. Свіже «ква» – вякання щодо планів України відсвяткувати наступного року 350-річчя Конотопської битви. Крутять у носі Росії, бачите, ці плани.

«У Росії висловили чергове “фе” Україні»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/10/77305.htm

«Комментарий Департамента информации и печати МИД России в связи с вопросом российских СМИ о планах празднования на Украине 350-летия Конотопской битвы»
http://www.ln.mid.ru/brp_4.nsf/sps/0DD0502FE86B5073C3257464003276A1

«У Огризка відповіли Росії, що свята – внутрішня справа»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/10/77317.htm

     Історія України (особливо у російській «редакції») – це історія суцільних поразок. Такою ми рідну історію переважно й знаємо. Тоді як маємо право і вітчизняні перемоги – знати та відзначати.

     Чому наступного року ми маємо люб’язно (і принизливо) відзначати лише помпезне «свято російської зброї» – трьохсотріччя Полтавської битви? От тут якраз і можна погодитись із українським главою держави, який пропонує зосередитися на відзначенні іншого ювілею – безпосередньо пов’язаного з Полтавською битвою та її наслідками для України, а саме – річниці трагедії у Батурині, коли російські окупаційні війська нещадно розправилися із тисячами наших земляків (в основному мирними жителями, оборонцями українських земель).

     У даній ситуації дійсно що – якщо росіянам дуже вже кортить і свербить щось відзначати «спільно», то чому б не відзначити у 2009 році й 350-річчя Конотопської битви, у якій гетьман Іван Виговський розгромив 100-тисячне добірне російське військо. А ще ))))))) – наступного року можна було б (також «спільно») відзначити й 390-ліття походу гетьмана Сагайдачного на Москву… )))))))

 
Конотопська битва в «Вікіпедії»

«Чому більше знали про конотопську відьму, аніж про Конотопську битву?» (Ю. Мицик: Росія замовчувала правду про Конотоп)

     Але то все – рік наступний. Саме ось ці дні у нас знаменні іншою дотичною – і показовою у європейському прагненні України – значущою датою. Договору славетного українського гетьмана Івана Мазепи зі шведським королем Карлом ХІІ – рівно 300 років. Договору, в результаті мудрого й правильного втілення якого Україна вже тоді утвердила б себе як незалежна держава західноєвропейського типу.

     На відзнаку цієї значущої дати – а відзнаки вона й справді варта – дозвольте вмістити цитатою доволі компактну й неупереджену статтю на цю тему – виклад колегою бесіди зі знаним істориком, професором, заст.директора Українського Інституту національної пам’яті Владиславом Верстюком:

http://www.ukrinform.com/ukr/order/?id=698603
«Він мріяв створити  на теренах України цивілізовану європейську державу»
(До 300-річчя від дня підписання договору гетьмана Івана Мазепи зі шведським королем Карлом ХІІ)

«Його ім’я донедавна замовчувалось, понад два століття у першу неділю Великоднього посту в усіх церквах Російської імперії це ім’я піддавалось анафемі. У недавні комуністичні часи його прізвище згадували лише лайливими епітетами. У підручниках з історії наводилися тільки скупі, тенденційно підібрані, або навіть сфальсифіковані факти з його життя. Нині, після здобуття Україною державної незалежності, настав час, коли  правда про визначного сина українського народу гетьмана Івана Мазепу повернулась із полону забуття. Перед нами постала незвичайна особистість – суперечлива, унікальна, навіть фантастична.
Державний діяч і політик найвищого рангу, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і водночас поет. Природна обдарованість поєднувалась у ньому з високою освіченістю – він  навчався в Києво-Могилянській академії і в Падуанському університеті, відвідав кілька європейських країн, міг порозумітися з багатьма співрозмовниками, оскільки володів вісьмома мовами. Багатогранна ерудиція Івана Мазепи викликала захоплення у державних і військових діячів, із якими він спілкувався. Він був знавцем літератури, власником найкращої в Україні великої і цінної бібліотеки з інкунабулами, старовинними рукописами, раритетними виданнями на багатьох мовах. І над усім панували його могутній дух і відданість, готовність до самопожертви великій патріотичній ідеї. Палкий європеєць із відблиском ренесансності, щирий патріот, стояв біля керма Української гетьманської держави з 1687 до 1709 роки.
Іван Мазепа увійшов у політичне життя України в тяжку для неї годину. Тоді Україна фактично розпалася на дві частини, які боролись між собою: одна на боці Московії, інша – на боці Польщі.  На Лівобережжі перебували полки, котрі не хотіли коритися Москві, а на Правобережжі народ був дуже невдоволений союзом із Польщею. Виникали повстання, ширилася анархія. Починався той період історії, який сучасники назвали “руїною”. Апогею руїна досягла після Андрусівського перемир’я між Польщею і Росією  1667 р., за яким Москва Лівобережну Україну утримувала за собою, а Правобережну віддавала Польщі. Це була чорна, страшна зрада з боку Москви стосовно українського народу, який у кривавій тяжкій війні 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького повалив владу шляхетської Польщі.
На думку відомого історика, професора, заступника директора Українського Інституту національної пам’яті Владислава Верстюка, договір між гетьманом Іваном Мазепою та шведським королем Карлом ХІІ, укладений у червневі дні 1708 року, в розпал Північної війни, був вигідний насамперед для України, яка прагнула виходу зі складу Російської імперії. Цим періодом датується і підписання угоди між гетьманом І.Мазепою та Карлом ХІІ щодо спільних дій проти Росії. Третьою стороною, представленою в договорі, став союзник шведів – польський король Станіслав Лещинський. Доконечно факт підписання угоди не встановлено насамперед тому, що не зберігся її автентичний текст. Проте інші джерела, зокрема “Вивід прав України”, складений Пилипом Орликом, та спогади шведського майора – учасника Північної війни, все ж дають підстави з великою долею ймовірності стверджувати, що договір усе-таки існував.
За договором, зауважує Владислав Верстюк, гетьман Іван Мазепа зобов’язувався на час ведення воєнних дій передати Карлу ХІІ Сіверщину з її укріпленнями, всіляко сприяти залученню на свою сторону донських козаків та калмицького хана. В запланованому поході на Москву українська сторона мала надати воєнну допомогу шведам та взяти на себе постачання україно-шведської армії.
А тепер оглянімося на триста років назад, щоб зрозуміти й об’єктивно оцінити обставини, які змусили  гетьмана Івана Мазепу перейти на бік шведів. Переломним для  історії України став 1700 рік. Північна війна, до якої російський цар Петро І втягнув і Україну, була чужою для українського народу, а участь у ній українських військ суперечила умовам договорів України з Росією 1654 року. Уже на початковому, Нарвському етапі війни, Петро І викликав у Прибалтику 12-тисячний український корпус. Щоправда, поразка московитів під Нарвою (листопад 1700 року) застала козаків під Псковом, та все одно похід у далекі й холодні краї коштував їм тисяч життів. Участь у північних походах справедливо викликала велике невдоволення на Гетьманщині: козаки тисячами гинули не тільки в боях, а й від незвично суворого клімату і через брак харчів.
Ця війна викликала нарікання також серед українських селян і міщан. Вони скаржилися, що в їхніх містах і селах розмістилися російські війська, які завдавали утисків місцевому населенню. Навіть гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його російським вельможею Меньшиковим. Петро І не зважав на військовий уклад України: українські частини мусили виступати під командою московських начальників, а не гетьмана. В Москві виникали думки взагалі скасувати козацькі вольності. Величезна небезпека загрожувала існуванню самої Української держави.
Не втаємничуючи нікого зі старшини, за винятком генерального писаря Пилипа Орлика, Іван Мазепа, всупереч вимогам Петра І, утримував під своєю владою Волинь та Київщину; і з ініціативи польського короля Станіслава Лещинського розпочав 1704 року з ним переговори, які на початку 1708 року  завершилися формальною угодою, за якою Україна, як велике князівство, входила б до складу Речі Посполитої за гарантією короля шведського.
Але договір із Польщею залишався тільки дипломатичним інструментом, вигідним для Мазепи. Головна увага гетьмана була скерована на союз із Швецією. Справа ускладнювалась і тим, що Мазепа повинен був зберегти таємницю не лише від старшини, але також і від Польщі, яка ніколи не погодилася б на незалежність України. Зносини Мазепи зі шведами пожвавилися 1706 року. Пилип Орлик у “Виводі прав України”, описаному 1712 року, подав  зміст цієї угоди: Україна має бути вільною державою, Українським князівством, Мазепа – довічним князем або гетьманом”.
Ці переговори велися у глибокій таємниці, тому ширші кола українського суспільства аж до 1708 року вважали гетьмана московським посіпакою, і коли той перейшов на бік Карла ХІІ, просто не повірили йому. Власне українська старшина змусила Мазепу до рішучих кроків 1708 року, коли гетьман опинився у безвиході після наказу Петра І знову йти на допомогу російській армії, у той час як уся Україна була окупована царським військами. Гетьман волів дочекатися наслідків вирішальної сутички між Петром І і Карлом ХІІ, але обставини не дозволили зробити цього. Тоді Мазепа виступив проти Петра І, не встигши ні підготувати до цього українське суспільство, ні стягнути в Україну більшість українських вояків.
До союзу з Карлом ХІІ гетьмана спонукав вступ шведів в Україну. У своєму зверненні до війська й народу гетьман стверджував, що союз із шведами – аналогічний договорам  Богдана Хмельницького – допоможе визволити Україну з рабства  та московської тиранії і відновити її “самовладність”. Договір передбачав, що “Україна обох сторін Дніпра з Військом Запорізьким і народом українським має бути вічними часами вільною від усякого чужого володіння… Цілісність границь її, непорушність вільностей, законів, прав і привілеїв її свято мають заховуватися, аби Україна вічними часами вільно тішилася своїми правами і вольностями без жодної шкоди”.  
Владислав Верстюк зазначає, що “в цілому, незважаючи на номінальне входження території лівобережної України до складу Польщі, що було передбачено україно-польсько-шведськими домовленостями, в разі втілення їх у життя, федеративний устрій Польщі сприяв би відновленню вольностей українського народу, що стало б вагомим кроком на шляху до незалежності”.
Однак стратегічним прорахунком шведського командування були дії на півночі України, які призвели до втрати міста Стародуба. Гетьманська столиця Батурин, перетворений Мазепою на потужню фортецю, завдяки сильному гарнізонові й значній артилерії, витримав перший штурм російського полководця Меншикова, але був здобутий через зраду старшини Івана Носа. Увірвавшись у гетьманську столицю, московські війська вчинили нечувану різанину, знищивши не тільки козаків, а й усе цивільне населення міста, включно з немовлятами. А у Батурині містилася гетьманська скарбниця, артилерія, припаси продовольства, які могли б знадобитися шведам. Батуринська різанина була великим ударом і для всієї Мазепиної справи. З неї почалося винищення по всій Україні прихильників гетьмана, зокрема серед старшини. У Лебедині діяв спеціальний суд, на якому українців під тортурами змушували признатися у “зраді”, а потім страчували.
Війна Петра І з Карлом ХІІ на теренах України точилася  з обопільними позиційними перевагами і поразками. Значним успіхом Карла ХІІ і Мазепи був перехід на їхній бік запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, адже протягом усього гетьманування Мазепи запорожці постійно були вороже налаштовані проти нього як проти провідника кріпосницьких поглядів, не сумісних із демократичним ладом Запоріжжя. Боротьба за волю батьківщини поєднала запорожців із патріотичною старшиною. Запорожці завдали кількох поразок московським частинам і з’єдналися з гетьманом та шведами.
Натомість московське військо, після затятого бою, оволоділо Чортомлицькою Січчю і містечком Переволочна. Після Батурина це був великий удар спільній шведсько-українській справі. Винищивши цивільне населення, зруйнувавши козацькі укріплення і оволодівши статегічно важливими пунктами, царське військо, крім того, перекрило Карлові ХІІ й Мазепі можливий шлях до відступу. Знищення річкового флоту не дало змоги союзникам  переправити через Дніпро більшість війська й перетворило тактичну поразку на стратегічну.
З початком травня 1709 року шведи почали облогу Полтави. Метою Карла ХІІ було викликати росіян на вирішальну битву. Адже сувора зима завдала великих втрат шведській армії, відчувався брак харчів, фуражу, боєприпасів. Сама битва відбулася 27 червня (8 липня за н.ст.) 1709 року й мала фатальні для шведів і України наслідки. За шведським підрахунками, Карл ХІІ виставив лише 18 тисяч боєздатного війська, натомість Петро І мав 40-тисячне військо. Козаки в бою участі не брали. Шведські вояки мали кращий вишкіл, але й російська армія була вже не та, що десять років перед тим під Нарвою. Росіяни мали удвічі більше артилерії, у війську було багато європейських генералів  та офіцерів. Петро І виявив себе добрим полководцем. Карл ХІІ не зміг особисто керувати битвою, бо напередодні був тяжко поранений і його носили на ношах. Генерал Реншільд, якому Карл ХІІ доручив командування, припустився кількох помилок, і шведи, попри мужність війська, зазнали поразки. Щоправда, вони втратили всього 5 тисяч жовнірів, але, провадячи організований відступ, потрапили у безвихідь під Переволочною і капітулювали. Карл ХІІ із рештою шведів та Мазепа й Гордієнко з козаками відірвалися від погоні і знайшли притулок на турецьких землях.
6 липня 1709 року Мазепа і Карл ХІІ були в Очакові, а 1 серпня перейшли до Бендер, де турецький уряд визначив їм місце для перебування. Гетьман прибув до Бендер вже зовсім хворий і не вставав з ліжка. До останнього дня Мазепа вірив у можливість укласти коаліцію серед держав для боротьби з Московією.
Іван Мазепа помер 21 вересня 1709 року в Бендерах (Бесарабія). Поховано його спочатку біля Бендер, а пізніше перенесено його останки до монастиря в Галиці. Так пішов зі світу один із найвидатніших діячів України, людина виняткових адміністративних та дипломатичних здібностей. Він прагнув створити з України незалежну державу західноєвропейсько типу, з абсолютною владою правителя – гетьмана чи князя. І невідомо, якою була б сучасна Україна, якби задум гетьмана Івана Мазепи здійснився. Але набагато кращою, ніж є нині, – це вже достеменно.
Віктор ЧУХЛІБ»

19 коментарів до “«Дружба» триває. А в європрагненні річниця – 300 років договору Івана Мазепи і Карла ХІІ”

Tina01

3:47 am / 26 Вер 2008

Спасибо. Добавлено в закладки

Stepan

5:31 am / 28 Вер 2008

+1. Podpisalsya.

Shaun

2:02 pm / 28 Вер 2008

Otlichnaya mysl’.

Roger

3:35 am / 29 Вер 2008

Спасибо за статью, всегда рад почитать вас!

Mazin

9:40 pm / 29 Вер 2008

Немного медленно грузится сайт, может потому что я из Израиля 🙂 Но главное что не зря ждал, интересно.

Nadzhib

5:16 pm / 30 Вер 2008

Ob etom stoit poroi zadumatsya!

Evstigneev

12:42 pm / 1 Жов 2008

Здравствуйте! Давно зачитываюсь Вашим сайтом и мне он очень нравится. Пишите довольно часто, красиво и по делу. Я тоже развиваю свой сайт, так что заходите в гости на огонек 😉

Franklin CoolGanksteR

7:04 am / 2 Жов 2008

Ух шайтанама ажамбех пашамбе эшельбе 🙂 (нет слов)

zhovanyk

3:31 pm / 2 Жов 2008

For Evstigneev
Розчулений запрошенням “на огонек”, особливо, коли отаких-от однаковісіньких (з однаковою граматичною помилкою) запрошень одержав вже з півдесятка. Краще вже, мабуть, писати нечасто, але власне, авторське… А спам-фільтр може й недаремно вставили такий, що не відключається 🙂

Blodwen

7:51 am / 18 Жов 2008

I gde beretsya tak mnogo fantazii?: -) Prosto afftar molodets!: ) Esli chestno horosho sochinili, eto ya vam kak proffesional govoryu!

Костя

1:54 pm / 10 Лис 2008

угумс, спасибо за инфу

Kirovogradov

8:30 pm / 7 Вер 2009

Весьма прикольная у вас манера письма 😀

Аксаков

10:09 am / 13 Січ 2010

Я Вам очень благодарен за информацию. Мне это очень пригодилось.

Oksanus

2:56 pm / 12 Чер 2011

Хотим поставить домой окна.
Посоветуйте хорошую фирму, а то знакомые поставили дешовые окна и очень недовольны качеством.
Кто посоветует хорошую фирму в Санкт-Петербурге?
Очень срочно нужно, делаем ремонт.

LudmilaSamara

6:45 am / 5 Вер 2011

Помогите!!!
Извените может, что и не совсем так делаю, может не там пишу, но помогите пожалуйста вот с какой проблемой.
Мне сложно справиться с плохим аппетитом больного ребенка, что нужно делать? как с этим боротся? Он отказывается от любимых блюд 🙁

WilliamRU

11:34 am / 24 Жов 2011

Я єво хачу !

Alinmandovna Yalta

12:14 pm / 17 Лют 2012

Dobrogo vremeni sutok! privetik vsem

OlegPypeHoideossy

12:23 pm / 6 Чер 2012

Часто езжу в командировки в другие страны. Плохо знаю английский. Хочусъездить в Англию в языковую школу.
Буду признателен любому совету

Nastyanuaro

11:54 am / 12 Лис 2016

Не нашла куда запостить, мне хочется всем рассказать!, как я попала.
Где-то около полугода назад нашла интернет-магазин по продаже типа ультрапрочных женских колготок из из особопрочных тканей. Они давали гарантию полгода, типа, если появится хоть одна дырка, то мне бесплатно пришлют еще одни. Это как-будто особо прочная ткань, из которой делают одежду космонавтам. Носила эти колготки весной и летом практически каждый день все пять месяцев. Действительно ни одной затяжки. Дырка появились в конце гарантийного срока – через пять с половиной месяцев. Хотела поменять, то мне отказали, сказали, что шесть месяцев после покупки уже прошли, но все-равно жулики, смотря как считать эти дни.
В общем все знайте , что этих колготок на все 6 месяцев вам не хватит, а только где-то на 5, вам их вряд ли поменяют;).

Коментувати