2008 Червень @ Віктор Жованик
Чер 12

У тактиці кнута та пряника відбувся дружній обмін пряників.

ПЕРШИЙ ПРЯНИК – український. Громадськість у шоці: за компанію із зіркою Євробачення-2008 Кароліною Куєк прийняв «на грудь» звання народного артиста України й її опікун Філіп Кіркоров. Сердючці – нічо, а оцим-от – двічі?! Тоді ж було (нібито) «Раша, гудбай!». А зараз – наче здрасьті?

Ні. Зараз – піарно-значущий контекст! Євробачення для України – лакмус євроінтеграції. Росія ж веде жорстку війну проти нашої держави з тим, аби було навпаки. Тому засвідчити, що ми шануємо тих, хто робить для України не пакості, а добро – архіважливо. 

А те, що кандидати на гарантові пряники аж ніяк не ідеальні – неважлива дрібниця. Відомо ж бо: у політичному сенсі герої Євробачення-2008 зовсім не білі й не пухнасті. Кароліна свого часу промишляла зіркою прокучмівських агітконцертів, Кіркоров увійшов в українську політісторію – разом зі своїм хмелелюбним батечком – як януковицька підспівка. Словом, на лексиконі помаранчефільних часів – антиподи Майдану.

І причини, з яких Кіркор допомагав Ані Лорак – аж ніяк не українолюбні. У даному разі просто збіглися особисті (в т.ч. помстні) прагнення Бедросовича із прагненням України щодо результатів виступу на Євробаченні. Він і в переможному ражі махав там не українським, а своїм – російським прапором.

До речі, щодо збігу особистого з державним – у нас це ж типові реалії! Адже, хоч що-небудь для України повальною більшістю політиків робиться ЛИШЕ У РАЗІ ЩАСЛИВОГО ЗБІГУ ОБСТАВИН – коли їхні приватні чи партійні інтереси збігаються з інтересами України. В іншому разі – Україні дзуськи! Отак – на дзуськах – країна і живе. Ми з вами себто.

Таким чином, дане нагородження було вивержене у противагу нинішній накомандувано нищівній російській інформполітиці. «У пику» агресивним ворогам української євроінтеграції.

http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/30/76763.htm
«Повний звіздєц. Ющенко дав Кіркорову “народного артиста України”. ФОТО»
http://tabloid.pravda.com.ua/photos/483fd7ebbaaaa/
«Ющенко Сердючці не дав, а Лорак і Кіркорова не забув»

А ось зара вистрілив і ДРУГИЙ ПРЯНИК – вже з російського боку.

http://ukrinform-korr.livejournal.com/38850.html 
«Президент России удостоил Леонида Грача Ордена Дружбы»

«Народный депутат Украины Леонид Грач Указом президента России награжден Орденом Дружбы «за большой вклад в укрепление дружбы и сотрудничества  между Российской Федерацией и Украиной».

До речі, цікавенне формулювання там було: «Леонид Грач, в свою очередь, отметил высокие заслуги посла РФ в укреплении российско-украинских отношений, в частности «в Крымском направлении» и вручил ему Герб Крыма с дарственной надписью «Во имя и во славу России – В.Черномырдину».

Оце формулювання – дружба «в крымском направлении» – дуже і дуже тривожне, вважаю. І ше завважте особистість нагородженого: Грач-мен – ярий комуніст і той же «агресивний ворог української євроінтеграції».

Гадаю, досить несолодким буде післясмак подібних солодощів, що йдуть з боку Росії. Бо з подвійним дном вони – нещирі і як завжди по-російськи підступні.

Але, в будь-якому разі, нехай буде побільше – і кіркоровоподібних миротворчих вчинків, і вдячних порухів з боку обох держав.

Отака-от у нас – дисонансна гармонія.

 

Чер 12

     Мильна опера «Дружба-2» ітиме, вочевидь, без антрактів. З боку Росії таке «оперування» є, по-суті, інформаційною війною. І не тільки інформаційною. Приклади тому – останні повідомлення про допрофілюваня та нарощування ударної міці військової бази ВПС Росії під Таганрогом – нового антинатовського форпосту перед носом в України та Грузії, а також ударного аргументу в перспективному вирішенні «кримського питання». Ну, але на разі хай то буде головним болем всіляких генералів, ми то беремо лиш до уваги. Позаяк обіцяла ж Росія «адекватные меры» у розрізі ПДЧ (в НАТО).
     Щодо інформвійни. Офіційне РФ-радійо «ква-ква-Москва» працює без вихідних. Свіже «ква» – вякання щодо планів України відсвяткувати наступного року 350-річчя Конотопської битви. Крутять у носі Росії, бачите, ці плани.

«У Росії висловили чергове “фе” Україні»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/10/77305.htm

«Комментарий Департамента информации и печати МИД России в связи с вопросом российских СМИ о планах празднования на Украине 350-летия Конотопской битвы»
http://www.ln.mid.ru/brp_4.nsf/sps/0DD0502FE86B5073C3257464003276A1

«У Огризка відповіли Росії, що свята – внутрішня справа»
http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/10/77317.htm

     Історія України (особливо у російській «редакції») – це історія суцільних поразок. Такою ми рідну історію переважно й знаємо. Тоді як маємо право і вітчизняні перемоги – знати та відзначати.

     Чому наступного року ми маємо люб’язно (і принизливо) відзначати лише помпезне «свято російської зброї» – трьохсотріччя Полтавської битви? От тут якраз і можна погодитись із українським главою держави, який пропонує зосередитися на відзначенні іншого ювілею – безпосередньо пов’язаного з Полтавською битвою та її наслідками для України, а саме – річниці трагедії у Батурині, коли російські окупаційні війська нещадно розправилися із тисячами наших земляків (в основному мирними жителями, оборонцями українських земель).

     У даній ситуації дійсно що – якщо росіянам дуже вже кортить і свербить щось відзначати «спільно», то чому б не відзначити у 2009 році й 350-річчя Конотопської битви, у якій гетьман Іван Виговський розгромив 100-тисячне добірне російське військо. А ще ))))))) – наступного року можна було б (також «спільно») відзначити й 390-ліття походу гетьмана Сагайдачного на Москву… )))))))

 
Конотопська битва в «Вікіпедії»

«Чому більше знали про конотопську відьму, аніж про Конотопську битву?» (Ю. Мицик: Росія замовчувала правду про Конотоп)

     Але то все – рік наступний. Саме ось ці дні у нас знаменні іншою дотичною – і показовою у європейському прагненні України – значущою датою. Договору славетного українського гетьмана Івана Мазепи зі шведським королем Карлом ХІІ – рівно 300 років. Договору, в результаті мудрого й правильного втілення якого Україна вже тоді утвердила б себе як незалежна держава західноєвропейського типу.

     На відзнаку цієї значущої дати – а відзнаки вона й справді варта – дозвольте вмістити цитатою доволі компактну й неупереджену статтю на цю тему – виклад колегою бесіди зі знаним істориком, професором, заст.директора Українського Інституту національної пам’яті Владиславом Верстюком:

http://www.ukrinform.com/ukr/order/?id=698603
«Він мріяв створити  на теренах України цивілізовану європейську державу»
(До 300-річчя від дня підписання договору гетьмана Івана Мазепи зі шведським королем Карлом ХІІ)

…далі »