Січ 14

 Цікавецьку шпичку вгородила «правиця» в деяке інше місце організму.

• • •    http://www.pravda.com.ua/news/2007/11/3/66304.htm
• • •    http://www.unp-ua.org/clients/unp.nsf/0/BA746CA63D8C573CC225738800377795?OpenDocument&subname=1&;

У красивій шпичці, яку УНП назвала «спецзаявою», «пріоритетним екзаменом демократичній коаліції» та «екзаменом на патріотизм», гучно вимогаєцця:  

««« зафіксувати як пріоритетні для демократичної більшості та сформованого нею уряду такі кроки:
• • •    Ухвалення законів:
1. «Про встановлення кримінальної відповідальності за публічне заперечення голодомору 1932–1933 років як акту геноциду українського народу».
2. «Про визнання воїнів ОУН-УПА борцями за незалежність України та надання їм статусу учасників війни».
3. «Про ліквідацію на території сіл, селищ і міст України символів тоталітарного режиму та перейменування топонімічних назв, що уособлюють в собі тоталітарну епоху».
4. «Про декларування вищими посадовими особами України, державними службовцями 1–3 категорії та керівниками органів місцевого самоврядування доходів і витрат».
5. «Про визнання втрачених заощаджень українських громадян, що зберігалися в Ощадбанку СРСР, державним боргом Росії перед Україною».
• • •    А також:
– Уряду, сформованому демократичною коаліцією, до кінця поточного року подати заявку про вступ до НАТО та забезпечити вступ до ЄС за вісім років;
– запровадити систему виборів до Верховної Ради на основі відкритих регіональних виборчих списків;
– проведення люстрації;
– забезпечити дотримання вимог чинного законодавства щодо належного функціонування української мови як державної;
– повернення до України її національних героїв, ліквідація пам’ятників Катерині II, а також Леніну, Сталіну та іншим комуністичним вождям.
»»»

Зрозуміло, що деякими пунктами свого «спецсписку» УНП й стягнену раніше з себе ковдру перетягує «із запасом» у свій бік, і майже по-шкандальному та по-правому правильно «перегинає палку», але ж водночас намагається й «креативити»!

Годі й мовити, наскільки гордовито й звучно виглядають:
• і мудре переведення стрілок «втрачених заощаджень» на Росію   ;
• і нагадування про омріяну люстрацію;
• і вимога нарешті почистити від лисуватих голівок з борідками та кепками тисячі центральних селищних майданів;
• й вимагання позішкрібати намертво влиплу тоталітарну смолу із численних тисяч топонімічних назв;
• і таке навздогінно-актуальне (для Одеси) та вчасне (для Севастополя) згадування про нью-єкатерининський монументалізм (варто було б заздалегідь згадати ще й про назріваючий монументалізм путінський – він на підході);
• й докірливо по відношенню до скислої громадськості кинуте нагадування про ініціацію вимоги щодо декларування чиновниками своїх доходів і витрат тощо.

Ясна річ, причини отого «шпичакування» в УНП були суто свої (чи напів-свої), такі собі, як ото:
– висловити визрілу образу щодо своєї непомітності та невраховуваності у сонмі «братських партійних утворень»;
– нагадати про себе гарних і таких правих;
– натякнути, що у складі блоку є не лише симпатики широкої кояліції, а масові базари про широкоштанну коаліціаду не завжди доречні;
– збурити кого ще мона і кого було б нуна;
– попестити вуха виборцям-симпатикам та одними з перших ініціювати поствиборчу імітаційну діяльність тощо.

Ясна річ, і ефект від подібного виступу (чи всього лиш імітаційного сплеску?) дуже вже двоякий, зрештою – як будь-яка палка.
Список векторів потенційного роздраконення відомий. Адже схожі «спецзаяви» тримають за пазухою чи не поголовно всі фігуранти нової ВР (як-от, ПР – негайний статус язику та інші рехверендуми, камуністи – негайний і поголовний вступ у СНД та істинно-єдіную партію й т.п. заморочки-приколи). Та й небайдужі сусіди-іноземці завжди можуть недоречно випустити упереджувальні гази.

Але, але…
Нехай все-таки воно буде. І бажано побільше, позаяк порушувати монопольний рульож політобраних на сцені державотворчого театру інша сторона (нород, вибурці, грумадськість) найближчим часом зовсім не збираються.

Щодо рожевомрійного: це ж десь приблизно отакі, як ота заявограма УНП, але ще кращі – незручні, колкі і некомфортно-стирчливі для гопонентів сорочки (місцями – гамівні, місцями – збуджуючі) громадськість має пошити і натягти – аби аж в тіло вросли – усьому державотворчому політикуму і вітчизняному чиновництву.

А хто сказав, що громадськість скисла?

P.S
Цю “новину” я вже бложив – http://www.toloka.org.ua/ua/blog/vik_vik/173/
Але-але… Хоцця, аби вона була у цьому мему журналі…

Коментувати