Січ 14

Можна погодитись із тим, що не варто звертати увагу на суто піарний випендрьож більшості політиків, однак, навіть знаючи про навмисність подібних вихлопів, все одно диву даєшся – наскільки у прагненні «ефектно» намалюватися, порозхитувати спільний човен чи вивести із себе певні верстви або ж певних персон (згідно з лінією своєї партії) деякі політики просто вивертаються назовні. Провокуючи такий самий рефлекс щодо їхніх захизованих персон і у тих, хто їх слухає чи читає.

Важко утриматися від емоцій, коли хоча б випадково вдихаєш вихлоп, подібний нещодавньому Табачниковому (хвилі того вихлопу ЗМІ підрезоновують: новину з цитуванням його мудрствувань у не менш «мудрому» виданні кількадесят хвилин тому з подачі УНІАН опублікували в себе й україноправдці) – «Табачник пропонує відкласти Голодомор і УПА на сто років» –  http://www.pravda.com.ua/news/2007/11/10/66668.htm

Вищепозначений політик зробив відкриття, нарешті винайшовши рецепт чарівного еліксиру, який зможе врешті-решт об’єднати Україну. Це виявляється – сторічне забуття. Й найліпше – забуття взагалі про українськість даної держави. А коли Україна, наче спляча красуня, розбальзамується через сто років, жодних проблем із її історією вже не буде. Нікого її минувшина вже не збурюватиме й не турбуватиме, а лише мило розчулюватиме. А українці (чи як вони тоді зватимуться) співчутливо-жеманно округлюватимуть очі: – Жах, яким нецивілізованим був отой Голодомор! Ах, якою пустункою була УПА! А уявляєте, усіх, хто згадував про ці речі, сто років тому називали націоналістами. От потіха!
Як звали автора-винахідника чарівного веретена, яким той запропонував уколотися сплячій красуні-Україні, теж навряд чи згадають.

А що ж сьогодні? Навряд чи хто повірить, що подібне нашаманене забуття об’єднає Україну. Чи може об’єднає?

Свого часу вже висувалися подібні «мудрі» рецепти: щодо того, яким чином Україна врешті-решт очиститься від безпросвітного «совка» і не глючитиме від інтоксикації камуністичним вірусом. Це, як пам’ятаєте, має нібито статися після зміни щонайменше двох поколінь – своєрідної часової хірургії, природної ампутації невиліковно зараженого органу (в особі громадян літнього віку).  

Нині ж пропонується свідомо провести глибоку заморозку. Причому, для добрячої половини України (чи то пак українців, а країни – всієї). Або ж – на мудру думку табачників – лише для купки націоналістів, яка збурює спрагле до стабільності суспільство. Тоді, щоправда, постане статистичне питання – а скільки ж в Україні тих «нацианалістав», яким слід заткнути рота? А після статистичного питання що, також хірургічне?
З подібними «об’єднавчими» тенденціями ми й справді – далеко можемо зайти.
P.S.
Шалене сорі перед читачами цієї сторiнки журналу, перенесеної в ЖЖ нині, але писаної ще 10.11.2007
http://www.toloka.org.ua/ua/blog/vik_vik/175/
 

Коментувати